Опозиція втрачає позиції:

Опозиція втрачає позиції:


волинянам набридли корисливі демагоги

Що таке демагогія? За словником, це облудні гасла, нездійсненні обіцянки, популістські лозунги, навмисне викривлення фактів задля політичних та інших корисливих цілей – переважно здобуття влади через маніпулювання свідомістю мас. Саме таким терміном можна охарактеризувати нинішні дії волинської опозиції, яка намагається будь-що дотиснути нестабільний момент і використати його на догоду власним інтересам. Однак, як засвідчили події останнього тижня, вчорашні учасники майдану сьогодні вже ігнорують полум’яні заклики ініціаторів мітингів і відмовляються підтримати лідерів опозиції. Принаймні на Волині, де люди втомилися від пустопорожніх балачок новоспечених «революціонерів».

Про зміну пріоритетів простих волинян, які попервах пристали на заклики опозиції й вийшли на майдани, свідчать хоча би події 20 грудня на останній позачерговій сесії обласної ради. Анонсований опозицією масовий пікет приміщення облдержадміністрації з тріском провалився – на засідання ради прийшло п’ять юних протестантів замість очікуваної півтисячі. До всього, опозиція винуватила владу, що нібито цю молодь не впускають до сесійної зали. Хоча насправді вхід був вільний. І поміж депутатів таки сиділо кілька молодих людей із плакатами про відставку місцевої влади. Однак цей невеличкий гурт не йде в порівняння з натовпом, що захоплював облдержадміністрацію два тижні тому. Ймовірно, причина в тому, що люди зневірилися в діях лідерів майдану.

Чому, що відштовхнуло людей від політиків? Відповідь логічно випливає з перебігу позачергової сесії. До речі, третьої за ліком, яку ініціювала опозиція і сама ж її зірвала, як і дві попередніх. Про марні сподівання порозумітися свідчить хоча би те, що за три з лишком години обранці не спромоглися затвердити порядок денний. Недарма голова ради з відчаю вигукнув: «Так ми будемо засідати до безконечності!». Щоб якось продовжити сесію, кожен із голів фракцій пропонував свій сценарій. Регіонали наголошували: позиція волинських депутатів від ПР є незмінною як щодо суспільно-політичної ситуації в Україні, так і державного курсу на євроінтеграцію. До того ж, події в країні розвиваються блискавично. І Волиньрада аж ніяк не встигає своїми зверненнями миттєво реагувати на кожні міждержавні взаємини чи то укладені договори. Тому варто відмовитися від марного витрачання бюджетних грошей на подібні засідання-звернення обласних депутатів.

Натомість голова фракції ВО «Свобода» Олександр Пирожик наполягав на розгляді ініційованих опозицією питань про відставку спікера облради Володимира Войтовича та недовіру губернатору Борисові Клімчуку. Немає навіть натяку на порозуміння. І це, відверто кажучи, дратує виборців.  Урешті-решт, сесія завершилася нічим. Щоправда, не без скандалу. На трибуну вибіг депутат від «Батьківщини» Ігор Гузь. Розповів, що в кулуарах облради до нього підійшли співробітники прокуратури і намагалися вручити якісь папери. Мовляв, його, активіста волинського майдану, намагаються репресувати. Депутат закликав побратимів-опозиціонерів залишити сесійну залу і йти з ним у коридор, протистояти прокуратурі. Опозиціонери покинули роботу й повибігали із залу. На цьому – крапка. Голова ради закрив сесію, бо нема з ким працювати.

Тепер зрозуміло, чому волиняни відмовляються йти за опозицією. Відповідь напрошується за логікою: хіба можна підтримувати подібні сесії, коли всі вони закінчуються безрезультатно? Натомість марно витрачаються державні кошти на скликання засідань. Для волинян стає очевидним, що опозиція кардинально змінила стратегію, не попередивши людей. Якщо раніше на майдані лідери закликали до євроінтеграції, то нині кінцевою метою спротиву є банальне зміщення з посад губернатора та голови облради. І, звісно, зміна влади на користь ініціаторів майдану. Опозиція вже навіть не приховує свою популістську мету, відверто підміняючи цінності – ставлячи на перше місце не інтереси громади, а власні меркантильні цілі. А як інакше можна трактувати випад опозиційних депутатів, які на заклик обранця від «Батьківщини» Ігоря Гузя допомогти йому відбиватися від прокуратури, всі разом покинули роботу й залишили  сесійну залу? Тобто обов’язки депутата, відповідальність перед виборцями – то пусте, коли йде мова про особисті інтереси опозиціонера.

Принагідно, дещо – про відповідальність. Після по-справжньому диких подій із захопленням приміщення облради, коли ініціатори мітингів познімали портрети Президента і вішали їх на деревах – погодьтеся, що межує з вандалізмом із точки зору як християнської, так і елементарної моралі – депутати-опозиціонери чомусь відмовляються відповідати за власні хуліганські вчинки. Це влучно відмітили користувачі соцмережі Фейсбук, де прості волиняни добряче критикують ініціаторів погрому. «Перевелися революціонери на Україні, – пише один із користувачів. – Колись дівчата з піснями йшли на ешафот. А сьогодні «активістам» стає зле після отримання повістки в прокуратуру. Потрапляють у лікарні з переляку. Так, не ті «революціонерки», бо не та ідея…».

Схоже, не вміє тримати удар і головний спікер-ідеолог волинського майдану, депутат облради Ігор Гузь. Упродовж місяця не мав часу опозиціонер доїхати до Києва, аби підтримати столичний майдан. Однак, коли дізнався про ймовірну повістку до прокуратури, раптом за день до того приєднався до побратимів. Дуже вчасно, зважаючи на мить. Що робив у столиці – шукав захисту в політичних босів чи намагався банально уникнути відповідальності – нехай судять прості волиняни. Зрештою, зважаючи на ігнорування людьми сьогоднішніх закликів до мітингування, можна констатувати – опозиція себе скомпрометувала.

Хоча, на думку опозиції, боротьба триває. У переддень появи до прокуратури депутат-опозиціонер Ігор Гузь виклав у Фейсбуці черговий заклик: «О 7.30 збираємося біля приміщення обласної прокуратури і спільно підтримаємо активістів Євромайдану, щодо яких здійснюються репресії!». Чи не правда, благородний крок? Однак виявляється, що Ігор Гузь під активістами має на увазі лише себе. Він уточнює: «Завтра у мене перший допит у прокуратурі, нагадаю, що мене обвинувачують у правопорушеннях за статтями ч. 2 ст. 296, 295, 341 КК України. Адреса та ж, тільки о 15.00…». Принагідно депутат сподівається на піар: «Якщо будуть зацікавлені журналісти, то запрошую вас прийти о 14.40, готовий дати будь-які коментарі!». Цікаво, що тепер активістові майдану вже не до революції. Далі пише в Фейсбуці: «Ніякого мітингу в той час проводити не будемо, бережемо сили на суд). Воюємо далі)». Та чи цього разу підтримають волиняни революціонера, для якого, схоже, революція – не мета, а засіб?

Микола ТИЩЕНКО.

На фото автора: Ігор Гузь і його нерозлучний гучномовець.

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (235) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (168) - 31.1%