І став клуб музеєм

І став клуб музеєм


Уперше про одного з членів бджолярської спілки Волині Івана Душака ми почули з вуст виконуючої обов’язки баївського старости Оксани Кравчук. Оксана Олександрівна разом із заступником голови Боратинської ОТГ Віктором Бехнюком показують знамените джерело Баєва, а згодом знайомлять з сільським самородком Іваном Анастасійовичем та його унікальним господарством. 

– Ідея створення музею належить відомому волинському пасічнику Володимиру Дмитруку, – розповідає Іван Душак, пораючись біля вуликів. – Він  давно носився з цією ідеєю, ходив до посадовців, щоб виділили якесь приміщення під музей. Але в місті таке приміщення було важко знайти, адже навіть не сплачуючи орендної плати, лише за комунальні послуги довелося б платити такі гроші, що музей би не окупився. 
Довелося шукати місце у навколишніх селах. Врешті пригледіли закинутий сільський клуб в Баєві. Будівлю вже мали зносити, але волинські пасічники вмовили сільського голову віддати її під музей. Своїми силами зробили ремонт, почали наповнювати експонатами.
Директором музею став Іван Душак – пасічник та колишній завідувач цього ж таки клубу. Тут відкрили два відділи:  музей села з різними старожитностями та відділ бджільництва.
Дуплянка 1805 р., пристрій для витягування бджолиної отрути, знамена бортників (пасічників часів Київської Русі) – одні із найцікавіших експонатів музею Волинського бджільництва, що знаходиться у с. Баїв Луцького  р-ну.
– У першій кімнатці – рушники, веретена та «ложки, щоб мед їсти», – сміється Іван Афанасійович, вказуючи на лопати, якими колись садовили хліб у піч.
Тут не лише проводять екскурсії – тут виховують маленьких бджолярів. З весни діє гурток, у якому двічі на тиждень займаються школярі з Баєва та Городища. 

Шукав вихованців директор музею в місцевих школах. Спочатку пасічниками захотіли бути близько 30 діток. А потім: «Мене мама не пустила!..». То врешті прийшло тільки 17. – Знаєте, як то діти – думали, що прийдуть і відразу будуть їсти мед. Я їм казав – мед гіркий. А вони зі мною сперечалися: «Солодкий»! А тепер діти, яких ми вчимо, знають – мед гіркий, бо дуже тяжко його добувати. Але зараз залишилося лише сім – ті, хто серйозно налаштований та справді цікавиться бджільництвом», – тішиться майбутніми пасічниками  Іван Душак. 
Навчають дітлахів зрозумілими термінами – спочатку рій називають сім’єю бджіл, а матку та трутнів – мамою та татком.
– Зараз вже бджоли можуть в дітей на руках ходити – вони знають, яку бджолу взяти, а які жалять. У трутня жала  нема. Люди не знають, а діти вже грамотні, – ділиться кумедними історіями про вихованців директор музею.
За приміщенням клубу-музею – показова пасіка. Тут  можна побачити вулики різного виду та досить поважного віку, в багатьох з них  живуть бджоли. На пасіках доводилося бувати неодноразово, але чогось подібного не зустрічав. Іван Анастасійович показує раритетний вулик, зроблений у 1932 р. Подібних і неподібних старожилів тут багато. 

Окремі бджолосім’ї знайшли прихисток у деревних дуплах.  Є вулики на 2, 4 і навіть 8 сімей. За типом вони поділяються на українські, дадановські, дейлоновські, багатокорпусні. У цій колекції і бджолина хатинка майстра-конструктора Степана з Муравищ. А ще є з бетону, пластику. Вулики-нуклеуси призначені для племінної роботи щодо виведення маток кращої породи. На переконання Івана Душака, у якого є також власна пасіка з 8 сімей, бджола може жити у хатині з будь-якого матеріалу. Усе залежить від пасічника. Якщо догляд буде належний, то й меду вдосталь комахи принесуть.
– Ця найбільша трудівниця живе в середньому 35 днів, людина – 60-70  років. Але життя людського не вистачає, щоб вивчити цю невтомну комашку, –розмірковує пасічник-чарівник, дістаючи рамку з вощиною. – Зараз пригощу вас. Бути на пасіці і не попробувати меду, то рівнозначно, що дивитися виставу з закритими очима.
Слухати досвідченого пасічника напрочуд цікаво. І не тільки про бджоли. Іван Анастасійович добре обізнаний з історією рідного села, багатьох його родин. Та цим його захоплення далеко не вичерпується. Рукам самородка з народу підкорився і пензель. Заворожує панорамна картина на стіні клубної сцени. Вона наочно демонструє непересічний талант українського патріота, закоханого у свій край та його людей. І дякує громаді за підтримку своїх починань.

Володимир ПРИХОДЬКО.

На знімку автора: загальний вигляд клубу-музею у Баєві; Іван Душак на пасіці. 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (68) - 15.1%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (205) - 45.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (121) - 26.9%