Григорій НЕДОПАД: Займаюся міським господарством, а не політикою!

Григорій НЕДОПАД: Займаюся міським господарством,  а не політикою!

Перший заступник Луцького міського голови Григорій Недопад продемонстрував пунктуальність, тому зустріч у його службовому кабінеті відбулася в чітко визначений час. Вона тривала довше, ніж планувалося, обговорено дуже багато важливих для міста питань. Торкалася вона й масштабів області. А ще співрозмовники домовилися: про що не встигли поговорити, те стане темою наступних зустрічей.

– Григорію Вікторовичу, минув уже рік, як вас призначено першим заступником Луцького міського голови. Які враження про роботу фактично на чолі виконавчої влади обласного центру? Якими напрямками  забезпечення життєдіяльності міста безпосередньо займаєтеся і що з результативного позитиву відзначите?
– Фактично всі підприємства житлово-комунальної сфери – це основні функції,які виконую. «Луцьктепло», «Луцькводоканал», Луцьке підприємство електротранспорту», «Парки і сквери» і багато інших. Єдине виключення з цього правила – опікуюся роботою відділу міжнародного співробітництва. Але й в цьому напрямку основну увагу приділяю саме забезпечення належного функціонування галузі ЖКГ. 

– А як виникла ідея зі «швейцарськими тролейбусами» і що скажете опонентам, які намагаються переконати, ніби один, виготовлений у м. луцьку, але дорогий тролейбус – це краще, ніж кілька закордонних за таку ж ціну?
– Критики, мабуть, не усвідомлюють складність ситуації з громадським транспортом, яка склалася за останні роки. Влада втратила монопольне право діяти на цьому ринку, і в нас просто немає достатньої кількості комунального транспорту. І не лише автобусів, але й автобусів, які купили дуже дорого в лізинг ще за позаминулого мера: досі ніхто не може сказати. Чи повністю Луцьк розрахувався за ці «Богдани», чи ні…  

– Й ці сині автобуси так і стоять на території ЛПЕ…
– Так і стоять. В нас немає на них права власності. Тому цією проблемою займаються юристи… А що збільшувати кількість комунального транспорту на луцьких вулицях треба, то це очевидно. Лучани не будуть залежати від диктату приватних перевізників й отримають кращі послуги… Тепер про тролейбуси з-за кордону? Чому всі говорять лише про швейцарські? Так, наші представники побували в Швейцарії, оглянули техніку, залишилися задоволеними паритетом ціни і якості. Особливо – наявність у цієї електротехніки можливості автономного ходу, коли вони можуть їздити і без під’єднання до контактної мережі. Але зараз оголошено тендер, і за його підсумками вирішиться, які саме тролейбуси купуватиме Луцьк. Нас влаштують будь-які пропозиції щодо тролейбусів із автономним ходом: і з-за кордону, і навіть із України. 

– Коли буде ясність?
– Тендерна процедура може затягнутися й на місяць-два. А якщо тендер не відбудеться, то оголошення і проведення повторного забере ще трохи часу…

– Які стосунки склалися з відомими в місті людьми, які свого часу теж займали цю посаду? Наприклад, із нинішнім радником голови облдержадміністрації Тарасом Яковлєвим? Із теперішнім депутатом облради Святославом Кравчуком? З іншими першими заступниками і навіть головами – наприклад, Анатолієм Похою, Богданом Шибою? Ви з ними спілкуєтеся, враховуєте якісь побажання чи зауваження? 
– З усіма ними спілкуюся. Я нікого на цій посаді, вибачте, не «підсидів». Та й за мою кандидатуру проголосувала не лише нова депутатська більшість, а набагато більше депутатів: 32 із 42. Зрештою, я прийшов працювати на цій посаді, а не з кимось воювати. Тому, звичайно, існує спілкування і з Тарасом Яковлєвим, а Святослав Кравчук і взагалі часто дає якісь рекомендації з того чи іншого питання. Святослав Євгенович дуже багато років працював першим заступником міського голови, тому його досвід – вагомий. 

– Від колишніх перейдемо до нині діючих посадовців. Що скажете про командну роботу з виконувачем повноважень міського голови Григорієм Пустовітом, який багато років був секретарем міськради. А після «Революції Гідності» – навіть головою облдержадміністрації?
– Григорій Пустовіт зумів так налагодити роботу, що ми бачимо свої дії навіть на кілька кроків наперед. Подобається, що є дисципліна, відчувається, що Григорій Олександрович – колишній військовий, офіцер… Головне, що всі працюють як одна команда, як чіткий механізм.

– Роботу міськради немислимо уявити без структурних підрозділів.... Хотілося б почути вашу оцінку цих органів. Когось виділите в кращий чи гірший бік?
– Я вже казав: підбір кадрів – доволі непоганий. Не буду нікого ні хвалити, ні ганити. Відбулися деякі зміни, але масових звільнень працівників, якими лякала минула влада, ніхто не проводив. Ну, а до кого були претензії, ті написали заяви і звільнилися…

– Керівник найбільшої фракції – УКРОПу – Ігор Поліщук якийсь час навіть виконував повноваження міського голови, а зараз – просто радник Григорія Пустовіта. Як охарактеризуєте рівень координації своєї роботи з Ігорем Ігоровичем?
– Радник міського голови – це патронатна служба. Але не секрет: ми з Ігорем Поліщуком прийшли як одна команда. Він, безумовно, в курсі всіх питань, регулярно озвучує власне бачення вирішення тих чи інших питань, ці думки враховуються. Тому в наших стосунках немає градації за «табелями про ранги». Разом працюємо на спільний результат.

– Хто головніший, такого питання не виникає?
– Якби виникало, то про це б журналісти давно знали. Ні, все нормально. 

– Ну і депутатський корпус… Що не сесія, то ледь не «взяття Бастилії»… Хто чи що є каталізатором протистояння? Анатагоністичні стосунки з представниками на загальноукраїнському рівні представників провладних партій, а в м. Луцьку – по суті опозиційних, переносяться поза межі сесійної зали чи засідань профільних комісій?
– В сесійній залі панують політичні баталії. Це очевидний факт. Скажу чесно: стараюся в це все не вникати, бо займаюся суто господарською роботою. 

– Але у вас є думка з цього приводу?
– Звичайно! Ті, хто був при владі, а зараз найгостріше критикує, мали шанс показати, на що здатні. А оцінку тому, що було, і того, що є та ще буде реалізовано, дадуть люди під час наступних виборів. Та втручаються якісь політичні чинники…

– Яка політика може бути в районі Теремного, ДПЗ чи на Вишкові?
– А в центрі міста – яка? Луцьк має розвиватися комплексно, а міськрада – це ж не Верховна Рада! От коли я був головою Ківерцівської районної ради, там було все чітко, там політика не зашкалювала…

– Ви почали відповідь на наступне запитання. З грудня 2015-го до квітня 2017-го ви були  головою цієї райради. Який досвід роботи в органах місцевого самоврядування за цей час вважаєте особливо цінним? 
– Ми з усіма одразу домовилися: вибори закінчилися, починаємо разом працювати на громаду. Звичайно, на сесіях голосували за ті чи політичні заяви, але – не більше того. 

– Значить, голова райдержадміністрації Валерій Ткачук, який представляє пропрезидентську партію «Блок Петра Порошенка «Солідарність», тоді не лише виконував волю Володимира Гунчика, а тепер – Олександра Савченка, бо знаходив діалог із іншими силами? 
– На це питання краще відповідати самому Валерієві Євгеновичу. Але за час моєї роботи на посаді голови райради склалися стосунки між двома гілками влади чіткі та виважені. Всі проблеми ми намагалися вирішити ще до сесійних засідань, відмежувавши від них політичну складову. І це, за великим рахунком, вдавалося. І нас у цьому підтримували депутати.

– Завершуючи тему Ківерцівського р-ну, що порадили б колегам, аби нарешті вирішити проблему роздержавлення райгазети «Вільним шляхом» і поновлення на посаді в. о. головного редактора Марії Хітько? Чому ця проблема має досі підніматися навіть на рівні столиці?
– Я думаю, що цю проблему вичерпано. Хто хоче знову її розворушити, це його право. І тоді ми казали, і зараз я повторю: райрада і райдержадміністрація не виступали проти роздержавлення газети «Вільним шляхом».  Але все має відбуватися в рамках закону, а не якихось придуманих вимог. А основним каменем спотикання, мабуть, стало приміщення. Дві гілки влади вважали і вважають, що редакції повністю вистачає й тих площ, які вона займає. А в іншій розміщено підрозділ Державної міграційної служби України. Не лише мешканці Ківерцівського, але й багатьох інших районів отримали можливість там отримувати і закордонні паспорти, і внутрішні ID-картки. Люди задоволені роботою цієї установи, а незадоволені лише кілька колишніх працівників редакції…

– Будемо вірити, що комунальна газета «Луцький замок» не матиме ніяких проблем із роздержавленням…
– Думаю, що не матиме. Єдина зараз проблема – не саме роздержавлення, а те, що буде після роздержавлення. Чи багато редакцій зможуть існувати без суттєвої фінансової підтримки органів місцевої влади? Можливо, вихід – у створенні об’єднань реформованих мас-медіа, і не лише в масштабах області, але й усієї України? Тоді вони могли б конкурувати з іншими ЗМІ. Бо газети потрібні, хто б що не казав про силу електронних медіа!

– Між Луцьком і Ківерцями знаходиться село Прилуцьке… Принагідне питання: сільський голова Валентин Арчібасов уже припинив ветувати рішення про об’єднання? Чим це все закінчиться, врешті-решт?
– Мені дуже неприємна ця ситуація. Тим більше, що я – чинний депутат Ківерцівської райради саме від округу з центром у Прилуцькому. Виборці мене прямо запитують: що сталося з Валентином Арчібасовим, чому раніше він був за об’єднання з Луцьком, а тепер проти? Мені справді важко пояснити, чому він тричі заблокував відповідні рішення сільради… Тим паче, що Прилуцьке – це вже фактично місто, бо важко навіть розмежувати, де закінчується луцька вул. Наливайка і починається село… А куди мешканці цієї громади їздять на роботу, на навчання, де лікуються? Я чув неофіційні розмови, що, мовляв, на Валентина Арчібасова вплинув колишній губернатор Володимир Гунчик, щось йому обіцяв за ветування об’єднання з Луцьком і що так нічого й не виконав із обіцяного. Але міська громада повністю виконала перед Прилуцьким усі зобов’язання, Починаючи від транспортного сполучення і закінчуючи вивезення сміття. Луцьк навіть більше 2,5 млн виділив на ремонт дороги до цього села, але роботи так виконали, що дорога «зайшла» разом зі снігом… Отут і криється найбільша проблема для Валентина Арчібасова: як він міг підписувати акти виконаних робіт без технічного нагляду?  Взагалі, в Прилуцькому мають усвідомити: однобока співпраця – це не співпраця. Луцьк не буде безкінечно миритися з витягуванням ресурсу на користь цієї сільради. 

– А, може, залишимо в спокої те Прилуцьке? Нехай той самий Валентин Арчібасов створює ОТГ, наприклад, із рідним для Володимира Гунчика Камінь-Каширським районом, де досі немає жодної об’єднаної громади? Навіщо Луцьку тратити гроші на цю безнадійну територію?
– Сподіваюся, що зміни законодавства про спрощену процедуру довиборів депутатів у тих громадах, які будуть об’єднуватися з містами, зніме більшість проблем. Бо нашому місту треба розвиватися, і для цього потрібна територія. І, знову ж, не треба лякати селян, що в них заберуть землю. Це неправда! Все буде відбуватися на основі чинного законодавства. Ніхто чужої власності не забиратиме.

– Упродовж трьох років ви були  директором спортивно-тренувальної бази «Дачне» ТзОВ «Футбольний клуб «Волинь». Часто відвідуєте стадіон «Авангард», де проводить домашні матчі наша команда?
– Так, але не часто.

– Немає часу чи результат гри футболістів збиває з пантелику?
– Я дуже люблю футбол. Мабуть, ще з того часу, коли прочитав книгу спогадів легендарного Олега Блохіна… Завжди відвідував стадіон «Авангард», бачив матчі ще за участі нашого «Торпедо», як «Волинь» буквально виривала перемоги в грандів – «Шахтаря», «Динамо»… А зараз… Рідко відвідую трибуни, бо мало часу. Щодо нинішніх виступів «Волині» так скажу: мабуть, нинішній склад футболістів краще грати не може. Мабуть, їм якогось і стимулу не вистачає. Якого саме, не знаю, але бачу, що чогось таки не вистачає… Пале я вірю, що «Волинь» знову стане на ноги і радуватиме лучан перемогами на найвищому рівні.

– Який із мікрорайонів міста, на Вашу думку, потребує особливої уваги з боку міської влади? 
– Я комплексно підходжу до міської інфраструктури. В кожному мікрорайоні є проблеми, які потребують вирішення. 

– А Гірка Полонка з її смородом?
– Це село дійсно не під’єднане до міської системи каналізації. Там спекулюють темою, що є технічні умови, які треба виконувати. Згідний, але в м. Луцька є чимало інших проблем, які вимагають коштів. Торік, пригадуєте, треба було негайно забрати стоки з полів фільтрації на Вересневому, і ми в авральному порядку фінансували прокладання каналізаційної мережі, в результаті міська КНС №4 повністю завантажена. Якщо ж ми ще й мережу з Гіркої Полонки сюди під’єднаємо, то в місті може виникнути колапс! В присутності тодішнього голови облдержадміністрації Володимира Гунчика і голови сільради я ще торік казав: Луцьк своїми силами не може профінансувати цей проект…

– А чого взагалі місто це має робити? Щоб смороду не було – так, але є ж інші рівні бюджетів – районний, обласний, державний!!! Чи там свій Арчібасов є?
– Мабуть, треба говорити про вплив із боку Луцької райдержадміністрації. От про ідею приєднання Гіркої Полонки до Луцька кажуть, що вона недоцільна. А сміття на наше сміттєзвалище в Брище звідтіля возити – доцільно… Тому моя позиція така: раз Гірка Полонка орієнтується на район, то на тому рівні нехай і шукає ресурс для вирішення проблеми з власними нечистотами. 

– Шкода, що чужі проблеми в випадку з цим селом стають проблемами лучан у вигляді смороду… Тепер – про інше. Незадовго до смерті один із попередніх очільників міста Антон Кривицький у розмові зі мною згадував, що радив Миколі Романюку спроектувати та збудувати ще один міст через річку Стир: від вул. Яровиці до мікрорайону вул. Чернишевського. Це справді грандіозний інфраструктурний проект, який у разі реалізації міг би на десятиріччя розв’язати транспортну проблему нашого міста. Що Ви думаєте з цього приводу?
– Ідея непогана… Є ще один схожий проект: виїзд через Стир зі Старого міста в бік села Рованці… Але проектно-кошторисні роботи триватимуть не один рік, і фінансування буде величезним. В місті немає таких коштів. Тому на перспективу це цікаві ідеї, але пріоритетними є реальніші. Насамперед, нова транспортна розв’язка в самому Луцьку. З допомогою грантових коштів хочемо створити сучасну систему світлофорних об’єктів, тому затори зменшаться. Треба застосовувати новітні технології ремонту і будівництва доріг. І ще дуже перспективно виглядає проект сполучення північної частини міста з об’їзною дорогою неподалік Прилуцького: над його втіленням працюємо активно.

– Чому немає ні підземного переходу від ЦУМу до Театрального майдану, ні світломузичного фонтану на найголовнішому майдані м. Луцька?
– Коли є багато інших насущних для Луцька проблем, не думаю, що це зараз пріоритети. Правда, народний депутат пообіцяв на фонтан знайти в центральному бюджеті певні кошти…

– До речі, а який толк для міста, що Ігоря Лапіна в нас обрано народним депутатом? Він активно, наприклад, відстоював продовження торгівлі з ОРДЛО на Донбасі, а тут? За що йому лучани можуть подякувати в плані розбудови інфраструктури?
– Не знаю… Єдине, пригадую, він долучався до співфінансування з Держбюджету по школі №27. Хоча мені було прикро слухати критику його помічників на адресу депутатів міськради, які торік частину коштів зі спорудження цієї школи використали на створення дорогу біля цього навчального закладу… Звичайно, ніхто не має права вказувати Ігореві Лапіну, якою політичною діяльністю займатися в парламенті, але виборці повинні відчувати його реальну допомогу у вирішенні їхніх проблем. Тому не лише якийсь посадовець із міськради має залишити після себе якусь реальну користь місту, але й народний депутат. Наприклад, чому б йому не взятися з реалізацію ідею будівництва нового моста через Стир? Це завдання – державного масштабу! 

– Ви одружений, разом із дружиною виховуєте сина та доньку... Як полюбляєте проводити із родиною вільний час? Це приватне запитання, ви на нього можете і не відповідати.
– Які тут секрети? Я дуже люблю свою сім’ю, дружину Олену, але, на жаль, часу бути разом не так багато. Старший син Олег, молодша донька Тетяна ходять у школу №22. 

– У школі дітям першого заступника голови особливі парти в класі не поставили? Вони ногами двері в кабінети не відкривають?
– Нічого подібного! Вони звичайні учні в звичайній школі. А я навіть на батьківські збори не ходжу – це прерогатива Олени. Вважаю, що в школі до всіх дітей має бути однакове ставлення. І що кожен повинен вчитися сам. За мене, наприклад, ніхто домашніх завдань не виконував і на уроках не відповідав. Але я вчився гарно (мої діти, до речі, також), і мені було приємно, коли на зборах батьки чули хороші слова на мою адресу. 

– А поведінка якою була?
– Хорошою. Здебільшого.

– І в мене – задовільною… Наша розмова буде абсолютно неповною, якщо вже у вас не запитати те, чим цікавилися в голови облради Ігоря Палиці і отримали відповідь окремі представники ЗМІ: які родинні стосунки пов’язують вас із Ігорем Петровичем і чи важило його слово, коли фракції більшості нинішньої міськради голосували за призначення вас першим заступником голови?
– У нас дійсно родині стосунки. Звичайно, моє формування відбувалося і завдяки порадам Ігоря Петровича. 

– З відповіді зрозуміло, що маєте прямий номер мобільного голови облради і можете в будь-який момент з ним поспілкуватися. Аналогічний контакт із новим головою облдержадміністрації Олександром Савченком існує? Хоча б раз ви йому телефонували?
– В мене є всі необхідні телефонні номери. Але використовую їх дуже рідко. Точніше, Олександрові Савченку я ще жодного разу не телефонував. Питання вирішуємо під час нарад. Наприклад, я йому озвучував необхідність вирішення реструктуризації боргів «Луцьктепла» перед «Нафтогазом України», де він свого часу працював. Вірю, що проблема буде вирішена і напруга перед початком нового опалювального сезону в місті спаде.

– Про що Ви мрієте? Це останнє запитання…
– Мрію? Щоб були здорові діти, щоб із них виросли свідомі українці. І щоб моя робота принесла користь громаді Луцька… А якщо у вас виникатимуть нові запитання, то завжди готовий до діалогу.
– Домовилися. Дякую за відвертість, успіхів!

Розмовляв Володимир ДАНИЛЮК.
На фото  Романа УСТИМЧУКА: перший заступник міського голови під час інтерв’ю «Волинській газеті».




  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (64) - 15.6%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (190) - 46.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (107) - 26%