Район особливого значення

Район особливого значення


Найменший, але найзнаменитіший! І наймолодший в Україні… Так кажуть про Шацький район, якому виповнилося 20 літ від часу другого народження. Адже через двадцять три роки після утворення (1940) під час хрущовської реформи він був приєднаний до Любомльського і, можливо б, так і залишився забутим північно-західним окрайцем України, якби не озера. Їх у районі близько тридцяти, тут витоки Прип’яті й Рити, біжить повноводий Західний Буг, журчать десятки малих річечок, що у спеку мовкнуть од спраги. Звісно, це прадавній край. Перша писемна згадка про Шацьк датується 1410-м. До складу району входять Шацька селищна і вісім сільських рад – Грабівська, Піщанська, Пульмівська, Пулемецька, Прип’ятська, Ростанська, Світязька, Самійличівська. Разом займають площу у 750 кв. км, або 3,7% території області. Чим живе і переймається Шаччина, ми попросили розповісти голів райдержаадміністрації та райради – Володимира Найду та Володимира Голядинця.

– Володимире Степановичу і Володимире Васильовичу, подорожуючи селами, помітили біля клубів, дитячих садочків, шкіл, ФАПів гори дров, бачили, як гілляки переробляються на щепу. Чи всі підготувалися до зими, як буде в районі з теплом?

Найда: – Останніми днями повністю забезпечено всі установи й організації паливом. Тож наші люди будуть із теплом. У всіх загальноосвітніх школах старі котли замінено на ковельські, які працюють на щепі, дровах, брикеті. Майже на 98% відмовилися від вугілля, яке для нас задороге. У нас вистачає дров.

Голядинець: – Паралельно впроваджуємо енергозбереження. У минулі роки за сприяння громадської організації «Патріот Волині» на 70% замінили двері та вікна по всіх школах і садочках. Це дало велику економію.

Найда: – Значно здешевила опалення і щепа. Маємо у районі два агрегати на базі МТЗ-80. Цьогоріч голова облдержадміністрації подарував району ще декілька малих подрібнювачів «Садко». Все, що неправильно лежить вздовж доріг, у лісі, ми перероблюємо на щепу і так опалюємо наші заклади.


– Чи є програма забезпечення паливом соціально незахищених груп населення?

Найда: – Така адресна програма стосується 48 одиноких, старих, малозабезпечених жителів району. До її здійснення залучені всі установи та організації краю, навіть райдержадміністрація і райрада у цьому беруть участь. Задіяно різні джерела фінансування. Дрова не є проблемою для всіх жителів, 6 складометрів (це машина) без доставки коштують 336 гривень.

– Усі сподівалися на підписання договору про вступ України до Євросоюзу. Цього не сталося. Багато хто пророкує Україні «холодну зиму». Чи готовий район до політичного похолодання?

Найда: – Думаю, Шацький район це похолодання не зачепить. Ми давно і успішно співпрацюємо з Польщею, зараз маємо чотири спільні проекти у рамках програми «Єврорегіон «Буг». Завдяки цим проектам у район надійде близько 30 мільйонів гривень. Це суттєва підтримка.

Голядинець: – Дні добросусідства, які проводимо на українсько-польському пограниччі, коли встановлюється понтонний міст і діє пішохідний перехід через кордон, показують, що люди з обох боків Західного Бугу люблять допомагати один одному. Дружать сім’ями, родинами, колективами, державними установами. Нещодавно на ювілей нашого фольклорного гурту «Молодички» приїхала велика делегація із Влодави, щоб подякувати за участь у громадському житті їхнього краю. Думаю, це визнання!

– Чи має ваша команда власну концепцію розвитку району і в чому вона полягає?

Голядинець: – Є збалансована концепція розвитку з використанням природного ресурсу. В останні роки активно розвиваємо туризм. Адже наш район має близько тридцяти озер, тож намагаємося розвивати інфраструктуру та поліпшувати рекреаційні можливості.

Найда: – Зараз активно розбудовуємо дороги і прокладаємо каналізацію, яка суттєво має оздоровити природне середовище. На це виділено значні кошти. На кожному озері є території перспективного розвитку, до них потрібно провести електропостачання, подбати про каналізацію. Значну увагу приділяємо електропостачанню, нічному освітленню вулиць наших сіл.

Голядинець: – Звісно, на це потрібні значні кошти. Їх у бюджеті недостатньо. Адже на берегах наших озер є багато різних рекреаційних закладів, баз відпочинку, та в бюджет району вони платять лише земельний збір, а податок із прибутку – за місцем реєстрації, часто в Луцьку, Нововолинську, Ковелі, Львові чи й Києві. З іншого боку, маємо приватний сектор, який заробляє на туризмі, беручи квартирантів, продаючи пироги і пончики. Дехто, як кажуть, на одних пундиках за літо заробляє чималі кошти. Але і з них податкового збору не візьмеш, бо в законі їхня діяльність не прописана. З іншого боку, це все наші люди, які самі працюють на свій особистий бюджет. Але ж не всі жителі району живуть біля озер. Є віддалені села, де люди займаються сільгоспвиробництвом – орють, сіють, жнуть. Обзавелися серйозною технікою – комбайнами, картоплекопалками, тракторами… Велику перспективу покладаємо на відтворення тваринництва – м’ясного і молочного виробництва. У нас є чудові пасовища, де майже дев’ять місяців на рік можна випасати худобу, тому чекаємо серйозних інвесторів саме в цю галузь.

– Багатьох наших читачів хвилює проблема Хотиславського крейдяного кар’єру в сусідньому Малоритському районі Білорусі. Чи не вбачаєте у цьому загрозу нашим озерам?

Найда: – Це питання на постійному контролі науковців Шацького національного природного парку. Особисто я вважаю, що ця тема потребує уваги і якнайсерйознішого вивчення. Мені доводилося зустрічатися з головою райвиконкому Малоритського району. Він твердить, що кар’єр розробляється за усіма прийнятими стандартами, враховуючи природний фактор і особливості регіону. У них такі ж озера й ліси. Ні для них, ні для України загрози нема. Але наголошу: я за те, щоб провідні науковці сіли за стіл переговорів і зробили певні висновки для державних мужів обох країн.

Голядинець: – Вісім років Національний парк веде моніторинг водного балансу за показниками артезіанських та підґрунтових свердловин. Та й рівень ґрунтових вод багато про що говорить. Частина свердловин розміщені дуже близько від Білорусі. Є лише сезонні коливання рівня води.

– Цього року довкола найбільшого українського озера прокладено шосейку. У планах – відкриття міжнародного переходу в Адамчуках. Чи зможуть підприємці втримати крайові пріоритети, якщо до нас масово поїдуть європейці?

Найда: – Люди готові до цього. Проходять добру науку, здобувають професійну підготовку, набувають практичного досвіду. Але поки що буму нема, вочевидь, і не буде, допоки не з’явиться сучасна інфраструктура.


– Ви буваєте у Польщі. Як там співіснують із природою?

Найда: – Мені неодноразово доводилося бувати на озері Біле поблизу Влодави. Воно менше за наше Пісочне, але будівель там у рази більше. Все забудовано – відпочинкові котеджі, кафе, кемпінги, готелі. Порядкує приватний бізнес. Інфраструктура на досить високому рівні.

Голядинець: – Намагаємось у них запозичити і форми роботи. А це – екскурсії до пам’яток культури, історичних місць. Уже зараз у нас є велосипедні, кінні і піші маршрути, походи на байдарках.

– Шацьке поозер’я благотворно впливає на здоров’я тисяч людей, без таблеток виліковує від багатьох недуг, економлячи державі значний ресурс. А ще, за твердженням науковців, впливає на формування благотворних кліматичних та погодних умов як України, так і Польщі і Білорусі. Чи враховують цей фактор під час розподілу бюджетних коштів у центрі? На які, власне, фінанси опирається районна влада?

Найда: – 28 грудня 2013 року святкуватимемо 30-річчя утворення Шацького національного природного парку. Завдяки йому вдалося зберегти один із найбільших болотно-озерно-лісових комплексів Європи. У нас оздоровлюються, набираються сил, лікуються, відпочивають тисячі. Звісно, не безоплатно. Відпочинок на Шацьких озерах – не з дешевих. Але ці кошти не потрапляють у бюджет району. Нам лише перепадає орендна плата за землю, яку орендують під здравниці і відпочинкові кемпінги та бази підприємства, навчальні заклади Ковеля, Нововолинська, Луцька, Львова, Києва, інших міст. А, наприклад, дитячі табори і виші від такого збору звільнено. Тож у фінансовому плані ми повністю залежні від державного фінансування. Але маємо і свої плюси, шукаємо резерви, залучаємо інвесторів.


– Я побував на озері Прибич, де добувають сапропель. Сучасне виробництво. Які вигоди від нього має район?

Голядинець: – Озеро Прибич примостилося неподалік Західного Бугу у витоках Прип’яті. Гарна лісова водойма, де жителі Голядина й Смолярів-Світязьких любили відпочивати. Та в середині вісімдесятих здійснювали меліорацію, і один із каналів пройшов дуже близько від озера. Рівень води у Прибичі впав на один метр двадцять сантиметрів, озеро стало замулюватись і повільно вмирати. Пізніше завдяки екологічному проекту нам вдалося збільшити рівень води на 20 сантиметрів, але це не порятувало озеро. Зараз його очищенням займається англо-українська фірма. Використовують сучасну технологію: з озерного дна викачується сапропель у величезні міхи, де його відстоюють, зневоднюють і перекачують на подальшу переробку. Препарати із сапропелю Прибича в рази підвищують родючість ґрунтів, мають лікувальні та косметичні властивості. Йдуть відповідні виплати в бюджет району, п’ятнадцятеро людей мають постійну роботу. Головне ж – усі чекають на закінчення робіт, щоби побачити, як воскресне озеро.

– Ви вболіваєте за відновлення природного середовища. Чи готові прийняти зубрів?

Найда: – Не готовий відразу відповісти. Потрібно разом із науковцями підрахувати можливості кормової бази та визначити ареал проживання. Думаю, для цього знадобилася би тристороння угода між Україною, Білоруссю і Польщею.

Голядинець: – Нам щонайперше потрібно подбати про поголів’я традиційних звірів – лосів, кіз, кабанів, зайців.

– Шацьке поозер’я за нашого дитинства називали країною птахів. Їх було тут тисячі, мільйони. Чи готові ви їх повернути майбутнім поколінням?

Найда: – У нас є прекрасний орнітолог Василь Матейчик, який відстежує пташині міграції. Проблемою птахів займається і Шацький національний природний парк. Втім, погоджуюся, за нашого дитинства їх було набагато більше.

Голядинець: – На мою думку, птахів поменшало внаслідок осушення боліт та господарської діяльності. Хоча ще й зараз боліт у нас вистачає, та й озер вдосталь. Десь доводилося читати, що їх дуже нищать люди тих країв, куди птаство відлітає у вирій.


– За нашого дитинства рибу можна було ловити руками. Чи не намагалися ви повернути її в наші озера та річечки?

Найда: – Це державний пріоритет, науково обґрунтований. Наші озера потрібно зарибнювати. Поки що найкраще діють бізнесові проекти із зариблення. Тут маємо прогрес. Запускаємо, ловимо, продаємо, отримуємо прибуток. Попри розвинені великі ставкові господарства, маємо в районі численні маленькі водойми у дворах жителів. Живу, суху, в’ялену рибу продають на ринках, у зонах відпочинку. Але державні кошти у рибне господарство ніхто не хоче вкладати.

Голядинець: – На цьому позначається і недостатня рибоохоронна діяльність. Стільки сіток, неводів, ятерів як тепер, колись у нашій воді не «водилося». Хоча потрібно визнати: ми втратили значні площі природних нерестилищ, що також вплинуло на чисельність риби.

– На Шацьких озерах відпочивають науковці чи не всіх вишів України, відомі екологи та фахівці з найрізноманітніших питань. Чи не можна було б їх залучити до вирішення проблем регіону?

Найда: – Цим потрібно займатися, стукати в усі двері. Не приховую: за господарськими клопотами не завжди до цього доходять руки. Знову ж – це впирається у фінанси. Шацький національний парк не може запросити відомих вчених до вирішення якогось проблемного питання на безоплатній основі. Хоча на наших озерах діють постійні лабораторії та відпочинкові бази провідних вишів, для них було б справою честі зробити щось для району, його розвитку. Втім чимало вишів співпрацюють із національним парком та Шацьким лісовим коледжем ім. Валентина Сулька.

Голядинець: – Парк у літній період співпрацює з науковцями найрізноманітніших напрямків. У нас діють біостаціонарні лабораторії АН України та багатьох українських вишів. Львівський фізико-механічний інститут і взагалі має радіотелескоп – електронні очі, які заглядають у далекий відкритий космос.

– Чи доводилося вам там бувати, дивитися в очі поліським зіркам, далеким галактикам і туманним скупченням?

Найда: – Звичайно. Це мабуть один із трьох радіотелескопів на всю Україну. Але, на жаль, там задіяні такі технології, що «побачене» й «почуте» без спеціальних «окулярів» не розгледиш.

Голядинець: – Річ у тім, що всі отримані дані «світязьким» радіотелескопом можна розшифрувати тільки у Львові, де є відповідне лабораторне приладдя. Але сам факт існування такого радіотелескопа надає озерам ще більшої таємничості.

– Як діє формула «Кадри вирішують усе»?

Найда: – Ми не ділимо кадри між районною радою та державною адміністрацією, розставляємо їх залежно від здібностей і потреб. Голод на кадри був, тепер нема. Ми маємо своїх доморощених спеціалістів, які захищають кандидатські звання. І державні установи, і сільські та селищна ради, і Шацький лісовий коледж, і всі школи та лікарні повністю забезпечено потрібними фахівцями. Турбує хіба що медицина. Свого часу, коли проводили реформу в медицині й об’єднали Шацьку і Любомльську районні лікарні в єдиний ТМО з центром у Любомлі, переживав, де дінемо лікарів, чи забезпечимо їх роботою. А вийшло, що саме їх нам зараз і не вистачає.

Голядинець: – Але вирішення цього питання впирається у житло. Ми спілкуємося з молодими спеціалістами, вони не запитують про зарплату, залюбки приїхали б до нас на роботу, якби ми забезпечили їх житлом. Отож вирішили переобладнати корпус колишнього дитячого стаціонару під гуртожиток, також облаштувати дві квартири для сімейних спеціалістів. Вісім квартир продає шацьке відділення Приватбанку, стільки ж продає місцевий підприємець у Світязі. Можливо, нам вдасться у перспективі і їх викупити.

– На території району розташовано один із найпопулярніших лісівничих коледжів України. Що значить він для вас?

Найда: – Багато наших дітей навчається, здобувають у ньому середню і спеціальну освіту. На жаль, лісову галузь модернізують, оптимізують, скорочують кількість працівників, тому випускникам усе важче знайти роботу.

Голядинець: – Тут навчався і Володимир Степанович та його перший заступник, також наші сини… Ми вболіваємо за коледж. Це потужний науковий, культурний, рекреаційний центр. Завдяки йому в Шацьку і довколишніх селах відбулося чимало змін. Добре було би цей навчальний заклад модернізувати, переорієнтувати на підготовку фахівців, яких не вистачає. Коледж уже робить кроки у цьому напрямку: з’явився бухгалтерський облік, група таксидермістів, зараз ведуть мову про відкриття спеціальності експертів-кінологів.

– Як живуть діти району?

Найда: – За ці двадцять років доводилося бачити різні часи. Не бачу погіршення справ в освіті. Налагоджене шкільне харчування, діти добре вдягнуті. У класах стало комфортніше, з’явилися комп’ютери і мультимедійні дошки. За здоров’ям пильно стежать медики. Хоча потрібно визнати: діти стали менше рухатися. Нас бувало до хати не заженеш, теперішнє покоління дітей від комп’ютерів і телевізорів важко одірвати. На мій погляд, потрібно більше уваги приділяти фізичному розвитку дітей.

Голядинець: – Нещодавно побував у загальноосвітній школі села Смоляри-Світязькі. На подвір’ї застав цілий велопарк, майже всі школярики займаються велосипедним спортом, люблять грати у футбол. Здивувався, побачивши біля комп’ютера клас на уроці фізкультури. Виявляється, діти «проходили техніку удару по м’ячу», саме дощило, і вчитель знайшов для них комп’ютерну програму тренування професійних футболістів. Цьогоріч школа закупила лижі, тут діють спортивні секції.

– Наскільки важлива для вас підтримка депутатів?

– Найда: – Наші депутати толерантні, не шукають політичних підтекстів. У своїй діяльності керуються не партійними амбіціями, а інтересами громади. Кожен депутат захищає виборців – і це добре.

Голядинець: – Мені приємно, що і районні, і сесії сільських рад дуже добре підготовлені. У цьому заслуга комісій, які у нас проходять дуже активно. Є порозуміння між депутатами усіх рівнів – сільських, районних, обласних, Верховної рад. Адже маємо трьох депутатів обласної ради – Віктора Карпука, Володимира Дибеля, Василя Денисовця, і двох Верховної – Василя Демедюка і Степана Івахіва. Останній об’їздив усі села району, надав дуже велику матеріальну допомогу усім школам і ФАПам, багатьом простим людям, які потрапили у скруту.

– Шацький район особисто опікає голова облдержадміністрації Борис Клімчук. Чи позначається це на розвитку регіону?

Найда: – Борис Петрович працює не один десяток років, із розумінням ставиться до больових точок району. Часто буває тут особисто. Тож разом визначаємо пріоритетні напрямки діяльності. Завдяки його підтримці у районі започатковано чимало унікальних програм, з’явилися нові дороги, збудовано низку соціальних закладів. Шацький район перебуває на кордоні з Євросоюзом і Білоруссю, тож вважаємо, що він повинен мати презентабельний вигляд, за яким усі, хто в’їжджає до України, оцінюють наш добробут, статки, культуру.

Голядинець: – Ми спілкуємося з нашими колегами з Польщі, Білорусі, сусідніх районів – Любомльського, Ратнівського, Старовижівського, буваємо у них, дивимося, що там відбувається, намагаємося перейняти все найкраще. Віримо, що рівень життя, добробут людей будуть поліпшуватися. Для цього й працюємо.

Інтерв’ю вів Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото автора: Свято-Духівська церква у с. Смоляри-Світязькі; учні ЗОШ І-ІІ ст. с. Смоляри-Світязькі на комп’ютері «відпрацьовують удар по м’ячу»; голова райдержадміністрації Володимир Найда; міхи із сапропелем поблизу озера Прибич; депутат районної ради, директор ЗОШ І-ІІ ст. с. Смоляри-Світязькі Микола Оніщук показує старі фото випускнику школи голові районної ради Володимиру Голядинцю.

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (235) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (168) - 31.1%