«Громадянський шлюб» розпадається?

«Громадянський шлюб» розпадається?

Чому гору над здоровим глуздом беруть амбіції? 

«Волинська газета» 9 серпня ц. р. у публікації «На межі» розпочала дискусію щодо доцільності знищення єдиного медичного простору Любомльського і Шацького районів, який зініціювали депутати Шацької райради. Щоправда, керівництво Шацької райлікарні відмовилося коментувати цей факт, а згодом у місцевій пресі з’явилася спроба розтлумачити, які блага мешканцям озерного краю принесе «автономна» медицина.

Але побоювання про якість подальшого медобслуговування з’явилися не на порожньому місці. То чому ж  місцевій владі в особі голови Шацької райради Сергія Карпука та деяким його прибічникам з депутатського корпусу забаглося стати самостійними? З якою метою на сесії райради проголосували за розірвання «шлюбної угоди» зі своїми сусідами-любомльцями, з якими договір на тривале співробітництво укладали шість років тому з ініціативи тодішнього голови облдержадміністрації Бориса Клімчука? 
Бо ж саме тоді у нашому краї з благословення тодішнього очільника виконавчої гілки влади області, людини мудрої та далекоглядної, вимогливого та водночас толерантного керівника, справжнього патріота Волині Бориса Клімчука створювалося Любомльське медичне територіальне об’єднання. Очолити його запропонували фахівцю високої кваліфікації, професіоналу своєї справи Володимирові Дибелю, за плечима якого був не тільки Чернівецький медичний інститут, а й управлінський досвід, до якого додався ще депутатський статус обласного «парламенту».

Дороговказ Бориса Клімчука

– Можливо, на перших порах ми щось і не врахували, – зізнається під час спілкування з кореспондентом Володимир Юрійович. – Відповідного досвіду ні в кого не було. Мені, здається, що ми стали на цю стезю першими не тільки в області, а й в Україні. Тоді Борис Петрович (хай буде Царство Небесне, якого я поважав і поважаю, таких керівників ще, напевно, довго не буде), чисто по-людськи попросив: «Володь, не підведи!». Думаю, що не підвів. Об’єднання витримало екзамен на дієздатність та засвідчило свою життєспроможність. Ми стали єдиним цілим та здоровим організмом. Незрозуміло, з яких причин комусь захотілося це тіло, мов сіамських близнюків, розрізати навпіл. А від того боляче стає і серцю. 

 Йдеться про серця тих, кого керівний перст та депутатська рать позбавили повноцінного лікування. Шацька райлікарня забезпечити його не в змозі, оскільки там на стаціонарі усього-на-всього лише 40 ліжок. Та справа не стільки в місцях, скільки в кадровому забезпеченні фахівцями відповідного профілю. Саме тому жителі цього озерного краю, незважаючи на примхи  «патріотів» місцевого розливу, змушені волею-неволею їхати за здоров’ям до найближчих сусідів, з якими шість років жили душа в душу.

– Приміщення, в якому нині знаходиться наша поліклініка, спочатку споруджувалося як банківська установа, – гортає сторінки восьмирічної давності мій співрозмовник. – Борис Петрович вирішив його викупити ще при першій своїй каденції у 2010 році. Тоді ж постало питання про закриття Шацької лікарні, що розміщувалася у казармах, вірніше сказати «конюшні». Я і тодішній голова Шацької райдержадміністрації Володимир Найда звернулися з проханням-пропозицією до очільника облдержадміністрації про спорудження стаціонару на 40 ліжок. Якраз у той період, завдяки Борису Петровичу, на Волинь приїхав прем’єр-міністр Микола Азаров. Він подивився поліклініку, стаціонар і запитує: «Борисе, яка ціна питання?». Відповідь: «11,5 млн грн». Реакція: «Тоді готуй лист». Коротко і ясно! Будівництво розпочалося в 2011 р. і тривало 8 місяців. Працювали ударними темпами. Після цього лікарня та поліклініка полишили старі приміщення і відсвяткували новосілля.



– Тепер про Ваші старання шацькі керівники та обранці громади, швидше усього, забули чи це просто якийсь демарш з їх боку?
– Голова тамтешньої райради Сергій Карпук дорікає мені, що я «завалив» медицину. Він не знає того, що було (чи не хоче знати), якими були умови раніше. Обігрівалися приміщення грубками. Думаю, не треба казати, які це незручності і для лікарів, і для пацієнтів. Про техпрацівників уже мовчу. Не порівняти з тим, що є зараз. Це небо і земля. У 2012 р. і створили територіальне медичне об’єднання. Перед тим Борис Клімчук поставив чітку умову: «Якщо ти об’єднаєш медицину двох районів, то будівництво у Шацьку розпочнемо». Слова свого, як бачимо, він дотримав. 

– Володимире Юрійовичу, а чому питання стояло саме в такій площині? Хіба медзаклади не могли існувати автономно? Яка мета переслідувалася?  Економічна чи, можливо, політична?
– Уже тоді у повітрі витала думка про зміни в медичній галузі. Яким чином це робити, треба було думати. Зрозуміло, що висококваліфіковану допомогу можна надавати там, де є відповідні спеціалісти та сучасна апаратура. Отже цей потенціал треба концентрувати в якомусь одному місці. У нашому випадку ми зуміли зекономити понад 1 млн грн бюджетних коштів (на той час – величезні гроші!), а також пішли принципом формування місцевого самоврядування. Адже сільська рада є не в кожному населеному пункті, а лише в так званій центральній садибі. Тоді в Шацьку у рік робили 40-50 операцій. Декому ця цифра видасться смішною, але це справді достовірний і незаперечний факт. Для того, аби хірург міг практикувати по-справжньому, він повинен, як мінімум, робити хоча б одну операцію у день. Наведу ще одну статистику: ми за рік робимо більше 3000 втручань.

– А це якимось чином на зарплату хірурга впливає?
– Ви знаєте, порівняно із зарплатою, яку отримують хірурги за кордоном, то вона символічна.

Для прикладу можна посилатися і на Грузію, де лікарі цього профілю отримують 12-15 тис. доларів у місяць. Це свідчення того, що медична реформа там спрацювала. Нашим медикам про такі зарплати можна, напевно, ще довго мріяти.

Древній філософ і сучасність

– Тоді було прийнято рішення перевести хірургію, пологове відділення та гінекологію у Любомль, – продовжує розмову Володимир Дибель, – а Шацьку залишити 25 ліжок терапевтичного та 15 педіатричного профілів. Ми так і зробили. Люди були задоволені. Кожен сам вирішував, де йому краще лікуватися. Пацієнти зі складнішими діагнозами їхали в Любомль. У більшості випадків ми їх доставляли своїм транспортом. Зручно та вигідно. Витрат ніхто не рахував, оскільки бюджет був спільний. Якщо чесно, то я і сам не надіявся, що цей проект буде таким вдалим. Борис Петрович залишився тоді задоволеним, а я – тим більше. Так ми проіснували шість років. За цей період від нас від’єдналася первинна ланка. Чотири роки вона працювала окремо. Вважаю, що це правильний шлях, але чомусь ніхто не продумав фінансової складової. Без цього будь-яка реформа приречена на провал. Тим паче, що в Шацьку досі нічого свого нема: ні лабораторії, ні транспорту. Усі аналізи вони проводять на базі лікарні. Це, звичайно, парадокс, на яке наша дійсність досить щедра. Не розумію, чого так, але маємо те, що маємо. Тут мені приходять на згадку слова мандрівного філософа Григорія Сковороди: «Коли вовк грає на свиріль, ведмідь танцює, а лошак носить поноску, годі не сміятися. Кожна нешкідлива невідповідність смішить. А коли вже вовк став пастухом, ведмідь ченцем, а лошак радником – це не жарт, а біда». Актуально сьогодні? Безперечно!

– То з якого часу  і чому дружній союз двох почав давати тріщину?
– Розбрат бере свій початок, якщо не помиляюся, з 2014 р., коли до влади і вгорі, і внизу прийшли нові сили, не завжди демократичного ґатунку. Районну раду очолює Сергій Карпук, який за три роки свого правління нічого не зробив для району, у тому числі і для медицини. Я неодноразово просив виділити кошти на облаштування у старому дитячому відділенні гуртожитку. Мої прохання натикалися на глуху стіну мовчання. Ще як при «злочинній владі» зробили ремонт, то так до цього часу все і лишилося. Тоді зі старої поліклініки ми зробили у Любомлі 10-квартирний будинок з нормальними побутовими умовами, куди поселили наших працівників. Маємо також гуртожиток на 20 місць. Нові ж керманичі, як кажуть, і вухом не ведуть. Саме через те наші сусіди мають проблему з кадрами. Нині там десять вакантних посад лікарів. Сьогодні вимогою номер один для молодого спеціаліста є житло. Коли воно відсутнє, він їде шукати кращого місця. Це те саме, що наші співвітчизники втікають на заробітки у Польщу та інші європейські країни. Медики, до речі, також. Приваблює достойна зарплата... 

– Причина лише у цьому чи є інші підводні рифи, яких зверху не помітно?
– Коли ми створювали територіальне об’єднання, то припустилися однієї стратегічної помилки – Шацька лікарня лишилася юридичною особою. На початках на це ніхто не звертав уваги, оскільки все працювало як єдиний механізм. Значно підвищився рівень медичного обслуговування. Люди були, я уже це говорив, задоволені. Ніяких скарг чи нарікань ми не отримували. У нас побували майже всі колишні профільні міністри, які констатували прогрес у наших намаганнях йти в ногу з часом. Та коли ми задумали створити комунальне некомерційне підприємство з ТМО, то сусідам треба було відмовитися від статусу юридичної особи. Згідно із законодавством дві юридичні особи в одній організації – це правовий нігілізм. Ця задумка для Сергія Вікторовича і стала тією іскрою, від якої почало розгорятися вогнище роз’єднання. Після цього вони порішили створити своє некомерційне комунальне підприємство.

Автономія… без ліцензії

– Кажуть, що рано чи пізно сусіди, як би вони дружно не жили, починають сваритися через найменші дрібниці. Який мотив для розриву висунули шачани?
– Мотивувати, по суті, не було чим. Зіграли особисті амбіції. Моя персона стала чомусь неугодною, незважаючи на те, що я не якийсь варяг, що прибув із заморських країв, а їхній земляк, якого усі добре знають.  Можливо, треба дати пост своїй людині, а, може, хочуть повернутися до тих часів, коли лікарнею керували усі, крім головного лікаря? На мені не поїздиш, бо де сядеш, там і злізеш. Щоправда, не всі депутати райради пішли на повідку голови. Думаю, вони пам’ятали, що я рік вів перемовини з ПриватБанком, аби той привіз для їхньої лікарні нове сучасне обладнання на 480 тис. грн.  Проголосувало лише 15, а 10 були відсутні. Протистояти їхньому рішенню немислимо. До здорового глузду вони не прислухалися. І що з того вийшло? Це як в одній гуморесці Павла Глазового: «Обіцяли з гаком, вийшла дуля з маком». Жителі Шацького району все одно їдуть лікуватися до нас. Відмовити їм у цьому ми не маємо ні юридичного прав, ні моральних підстав. Несемо більші матеріальні витрати. Просимо у сусідів компенсацію. Вони, щоправда, не відмовляються, але поки що грошей ми не отримували. За 7 місяців вони нам заборгували більше 300 тис грн.  Їхній фінансист вимагає то одні, то інші документи... Я пропоную створити спільну комісію і разом усе перевірити. Але питання ще в іншому. Ми не можемо почати реорганізацію, поки Шацька райлікарня не вийде зі складу ТМО. Для цього треба зібрати чергову сесію і проголосувати за таке питання.

– Чому такі юридичні колізії виникають? Але ж у них же була сесія... 
– На ній мова йшла лише про створення некомерційного комунального підприємства, а не про вихід з об’єднання. А це, як кажуть, дві великі різниці. Вони заявляють, що зроблять це тоді, коли отримають ліцензію Міністерства охорони здоров’я. Хочу нагадати, що районна лікарня повинна відповідати певним вимогам. Вона має надавати вторинну допомогу в повному обсязі: травматичну, хірургічну, пологову, реанімаційну та невідкладну інтенсивну. Усе це повинно бути. Уявіть собі лікарню на 40 ліжок! Рік ще вони проживуть нормально, але далі в них почнуться великі проблеми. З першого серпня у сім разів зросла кількість амбулаторних звернень жителів Шацького району саме до нас. Вдумайтеся у цю просту цифру і оцініть ситуацію!

– Можна констатувати, що «шлюб» двох паритетних партнерів, що мав елементи цивільного, розпався остаточно?
– Поки що так. Як воно складеться у майбутньому, важко спрогнозувати. Мені жаль поховати своє дітище, у якого була хороша перспектива навіть на всеукраїнському рівні.  Якщо нічого не поміняється, жителі Шацького району програють через амбіційність окремих осіб. Самостійність вона, можливо, й добре, але не в усьому. Хочу звернути увагу ще на один суттєвий нюанс. Якщо забажали відокремлюватися, то робити це треба було на початку року, а не в середині сезону. Як тепер правильно поділити ресурси? Це скільки складників треба врахувати.

Думка пересічного громадянина

Ми поспілкувалися з одним з пацієнтів лікарні, який проходить реабілітаційний період після операції. Ним виявився земляк нашого колеги Сергія Цюриця з с. Мельники Шацького району – Володимир  Дударчук, у сім’ї якого шестеро дітей. 



– Обслуговуванням з боку медичного персоналу задоволений, – каже Володимир Остапович. – Дивує, чому вирішили від’єднуватися? Для людей зробили набагато гірше. За таку незрозумілу позицію страдають прості громадяни, такі як я. Тепер всі дивуються, кому вигідний був розрив?  Двічі на тиждень у Шацьк приїжджав ендокринолог. Добре було.  Тепер цього нема. А такого спеціаліста потребують багато людей не тільки в районі, але й в нашому селі. Тільки де його взяти? Мені рекомендували їхати або в Ковель, або в Луцьк. Я зупинився тут. Зайвих грошей нема, аби кататися десь далеко. І не тільки в мене кожна копійка на рахунку. Але керівники в Шацьку цим переймаються щонайменше. Чужий біль не болить?
Коментувати щось зайве. Це право газета надає керівникам Шацького району. «Ми, як і Любомльська районна рада, налаштовані й надалі співпрацювати. Просто статус ТМО через різноманітні процеси, які пов’язані зі змінами статуту, ліквідації юридичної особи Любомльської районної лікарні та інше, вже втратив своє первинне значення як таке…», – тільки й сказав у розмові з журналістами райгазети «Шацький край» голова райради Сергій Карпук.
Але що він далі думає робити з районною медициною, так і не ясно. Адже ще в серпні ц. р. облуправління охорони здоров’я облдержадміністрації надіслало йому офіційного листа, в якому, враховуючи створення НКП «Шацька районна лікарня», пропонують цій установі вийти зі складу ТМО Любомльського і Шацького р-нів. Це автоматично означатиме втрату ліцензії, тобто – заборону надавати людям меддопомогу…

Володимир ПРИХОДЬКО.

На фото Романпа УСТИМЧУКА та автора:   Любомльська райлікарня з офісом ТМО; керівник ТМО Володимир Дибель; пацієнт любомльського медичного закладу Володимир Дударчук із Шацького р-ну.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (68) - 15%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (209) - 46%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (122) - 26.9%