«Незручний» депутат

«Незручний» депутат

Не стану приховувати: домовляючись про інтерв’ю з Юрієм Вегою – головним свободівцем у Луцькій міській раді, була переконана, що говоритимемо переважно про справи євромайданівські. Ми таки бесідували про це, але вже після того, як обговорили купу буденних справ, що стосуються господарки (і не тільки) Луцька. Бо Юрій Васильович, котрий працює заступником головного інженера КП „Луцькводоканал” та є головою постійної комісії з питань торгівлі, послуг та розвитку підприємництва, щоденно їх вирішує. А ввечері та у вихідні, звісно, йде на Євромайдан.

– Я розумію, що заробив славу „незручного” депутата, бо намагаюся брати участь у засіданнях комісій, часто задаю питання на сесії тоді, як інші  прагнуть швидше вирішити питання і покинути сесійну залу.

– Так, помітила. Іноді складається враження, що під час голосування, особливо за земельні питання, зауваження виникають тільки у депутата Веги.

– Розумієте, депутат Вега був начальником аварійної служби у „Луцькводоканалі”, займався ремонтом мереж і є дипломованим спеціалістом як інженер-будівельник за спеціальністю „Водопостачання та каналізації”, орієнтується у державно-будівельних нормативах. В принципі, на всіх щаблях свого росту весь час займався цими справами, тож для мене це – просто звичайна робота, де я дуже гарно розуміюся. Тож спочатку було навіть дивно, що люди, котрі позиціонують себе як архітектори, мовчать, коли відбуваються значні порушення. Є речі, нормовані законодавством, їх недотримання – порушення закону. Не може рада працювати, виходячи за рамки.

Звісно, реакція колег на це не завжди адекватна. Доводиться подекуди досить жорстко відстоювати свою позицію.

– А ви не пробували брати участь у роботі земельної комісії?

– Бувало. Але, розумієте, там є досить багато людей, які теж можуть професійно вирішувати такі питання. Тож чому я маю витрачати час? У мене достатньо роботи у своїй комісії. Тож просто іноді вношу поправки на сесії.

От тільки одне не зрозуміло: навіщо вирішили голосувати за такі важливі речі пакетами? Це, як на мене, неприйнятно.

– Але тоді сесія триватиме до нескінченності. А, як показує досвід, депутати й так не всі і не завжди присутні до її завершення...

– Та ж треба працювати! А інакше – для чого ми там потрібні? Не буду уточняти, але коли на одній із сесій мали розглядати питання, дуже цікаві депутатам, то окремі поспішали розглянути всі попередні з переліку. Не дав цього зробити – і таки примусив дочекатися і відпрацювати всіх сповна.

Не шкодую про це, хоча наслухався тоді чимало.

– Від Луцького міського голови Миколи Романюка у таких питаннях маєте підтримку?

– Із Миколою Ярославовичем часто вступаємо у дискусії. Але, вважаю, що саме так проблеми і вирішуються.

От, наприклад, ми проти того, аби якась дочірня фірма утворювалася при підприємстві, котре відповідає за життєзабезпечення міста, – КП „Луцькводоканал”. Це неприпустимі речі, тим більше шляхи, якими рухаються там, не чисті. Спочатку хотіли утворити ТзОВ. Ми сказали: будь ласка, назвіть засновників. Не захотіли – пішли іншою дорогою. Тепер, посилаючись на статті Господарського кодексу, які насправді говорять про геть інше, намагаються утворити підприємство без зазначення, що це КП. Та й запропонований статут викликає багато питань. За таких умов, як вони пропонують, усе майно піде невідомо куди. Зараз маю на увазі нову техніку, обладнання. А що ж тоді буде?

Ми добре пам’ятаємо, як відійшов від власності громади стадіон, кінотеатр „Промінь”, окремі вбудовані приміщення на вулиці Винниченка, тож дуже обережно ставимося до таких питань.

– Тепер Євромайдан. Чесно зізнаюся, що з цього планувала розпочати розмову. Розкажіть, як там працюють луцькі свободівці?

– Звісно, „Свобода” активно підтримала представників Євромайдану. Це й зрозуміло, адже наш партійний статут, документи базуються на таких цінностях. Та й українці нікуди зараз не просяться, не йдуть із простягнутою рукою, як нас запевняють, вони просто повертаються додому. На жаль, ми були вирвані з європейського дому тоталітарними диктатурами...

Щодо луцьких реалій... Коли близько двох тижнів тому на майдані представники охоронної фірми „Арсенал”, принаймні були машини з її логотипами, стали гонити наших дітей із майдану, ми встановили чергування. Там є наші партійці – 5-6 осіб, обов’язково – хтось із депутатів від „Свободи”, перебувають вони на майдані із 10-ї вечора до 6-ї ранку. Це з метою уникнення провокацій. Поки, на щастя, таке не повторювалося.

– Ви теж чергували там?

– Так. Почергував трохи, а потім вже до Києва потрапити не зміг – через стан здоров’я. На жаль.

– Юрію Васильовичу, скажіть, ви особисто повалення пам’ятників Леніну вважаєте вандалізмом чи підтримуєте?

– Як подумати, скільки біди принесла Україні ця людина... Бог із ним, не стану повторювати штампи, складені про цю постать. Так, він був освіченим. мудрим, але ж... Не можна тягнути це за собою і берегти таке вшанування пам’ятників. Це суперечить совісті.

– Запитаю вас також як заступника головного інженера КП „Луцькводоканал” і водночас проєвропейського політика. Розмови про те, що після підписання Угоди про асоціацію з ЄС зростуть комунальні тарифи, зокрема – плата за воду, мають якесь підґрунтя?

– Я вам поясню. Не може бути так, аби тарифи будь-якого підприємства були меншими від економічно обґрунтованих. Збиток триватиме якийсь час – і все. Потім підприємство зникає.

Ми ж маємо парадоксальну ситуацію. Річ у тім, що різниця в тарифах, яку мають компенсувати із Держбюджету, виникає через те, що є величезний дисбаланс на допоміжні матеріали і засоби, які використовує „Луцькводоканал”. В основному – затрати на елекроенергію. Це більше 40% собівартості продукції. Ніхто не задає питання, звідки беруться такі тарифи на елекроенергію. Велика помилка держави в тому, що вона не йде шляхом цивілізованих країн: там ставлять гранично допустимі межі вартості, а не конкретну ціну, як у нас. Якби у нас була тарифна вилка – мінімуму-максиму – то ситуація би покращилася.

Тож питання тарифів зовсім в іншому. Очевидно, комусь вигідні такі моменти і правила.

– А якість нашої води витримає європейські стандарти?

– Казав і кажу: на щастя, вода у Луцьку достатньо високої якості. Навіть більше – найкраща серед обласних центрів України. Можливо, за кількома пунктами наша вода не підходитиме під проект євростандарту. Наголошую – проект, бо євростандарту, як такого, немає, він на стадії формування. Там пішли шляхом Радянського Союзу: зібрали найвищі вимоги по всіх країнах – і сформували власні, які вийшли нереально високі. Тож опрацьовують.

У нас же стандарти води строгіші від багатьох тих, що у європейських країнах: Польщі, Італії, Франції. Німці можуть конкурувати з нами в окремих пунктах. А українські вимоги щодо скидання стічних вод у водойми – взагалі унікальні в Європі. Коли свого часу ми були в Любліні і вивчали досвід колег, то дійсно бачили їхню каналізацію, очисні споруди, де нема запаху, все добре. Але коли ми наполягли на тому, аби поляки завезли нас на випуск, то вони уникали цього до останнього моменту. Ми таки побували там. Побачили, який бруд вони скидають у свою річку. Не стану стверджувати, наскільки ті викиди шкідливі, але у нас таке й близько не допускається.

Спілкувалася Світлана ДУМСЬКА.

Фото автора.

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Багатомільйонні зарплати та премії міністрам – це…

Багатомільйонні зарплати та премії міністрам – це…

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (1) - 2%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (2) - 4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (2) - 4%
Банкет під час чуми (30) - 60%
Гідна оплата праці держслужбовців (1) - 2%
Підстава для негайного звільнення чиновників (9) - 18%
Мені байдуже (1) - 2%