Як ми штруделі пекли

Як ми штруделі пекли

…І вчилися дарувати «теплий настрій» посеред зими!


Від більш-менш теплої осені адаптація до суворої зими минає не так вже й легко. Добре тим, кому виходити з дому не треба, проте зазвичай відбувається навпаки. І ось ми щодня бігаємо: з маршрутки в маршрутку, з приміщення в приміщення... У такі моменти в голові з’являється нав’язлива думка про запашну філіжанку кави з гарячим тістечком або ж щось схоже.


Саме в один із таких моментів мені як студентці Інституту філології та журналістики СНУ ім. Лесі Українки та журналісту-початківцю доручили відповідальне завдання – змінити професію. Довго не думаючи, вирішила: хочу бути кухарем котроїсь затишної-затишної луцької кав’ярні… На таку пропозицію, чесно кажучи, не кожен заклад громадського харчування пристане. А от у «Львівському штруделі» мені не відмовили.

Хоча місця у цьому закладі небагато, зате кухня ніде і ні від кого не прихована, тому й готувати доводилося на очах у гостей.

Отож, спершу мені вручили форму кухаря (кітель, куртку і ковпак), познайомили з персоналом, поділилися деякими особливостями кав’ярні та розповіли правила техніки безпеки. Наголос – на чистих руках та спеціальних рукавичках, зібраному волоссі, відсутності будь-яких прикрас (у мене був годинник)!

Першим кроком після підготовчого етапу стало вирішення, що саме ми будемо готувати разом з іншими працівниками кухні. На думку спало найзатребуваніше: штрудель солоний і солодкий. Ми приступили до приготування солоного штруделя із куркою. 


Спершу я готувала начинку: нарізала курятину, солодкий перець, помідор, натерла сир, що й становило основу начинки. Солі ми також не пошкодували. Усе це ретельно важилося, і зізнаюся чесно: кухарі закладу не допускають явища «недокладання» інгредієнтів у страви. Потім узяли тісто, вимісили його до невеликого і плаского овальчика, розкатали настільки сильно, що воно просвітлювалося. Додавши ще трохи борошна, поклали начинку і почали його обережно загортати. Головне – не допустити, щоби тісто десь порвалося. Після цього помазали збитим яйцем вже скручений штрудель, поставили в духовку на 30 хв. Найприємніше бачити, коли плід твоєї праці поступово перетворюється у щось таке прекрасне і водночас просте.


Другим ми готували солодкий штрудель із вишнями. Для цього довелося віджимати вишні, аби згодом їхній сік не витік і не зіпсував готовий до споживання продукт. До вишень додали солодкий мак та подрібнені горіхи. Подальші дії були такими ж, як і у першому випадку.


Ще хочеться додати, що неабияку роль відіграє колектив, в якому ти працюєш. У цій атмосфері майже сімейного кафе я відчула себе дуже затишно, поруч із серйозними вказівками лунали жарти, звучали і практичні поради, які можна застосовувати вдома. Крім того, директор закладу пані Тетяна під час дружелюбної бесіди розповіла про тонкощі функціонування кафе-кав’ярні, принципи їхньої роботи. У моїй голові промайнула певна асоціація зі всесвітньо відомою кав’ярнею і кафе швидкого обслуговування Starbucks, де завжди усе свіже, навіть кава у зернах спочатку мелеться, готується і тоді подається.


Висновок із мого маленького перевтілення – простий: досвід у кухарській справі все ж відіграє велику роль, особливо для швидкості приготування тих чи інших страв. Я настільки боялася забруднити виданий мені одяг, що робила все надзвичайно делікатно, відтак – не дуже швидко. Проте намагалася підтримувати бездоганну чистоту, в якій працювала, від початку і до кінця.


Та що там казати: найприємнішим моментом стало куштування щойно випечених штруделів! Я обрала собі шматочок солодкого з вишнями та ванільною підливкою, а мій фотограф – штруделя солоного із курятиною та гострим соусом. Окрім того, до страв ми взяли капучіно та американо. …Смак був неперевершеним, у такі моменти забуваєш про всілякі дієти та перестаєш рахувати калорії.

…Щоправда, непросто бути кухарем, увесь день проводити на кухні, коли обличчя аж пашить від постійно ввімкненої духовки. Проте це вартує того задоволення: у холодний зимовий день чи вечір ти даруєш по-справжньому «теплий настрій» людям, додаєш у їхні будні трішки більше кольору, затишку й тепла.

У ролі кухаря – Євгенія ТКАЧЕНКО,

студентка Інститут філології та журналістики СНУ ім. Лесі Українки.

Щоби приготувати тісто для штруделя (а начинка може бути будь-якою – на ваш смак), треба: 3 скл. борошна, 2 яйця, 50 г вершкового масла,1/4 скл. води, 2 ст. л. цукру, 1/2 ч. л. солі.

Розтерти віничком яйця, цукор та сіль. Додати воду, перемішувати, поки сіль та цукор не розтане.

Просіяти борошно, насипати гіркою. Зробити у гірці лунку, туди вилити злегка розтоплене масло, додати яєчну суміш із водою та замісити тугеньке тісто.

Потім необхідно дати тісту постояти 30-40 хв. А згодом розкатати його у формі прямокутника – дуже-дуже тонко. Після чого цей пласт тіста слід змастити вершковим маслом – і викласти начинку.

Смачного!

 



Фото Миколи ДМИТРУКА.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (235) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (169) - 31.2%