Про гроші, любов і політику білосердешного мера

Про гроші, любов і політику білосердешного мера


Ковель – місто центральне не лише географічно. Увагою його не оминають керівники як обласного, так і столичного рівнів. Згадати бодай останні візити: грудень – міністр ЖКГ та будівництва Геннадій Темник, листопад – уповноважений Президента з прав дитини Юрій Павленко. Та й під час нарад у стінах облради частенько згадуються як не саме місто, то його керівника. Чим Ковель заслужив таку увагу, в розмові з його міським головою Олегом Кіндером.

– Попри те, що за партійною приналежністю ви опозиціонер, увагою влади не обділені. Це плюс чи мінус для білосердешного мера?

– Якщо говорити про візит Павленка, то там була така передісторія. Телефонують із облдержадміністрації: «Олег Олексійович? До вас приїде Павленко. Об’єкти подивиться» –«А чому в Ковель?» – «Та розумієте…» – «Ні, ні, – кажу. – Я ж знаю ситуацію в області. Знаю, що таких, як у Ковелі, реабілітаційних центрів для неповносправних на Волині всього два. Що громадська організація інвалідів «Спарта» в місті діє вже 16-й рік. Що ковельські діти з обмеженими можливостями займаються у садочках та школах міста». Тобто маємо що показати. Був у грудні Геннадій Темник, так він, як ми тільки зустрілися: «Ну, я знаю, з якої ви політичної сили…» (сміється)

– Ось так сходу?

– Я й сам здивувався! Але якось перевели все на жарт. І кажу йому:«А яка різниця! Головне, аби ми працювали в ім’я і на благо територіальної громади». Між іншим, у міській раді, де представлені депутати від різних партій, політичні тертя відсутні. Двоє регіоналів демонструють одностайність у прийнятті рішень, справді важливих для ковельчан. І з плакатами ніхто не стоїть.

– Але ви в Києві стояли на Євромайдані з табличкою «Ковель».

– Та не стояв!!! (сміється) Ну хто бачив, що я стояв?! Губернатор це сказав із образою великою, а ви послухали.

– Та чомусь же сказав?

– От ви в нього й поцікавтеся. Мої неодноразові намагання спитати про певні речі не дали результату. …Просто в нашого губернатора є імпровізація певних подій.

– Ну, гаразд: не стояли. А що – ходили?

– Я там був. І як громадянин своєї держави відстоював позицію євроінтеграції. Бо ось була в мене сьогодні одна нотаріус. Вона негативно ставиться до всіх цих процесів. «А чому? ­– кажу до неї. ­– Бо вам комфортно живеться. Бо у вас дорогий одяг, престижна іномарка». Коли хтось заявляє, нібито Україна не готова до євроінтеграції, я заперечую: наші люди вже давно до цього «дозріли». І їм хочеться чесно працювати і заробляти чесні гроші, хочеться мати правосуддя. Не вибіркове, а те, перед яким УСІ рівні.

– Опозиційність до нині чинної влади не заважає «вибивати» гроші «зверху»? Для дотаційного, як Ковель, міста уміння мера домовлятися багато що вирішує. У вас же ситуація…

– Маєте на увазі любов нашого губернатора особисто до Кіндера? Із цього приводу я вже неодноразово говорив: державні чиновники мають залишити політичні амбіції за спиною. Так само, як і посадові особи місцевого самоврядування. Для мене, скажімо, на першому місці – господарка міста, його економіка, фінанси.

– А не простіше було б вийти з будь-якої політичної сили і лишитися…

–…Ні! Ні, тому що мені імпонує моя політична сила, в якій я з перших днів її появи на теренах Ковеля (це вже 13 років). І зраджувати партії на догоду комусь не збираюся.

– Сьогодні світ, говорячи про Україну, заявляє про політичну кризу. Нерідко використовує слово «хаос». На життя Ковеля ситуація в країні вплинула?

– Наш прем’єр, згадуючи про майдан, одразу заявляє: хаос. Так, можливо, блокування Кабміну, приміщень міністерства фінансів чи економіки утруднює доступ працівників до робочих місць. Але причини всіх бід не потрібно шукати в мітингувальниках. І в Україні загалом, і в Ковелі зокрема все спокійно. Хоча, зізнатися, мені трохи образливо, що в місті не було свого майдану. Зате тішать цифри, скільки моїх земляків зараз там, у Києві. Щодня відправляються делегації до столиці. Поїздами, автобусами, приватними автомобілями.

– Окрім майдану, які ще теми актуальні для ковельчан?

– Зима. Зима в розумінні – дороги, сніг, освітлення, тепло, гаряча вода. У зв’язку з погодою багато територій підтоплюється. Тому частину робіт із водовідведення закінчуємо.

– Перебоїв із гарячою водою…

– …в Ковелі немає. Все працює чітко. Наша найбільша проблема, і я думаю, не тільки в Ковелі…

– …казначейство.

– Так. Місто одним із перших підняло питання на рівень вирішення держави. Не по євромайдану, не по відставці уряду, а саме по казначейству. Ще два місяці тому міська рада адресувала звернення до Кабінету Міністрів. Хоча проблеми з перерахунками в нас почалися ще в листопаді 2012 року.

– Нещодавно була в Локачах. Там через збої у проплаті постачальники відмовляються продукти в дитсадок завозити. У вас – те саме?

– Ви коли зайшли, бачили, я з чоловіком розмовляв? Це виробник ковбасних виробів для садочків міста. Підприємця цікавило одне: коли будуть гроші за привезену продукцію. Тобто проблема всюди та ж. Але якщо говорити за Ковель, то збоїв із харчами для дітей вдається уникати тільки завдяки довірі бізнесменів до міської влади.

– Якщо вже зачепили тему дітей, то як у Ковелі вирішуєте проблему із браком місць у дитсадках?

– Відкриваємо нові групи.

– Цього року скільки?

– В сьомому садочку одну групу на 25 дітей. Зробили там ремонт, забезпечили інвентарем. Разом із благодійним фондом нашого нардепа робимо реконструкцію приміщення у ДНЗ номер один, де частину площ займали юстиція і громадська організація. Маємо надію навесні відкрити там іще чотири групи. А це додаткових 120 місць.

– Дорого вони обійшлися?

– Попри те, що це діючий заклад (тобто є комунікації, світло, газ), роботи потягнули півтора мільйона гривень. Бо, крім власне груп, ми перекрили дах усього дитсадка.

– Та чи вирішить це проблему з влаштуванням у ДНЗ? Скільки заяв ковельчан лишаються без задоволення ?

– Точними цифрами не оперую. Але на 2015-2016 роки хочемо, якщо дасть Бог, у районі «Сільмашу» відкрити ще десять груп. Це також будівля колишнього садочка. Звідти ми вже виселили комунальне підприємство «БТІ». Ще треба «попросити» цивільну оборону, громадську організацію «Спарта». Але взамін дамо їм рівноцінні або навіть кращі приміщення.

– Нещодавно під час засідання виконкому ви сказали: «Не маємо нормальних доріг, то хоча б ліхтарі людям не вимикаймо, щоби в яму не потрапили». Як виходите із ситуації, коли теоретично гроші на ремонт є, а практично все те ж казначейство їх «не пускає»?

– За вже виконані роботи нам боргують 2,2 мільйона гривень. Лампочки у вуличні ліхтарі треба купити і вкрутити – та сама проблема. Ось він, той хаос. Не політичний, а економічний. Довго так жити країна не зможе. Тому я вірю, що незабаром ситуація все-таки стабілізується. А якщо ні – Україні піднімай руки і здавайся. Чи Міжнародному валютному фонду, чи «тайоженному» союзу, чи ще комусь. Бо золотовалютний запас сьогодні критично низький. За всі роки незалежності гіршої ситуації не було. В нас навіть не мертва точка, а безупинне падіння. Тому опозиційні політики і вимагають від Президента й уряду: покажіть народу план виходу з кризи.

– Ваші інтеграційні вподобання очевидні. І повторюючи тезу «Європа починається з мене», запитаю: з чого починається Європа в Ковелі?

– Я маю підстави говорити, що сьогодні ковельчани живуть за європейськими нормами.

– За якими саме?

– Абсолютно за всіма!

 – Давайте конкретніше. Наприклад – що? Навчилися не смітити…

– Так. Місто чисте. Немає такого, що «до хвіртки моє, а далі – не хвилює». Хоча коли свого часу розмовляв із австрійцями, почув: у них пішло 25 років для того, аби привчити людей до роздільного збору сміття. Тобто в ковельчан уже ввійшло у свідомість європейське ставлення до відходів.

– Хіба в Ковелі вже є контейнери для пластику, картону, скла?

– А що, контейнери – це показник? Їх нема, бо нема в тому потреби.

– Тобто сміттєпереробного заводу, довкола якого стільки баталій точилося, під Ковелем не буде?

– Буде. Але пізніше. Тому у змінах до генерального плану міста, прийнятого в листопаді, ми навіть окремо позначили територію під таке підприємство.

– А чому, коли всі документи підготували, всі рішення депутати проголосували, в останній момент інвестор «увімкнув задню».

– Інвестори відмовилися, бо їх обурила позиція державних чиновників, які не виконали своїх повноважень.

– Це про яких чиновників ідеться?

– Держземагентство в Ковельському районі. Його начальник постійно висувала якісь нові вимоги і тим самим унеможливлювала виділення земельної ділянки. Хоча міська рада прийняла весь пакет необхідних документів.

– Наскільки одностайними були депутати?

– На 99 відсотків. Бо ж завжди буде той, хто діє за принципом «А Баба Яга проти».

– У змінах до генплану забудови які ще об’єкти в Ковелі передбачили? І чи багато землі, інвестиційно-привабливої, лишилося в місті?

– Ви натякаєте на заяви, нібито в Ковелі «дерибан землі» і 400 інвестиційно-привабливих ділянок розбазарено? Так-от, одну площу ми відвели під сміттєпереробний завод. І ще є дві: в районі «Сільмашу» (20 гектарів), де вигідно розмістити технопарк, та в районі, як ковельчани говорять, ареодрому (це поблизу траси Київ – Ковель – Варшава).

– А як загалом у місті з інвестиціями?

– Коли в державі нема економічної стабільності, хто ж захоче вкладати гроші в її економіку? Що стосується ковельського інвестиційного клімату, то після певних заяв про «майдани і таблички» (і там же було продовження)…

– …«кумовство, воровство, сватовство»?

– Саме це. Так-от, подібні заяви не приваблюють до міста бізнесменів. Причому звинувачення на мою адресу лунають не вперше. Коли тільки став міським головою, почалися численні перевірки. Приїжджали прокуратура, земельна інспекція. І чим усе закінчилося? Лопнуло, як мильна бульбашка. Тому перш ніж робити подібні заяви, треба принаймні мати рішення суду, котре доведе винуватість особи.

– Але землю все-таки роздаєте? Хто в пріоритеті?

– Виділяємо. Під індивідуальну забудову. І тут Ковель ­– одне з небагатьох міст в Україні, яке розробило свої положення про надання ділянок під житлову забудову. Частину площ отримують так звані пільгові категорії населення. Але ж розумієте: взяти ділянку – це половина справи. Щоб там будуватися і жити, треба мати світло, воду, газ, дорогу. Хто проведе комунікації? В міському бюджеті грошей на це не передбачено. І ми знайшли вихід: половину ділянок надаємо заможним людям взамін на те, що вони власним коштом проведуть на ту вулицю воду, світло, газ. Це дерибан, скажіть, чи хороша справа для чорнобильців, афганців, інших пільговиків?

– Ви сказали про гроші в ковельській казні. За рахунок чого наповнюєте бюджет?

– Місто живе з дотацій. Що заробляємо самостійно, так це податки з економічно активних підприємств: «Волинь-Кальвіс», «Верес», «Ковель» (колишня швейна фабрика).

– Не тяжко при таких фінансах підтримувати спорт, культуру, мистецькі заходи?

– Ось тут, між іншим, ковельчани теж демонструють свою європейськість. Адже активно підтримують різного роду ініціативи. Провести в Ковелі етап чемпіонату Європи з мотокросу – це показник? Показник. Чемпіонати України з веслування на байдарках і каное –­ це серйозно? Так. Чемпіонат України з боксу. Здавалося б, є в нас багато великих і багатих міст. Чому в Ковелі? «Бо у вас така дружня обстановка. Таке гарно місто. Ми тут не тільки тренуємося, а й відпочиваємо», – сказали якось тренери зі східних областей. А на чемпіонаті Європи з мотокросу я (і голова облдержадміністрації Борис Клімчук був свідком) підходив до команд із Росії, Білорусі, Польщі, країн колишньої Югославії: як вони із задоволенням усі розказували: «Ми приємно здивовані Ковелем!», «Ми шоковані чистотою», «Місто компактне й гарненьке». Мені таке приємно слухати? Звичайно. І це ще раз підтверджує, що ми, ковельчани, – давно вже європейці.

– Ну і насамкінець. Оскільки розмовляємо на межі старого і нового року, що відзначите у 2013-му і що серед першочергових завдань визначите на 2014-й?

– Серед зробленого відзначу дороги. Десь нові. Десь відремонтовані. Причому, не лише в центрі міста. І хай було складно. Хай будувалося на особистих зобов’язаннях. Але ми це виконали. Далі: замінили тепломережі, дуже багато кілометрів водогону зробили. Кі-ло-мет-рів! Щоб Ковель не потерпав від повеней, немало праці вклали у водовідведення й каналізування. Для комунальників придбали нову техніку: сміттєвози, екскаватор, автомобіль для «Водоканалу». Тобто займалися тим, що найбільше турбує людей.

А на рік наступний основні завдання: відкрити чотири додаткові групи в дитсадку, разом із благодійним фондом нашого нардепа побудувати стадіон у сьомій школі та, звісно, дбати за комфортне життя ковельчан.

– Що ж: успіхів і – дякую за відверту розмову.

Спілкувалася Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (169) - 45.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.7%