Софія з «Соняха»

Софія з «Соняха»

«Волинська газета» продовжує нагороджувати своїх передплатників.

У чисельному списку наших цьогорічних редакційних лауреатів, що їх допоміг визначити під час конкурсного відбору Заслужений діяч естрадного мистецтва України Сергій Скулинець, значиться і прізвище жительки с. Княгининок Луцького р-ну Софії Арсенюк. На її передплатну квитанцію випала тортівниця. 

Коли ми її вручали, Софія Олександрівна не втрималася від жарту: тепер обов’язково доведеться спекти торт та запросити колектив «Волинської газети» ним поласувати. У боргу ми не лишилися і пообіцяли, що неодмінно приїдемо за першим дзвінком нашої передплатниці. Те, що пані Софія людина позитивна, якій притаманне почуття гумору, ми переконалися ще у період передплатної кампанії. До місцевого поштового відділення ця миловидна жінка зайшла передобідньої пори. Забігла у якихось своїх термінових справах. Віктор Райов – заступник головного редактора газети (цими днями йому виповнилося 65!) – не оминув нагоди та запросив чергову відвідувачку ознайомитися з нашим виданням та стати його шанувальницею. 
– Так і бути, передплачую, можливо, хоч із «Волинською газетою» мені повезе і щось виграю, – весело мовила Софія Олександрівна. – Досі не щастило у цьому плані, хоча не вперше отримую газети. 
От і не вір тепер, що думка нематеріальна! Жінка, неначе у воду дивилася, коли говорила про виграш. Тож зустрітися удруге нам було надзвичайно приємно. Перш, ніж приїхати, зателефонували володарці призу і запитали, чи зручно їй в означений день. Отримавши добро, беремо курс на Княгининок. Софія Арсенюк зустрічає гостей сонячною усмішкою, що робить її ще привабливішою та чарівнішою. На правах щедрої господині відразу припрошує до столу та частує запашною кавою.
Філософи стверджують, що усе геніальне бере свій початок з простого. Аби підтвердити це, скористаємося прикладом, який маємо під рукою. Коли жителька с. Маяки (тепер Княгининок) вирішила взятися за власну справу і відкрити заклад торгівлі, то над назвою довго не мудрувала. За основу взяла корінь свого імені, до якого додала суфікс. Таким чином ім’я Соня трансформувалося у назву «Сонях».
Сучасне двоповерхове приміщення торгової точки, яких у Княгининку чимало, привабливо дивиться на навколишню дійсність чистими шибками вікон. Розташувалося воно обіч траси міжнародної категорії Луцьк – Ковель, що є найкоротшим шляхом з Києва до Варшави. Гарна, зроблена із художнім смаком, вивіска «Сонях», здається, посміхається кожному відвідувачу. Точнісінько перейняла звичку своєї хазяйки, яка неквапом розповідає про себе. На першому поверсі знаходиться кафе, яким заправляє син нашої лауреатки Сергій, на другому – магазин продовольчих, і не тільки, товарів.
– Я корінна маяківка, а може й княгининівка, – поправляється. – Бо коли народилася, то село носило назву Маяки. Радянська імперія любила модерні назви, які б відповідали ідеологічній і політичній платформі. З різного роду князями їй було некомфортно. Тут земля моїх дідів та прадідів, за життя яких село носило, по суті, сьогочасну назву. У торгівлі – давно. Ще коли існував союз «непорушних республік-сестер». 

Добрим словом наша співрозмовниця згадує колектив Милушівського споживчого товариства Луцької райспоживспілки, де вона працювала продавцем господарчого магазину в с. Маяки та набиралася професійних навиків. Тут її шанували та поважали. І не тільки за сумління та працелюбність, а й за щирість та сердечну доброту. Зрозуміло, що про приватну власність тоді і мови не могло бути.
Це стало можливим лише при незалежній Україні. Оскільки за роки трудової діяльності Софія Олександрівна набула  значного досвіду, добре спізнала специфіку роботи у такій нелегкій, але досить необхідній галузі, якою є торгівля, то й власну справу на це підґрунтя поставила. Підприємець не приховує, що торгівля йшла б набагато жвавіше, якби не тотальне безгрошів’я. В останні роки люди стали мало не злидарями. Яку копійку зароблять, то, по суті, усе треба віддати на комунальні платежі та харчі. Ще добре, кому хвороби не дошкуляють, бо в іншому випадку хоч у могилу лягай добровільно.
Труднощі здаються не такими болючими, коли Софія Арсенюк згадує родину, у першу чергу маму, якій зозуля 89 літ уже накувала. Втішена, що гарну та з щирим серцем невістку Людмилу має, яка також прилучена до сімейного бізнесу. Найяскравішим своїм сонцем називає чотирирічного внучка Андрійка, котрого любить у садочок збирати та не проти відводити й забирати. Розповідь про найближчих людей супроводжується сонцесяйною посмішкою. Коли ж цікавимося, чи ладять з чоловіком, Леонідом Олександровичем, що свого часу також був дотичний до торгівлі, то Софія Олександрівна не втримується, аби не з іронізувати: 
«З ким йому буде ще так добре, як зі мною?»
Мимоволі місток розмови перекидається про наше завтра, у якому доведеться жити не тільки нашим дітям, а й внукам. Це болить не одному, не байдуже те і Софії Олександрівні, на яке у неї своя думка.
– Поки що ніякого майбутнього тут не бачу, – відверто мовить наша шанувальниця. – Через те старший син Олександр, який  добре розбирається в техніці, поїхав у Литву. Там влаштувався, має добрий зарібок. У нас же за схожу роботу копійки платять. Тому душа болить за сучасну молодь. Як же їй виживати, створювати сім’ї, ростити дітей? Не про себе кажу… На хліб і до хліба вистачає. Та не раз ловлю себе на думці: а якби довелося виживати на одну пенсію, що навіть не досягає півтори тисячі! Можете собі уявити? 
Передплатницею «Волинської газети» пані Софія стала вперше. Видання, на її думку, подобається, бо вміщує багато статей про нашу буденність, історичної тематики, до вподоби життєві історії, є чимало цікавих новин.  Якщо якогось дня не вистачає часу, то просто переглядає часопис, помічає те, що зацікавило, аби прочитати завтра чи дня наступного.
– Софіє Олександрівно, цікаво, як Ви зустріли повідомлення про свій виграш?
– Не повірила. Двічі прочитала. Думаю, не може бути, щось тут не так! Нема у мене такого щастя.
Прийшло воно разом з «Волинською газетою», тож є тверда впевненість у тому, що воно довго супроводжуватиме нашу шанувальницю ще багато наступних років.

Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото автора: заступник головного редактора газети Віктор Райов вручає редакційний приз Софії Арсенюк; господиня «Соняха».

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (67) - 15.3%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (199) - 45.5%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (116) - 26.5%