Украдений… «Собібор»

Украдений… «Собібор»

Російська імперія знову привласнила собі героїчну сторінку історії України. Повстання в’язнів гітлерівського концтабору «Собібор» не могло завершитися успіхом, якби волиняни 75 років тому не допомогли врятуватися його учасникам та організаторам…

Невеличке польське с. Собібор знаходиться буквально по-сусідству з Волинню. А коли скористатися понтонною переправою через річку Західний Буг у традиційні «Дні добросусідства» біля шацького с. Адамчуки, то до нього – взагалі рукою подати!
Та в 1942-1943 рр. ніяких мостів і понтонів тут не було. Що Польща була окупована гітлерівцями, що Україна. А наші діди й бабусі з подивом дивилися на густий чорний дим, який буквально цілодобово піднімався над лісовим масивом с. Собібор. Мало хто тоді знав, що у лісі біля нього гітлерівці спорудили чергову «фабрику смерті» – концтабір, де розстрілювали, морили голодом чи душили в газових камерах понад 250 тис. в’язнів, в основному – євреїв із усієї Європи. Навіть «вождь» СС Генріх Гіммлер там побував із інспекційним візитом, з нагоди чого комендант табору Франц Штангль організував показову страту 300 молодих жінок: їх провели голими повз інспекцію з Берліна, а потім – умертвили газом і спалили в крематорії…
14 жовтня 1943 р. в’язні з робочої команди табору організували повстання (єдине успішне за всю війну!). Вони напали на есесівську охорону і через мінні поля втекли за колючий дріт. З приблизно 550 відчайдухів більшість одразу загинула (їх виказували карателям місцеві поляки), а 130 на чолі з Олександром Печерським прорвалися на Волинь. Деяка частина з них потрапила в партизанський загін імені Щорса, потім воювала на фронті. Війну пережили менше сотні, серед них виявився і уродженець українського м. Кременчука, військовополонений лейтенант РККА  Олександр Печерський, який помер у Росії в 1990 р. А в Києві на 96-ому році життя в січні ц. р. відійшов у Вічність Аркадій Вайспапір, останній, хто вижив у «Собіборі».
І що б ви думали? Саме 9 травня в Росії було організовано прем’єрний показ кінофільму «Собібор», а Москвою цього ж дня крокувала колона учасників пропагандистської акції  «Небесний полк» із портретами учасників повстання…
На жаль, польська влада, яка провела реконструкцію колишнього концтабору, з-поміж інформаційних написів мовами народів Європи не зробила жодного українською. Тим самим про будь-яке сприяння наших предків учасникам повстання не згадується… Зрозуміло, що й на луцькому Меморіалі «Вічна Слава» про це – жодного слова… Хоча 21-23 травня 1947 р. із прилеглого села влада червоної ПНР виселила до нас 147 українців…
Власне, якщо ми, волиняни, нічого не робимо для увічнення подвигу власних предків, то чого дивуватися, що це присвоює собі Москва, вкотре переписуючи історію на свій лад?

Володимир ДАНИЛЮК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (603) - 86.3%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (13) - 1.9%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%