Підгайці… «залізного періоду»

Підгайці…  «залізного періоду»

На околиці села, що межує з Луцьком і де 20 років тому в присутності Президента обіцяли рай під сонцем і заквітчану трояндами землю, в небо піднімається стовп відходів промислового виробництва, котрі містять до 60% заліза!

Разом із колегами з НТКУ довелося побувати в с. Підгайці Луцького р-ну. Якщо їхати з боку м. Луцька в напрямку м. Дубна, то буквально за дорожнім знаком, який свідчить про закінчення Підгаєць, є непримітний поворот наліво. Характерна ознака – неподалік стоїть фігура у вигляді хреста, а трішечки далі – білого кольору ще радянська скульптурна композиція з зображенням молодої жінки…
Власне, саме жінки і «здійняли» тут бучу, спочатку викликавши поліцію, а наступного дня – перегородивши дорогу перед спецтехнікою, яка хотіла позгрібати докупи та вивезти масний порох рудуватого кольору…
То що ж відбулося в с. Підгайці?
Для відповіді на це просте запитання слід повернутися в уже далеке минуле, коли в 1998 р. у рамках чергового робочого візиту на Волинь тодішнього Президента України Леоніда Кучми високопоставлені столичні гості та місцева свита відвідали територію тепличного комбінату, який ще існував. Довелося висвітлювати цю подію, тому добре пам’ятаю, як Леоніда Даниловича водили гарними парниками, як давали покуштувати смачні овочі, як скаржилися на безгрошів’я і як Гарант Конституції пообіцяв допомогти власникам підприємства справитися з проблемами.
Тоді ж пролунала й крилата фраза про те, що на цьому місці буде ледь не рай під сонцем, а землю уквітчають троянди.

Ці слова, напевне, не один раз із прокльонами згадували мешканці 12 квартир у гуртожитку, котрий якимось дивом вцілів після знищення тепличного комплексу. Бо у випадку з цим підприємством спрацювала відома істина: обіцянка – цяцянка, а дурникові – радість. Ніхто нічим конкретним тепличному комбінатові не допоміг, і той «благополучно» збанкрутував. Залишилися лише якісь господарсько-виробничі споруди та – кілька гектарів землі сільгосппризначення. Їх поділили між собою різноманітні юридичні та фізичні особи.
Як розповів згодом Підгайцівський сільський голова Юрій Семенюк, орендну плату вони перераховують у бюджет органу місцевого самоврядування справно. А втручатися в їхню господарську діяльність ні він, ні депутати сільради не мають права.
Що ж, це зробили мешканці вже згадуваного двоповерхового гуртожитку, котрий стоїть неподалік центрального в’їзду на територію підприємства, де господарюють уже інші власники. Дізнавшись про виклик поліції, вирішили подивитися на «підгайцівську аномалію»…
І ледь редакційний автомобіль зупинився на паркінгу біля екс-тепличного, як буквально за кілька хвилин сюди ж під’їхала чорна іномарка. Охорона проявила пильність і в тому, що ворота на територію теж закрили наглухо.

Громадянин, який вийшов із неї, представився Віталієм Оксентійовичем. Він пояснив, що є власником підприємства, а довідавшись про мету візиту (стовпи пилу, який отруює життя людям), безапеляційно заявив, що все це – результат підкилимових ігрищ свого сусіда-підприємця Василя Гериліва. 
Для «слідчого експерименту» автор цих рядків сів за кермо автівки і проїхався по цій рудій дорозі. Курява здійнялася така, що за нею телеоператор і машини не побачив. А вітер поніс той стовп бруду якраз у бік житлової споруди…
То що висипали на вкриту суцільними вибоїнами дорогу, якою 20 років тому їхали колеса президентського ескорту? І хто та з якою метою це зробив?
Оскільки сюди якраз під’їхав і Василь Герилів, власник Центру ландшафтного озеленення, то обидва чоловіки на телекамеру пояснили, що ж відбувається.

– Якби тут стояло питання про тонну-дві відходів, а тут – на 1,5 гектарах порядку 1000 тон шламу! – обурюється Василь Федорович. – Тобто, відходів виробництва з підшипникового заводу,  які мають бути утилізовані, законсервовані, а той шлам – на моїй ягоді, в людей у гуртожитку, на випрасуваній білизні! Тому я категорично проти, щоб ця ситуація продовжувалася далі. Вона ще більше загострилася, коли Віталій Камац із власної ініціативи висипав частину цього шламу на дорогу спільного використання. Тут не те що ні пройти і ні проїхати, а навіть дихати важко! Крім цього – наявність у цих відходах відпрацьованої оливи, яка після дощу пливе по землі райдужними плямами, котрі отруюють ґрунт. Це – третій клас небезпеки! Тому цей шлам ось із таким поводженням – набагато більша проблема, ніж здається на перший погляд. Мало того: підприємець Камець налагодив виробництво пелет із відходів деревообробки, тож фрагменти тирси і курява диму постійно забруднюють навколишню територію – і землі сільгосппризначення, і обійстя селян.
Віталій Камець, який стояв поруч,  пояснив: відрізок шляху посипали за його власною вказівкою його ж підлеглі, щоб, образно кажучи, з підручних матеріалів відремонтувати дорогу. Мовляв, раз сільський голова Юрій Семенюк цього не робить, ніхто інший також не хоче допомагати, то хотів зробити як краще…

А виявилося – як завжди… 
Віталій Камець підтвердив, що на території його підприємства є не одна тонна відходів, але категорично відмовився надати можливість зайти всередину, щоб відзняти. Крім того, він запевняв, що насправді висипав на дорогу не металошлам із вмістом заліза до 60% та відпрацьованої оливи, а – «це просто грязь».
Що хотів приховати Віталій Оксентійович, погодився зробити Василь Герилів, ягідні плантації якого якраз і межують із «володіннями» цього бізнесмена.
Ситуація дійсно парадоксальна. З одного боку бригада трудівниць дбайливо доглядає за насадженнями лохини, а з другого лежать цілі купи складованого шламу.
Василь Герилів пояснив, що це – відходи виробництва з луцького підшипникового заводу. Василь Федорович зауважив, що неодноразово звертався з проханням до Віталія Камеця вивезти з с. Підгайці цю речовину, але той не погоджується. Мало того – ще й на дорогу висипав, що зробило ситуацію нестерпною. Особливо – для мешканців гуртожитку.
Жінки, які в ньому мешкають, запросили журналістів оглянути його. Дійсно: все всередині поруділо, коричнево-червона пилюка – навіть на квітучих рослинах попід вікнами… Вони одна поперед другою кажуть, що речовина, яку висипав на дорогу Віталій Камець, псує не лише їхній одяг і взуття, але й шкодить здоров’ю, потрапляючи в легені. А волосся і відкриті ділянки тіла після потрапляння її стають липкими… Діти, мовляв, постійно кашляють і хворіють…
А за пару днів до нашого візиту жінки дійсно перегородили дорогу, зірвавши спробу бізнесмена згребти раніше розкиданий шлам. Пояснення дуже просте: вітер був якраз у бік їхнього житла, і люди не хотіли, аби хмара пилюки взагалі накрила їхній гуртожиток по самісінький дах…
Не можуть зрозуміти, яким чином давним-давно реалізовані на утилізацію відходи метоловиробництва потрапили в с. Підгайці і на підприємстві «СКФ Україна». Як зауважив гендиректор Володимир Цибульський, ще 4 роки тому їх на підставі укладеного договору забрали бізнесмени з м. Суми… Зараз подібну сировину активно купують одесити. І аж ніяк не волиняни…

А Віталій Павлюк, начальник служби охорони праці і навколишнього середовища АТ «СКФ Україна» колегам із облдирекції НСТУ додатково пояснив:  
– Це – дійсно може бути металошлам. З промислових відходів він відноситься до 4-го класу небезпек, тобто, загрози людям не становить. Бо промислових відходів не буває повністю безпечних. Тому 4-ий клас відходів відноситься до тієї ж категорії, як і папір, відходи деревини, звичайний металобрухт. Утворюється він на будь-яких підприємствах. Наше ж шлам реалізовує для утилізації і переробки зазвичай за межі області. Чи це керамзіт, чи це будівельні матеріали, чи навіть як перший шар для ремонту дороги, але в такому разі  його потрібно було б накривати зверху асфальтом чи щебенем…
То чому ж у с. Підгайці не було, як слід, відремонтовано дорогу до колишнього тепличного комбінату? Може, й проблем не виникало б?
– На території колишнього тепличного комбінату господарює багато підприємців, – сказав під час зустрічі Підгайцівський сільський голова Юрій Семенюк. – Якби кожен взяв би хоча б по жмені щебеню, то давно всі ями позасипали б! А замість того – сваряться… Ця ситуація мені нагадує істину, що скупий платить двічі, а дурний – стільки ж разів робить і переробляє… Наша сільрада гармонійно розвивається, ми постійно ремонтуємо й дороги. Але роботи будуть проводитися в порядку черговості на загальну суму понад 50 млн грн. Дорога, на яку скаржаться, звичайно, теж у планах. А щодо мешканців гуртожитку, то ми з депутатами постійно їм допомагаємо вирішувати ті чи інші проблеми.
Тож сільський голова категорично не погоджується з твердженням, що місцева влада винна в «залізному періоді» життя с. Підгайці. 
«Моя посада насправді – це десять пігулок щодня… І так триває вже одинадцятий рік поспіль…», – зізнався насамкінець Юрій Михайлович.
Хоча, звичайно, за стільки років перебування на посаді Юрій Семенюк не може не знати, що майже тисяча тонн відходів промислового виробництва складована буквально за пару кілометрів від офісу сільради…
Власник підгайцівського підприємства Віталій Камець обіцяв очистити дорогу від коричневої речовини. Що й зробив за кілька днів після візиту журналістів. Але ями від цього стануть не меншими. Та й тонни складованого просто неба шламу – також…
Тому проблему слід вирішувати комплексно. Вочевидь, вона – в компетенції начальника управління екології і природних ресурсів облдержадміністрації Дмитра Новохатського, якого останнім часом жорстко критикує за безконтрольність у роботі голова облдержадміністрації Олександр Савченко. А ще – райдержадміністрації і райради «столичного» Луцького р-ну.
…Як свідчать археологічні джерела, в древні часи територія с. Підгайці була густо населеною. Тут виявлено залишки кількох двошарових поселень тшинецько-комарівської культури і давньоруського часу ХІІ-ХІІІ ст. І хто ж міг подумати, що в ХХІ ст. буквально попід боком у м. Луцька деякі бізнесмени почнуть проводити безглузді експерименти з відходами промислового виробництва, перетворивши життя, як мінімум для 12 родин гуртожитку, в пекло «залізного періоду» замість того, щоб переробити собі на користь і громаді на славу?

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото автора: телеоператор Сергій Данилюк фіксує підозрілу речовину; дорога «залізного періоду»; дискусія за участі Василя Гириліва і Віктора Камаца; купи шламу на території підгайцівського бізнесмена; в такому сусідстві вирощується дієтична лохина…; гуртожиток, де від пилу потерпають люди.

Від редакції. Ситуацію на колишньому тепличному комбінаті в с. Підгайці Луцького р-ну триматимемо на контролі. Насамперед, звертаємося за вичерпними роз’ясненнями до обласних екологів, а також – районної влади.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (603) - 86.3%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (13) - 1.9%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%