Сто літ на охороні кордону

Сто літ на охороні кордону

Чи можуть не знати власної історії цілі покоління?

Виявляється, що так. Ветеран військової служби, офіцер Валерій Пневський віднайшов у Державному архіві цікаві факти про створення 3-ої Волинської бригади окремого корпусу кордонної охорони УНР ще в 1918 р., до якого 13 липня 1918 р. увійшла  3-тя  Радзивилівська кордонна бригада (Волинська). Нещодавно він оприлюднив її на науковому форумі в Національному музеї історії України. Присутні вчені з подивом констатували: «Це ж готова докторська дисертація! Захищайтесь…».
Генерал-лейтенант Аркадій Яворський, якому в 1992 р. держава доручила важливу справу – сформувати Луцький загін прикордонного контролю, говорить: 
«Треба поважати свою державу, її історію, а, отже повертатися до історичних дат. Після закінчення Першої світової війни у 1918 р. був підписаний Берестейський мирний договір, згідно з яким УНР визнали незалежною рівноправною державою. Тож у період з 9 лютого до листопада 1918 р. були підписані договори про державний кордон із сусідніми країнами. 9 лютого – із Австро-Угорщиною, 4, 9, 18 лютого – щодо окремих ділянок із Польщею, 8 червня – із Білоруською народною республікою, 4, 12 липня і 30 серпня – із Російською федерацією, 7 серпня – із Великим військом Донським, 26 жовтня – із Румунським королівством, 16 листопада – із Кубанською народною республікою. 7 березня 1918 р. Рада міністрів УНР на своєму засіданні розглянула питання щодо організації охорони державного кордону. Тоді ж було створено окремий кордонний корпус, а 20 березня призначили отамана корпусу кордонної варти. У квітні прийняли рішення відкрити пункти митного догляду. Прийом до окремого кордонного корпусу відбувався за спеціально розробленою інструкцією, яку віднайшли в державному архіві. Тож потрапити на службу могли колишні прикордонники. (У 1991-1992 рр. після розпаду СССР багато прикордонників залишили Росію і повернулися в Україну. В Луцькому прикордонному загоні було більше сотні колишніх прикордонників і вони склали кістяк нового загону в 1992 р., який із 1 січня приступив до охорони державного кордону вже незалежної України).  До служби допускали «військових, які були грамотні, з добрим слухом і зором, не нижче середнього зросту, християнського віросповідання та проживали не ближче 50 верств біля кордону». 
У квітні-травні 1918 р. формувалися кордонні бригади УНР. Перша Волинська (Північна, Радзивілівська) бригада була правофланговою. Всього таких формувань було 9: Могилів-Подільська, Одеська, Чорноморська, Дністровська, Північна, Хоперська (Донецька), Азовська і Курська. За ними приблизно можна визначити кордони України, які на той час були дуже великими. Першим командиром окремого кордонного корпусу був полковник Желіховський, виходець із прикордонників царської армії. Він дуже добре себе зарекомендував, служив у Симона Петлюри. Перші кроки становлення корпусу відбулися саме під його керівництвом. У період з 1918 до 1920 рр. корпус став організаційно сформованим. Всі бригади отримали достатній штат укомплектування, озброєння, оснащення, були визначені ділянки кордону. 

Демаркація з Росією

«Одним із аспектів формування уявлень про встановлення кордону УНР та демаркацією її кордонів із Росією (тобто позначення лінії розмежування прикордонними знаками) стали операції урядових військ у квітні 1918 р., – інформує прес-секретар державної прикордонної служби України Олег Слободян. – В  цьому поході взяли участь не прикордонники, а звичайна піхота – війська Запорізького корпусу. Прикордонного відомства, як такого, тоді ще не було. Вони і вигнали російські війська з території України. Також відомо, що війська УНР отримали підтримку Німеччини та Австро-Угорщини».



«Генерал-хорунжий армії УНР Володимир Сікевич, який брав участь у поході, писав: 
«Я відчув справжню радість, коли 30 квітня 1918 р. на залізничній станції Колпакове на кордоні українських земель і війська Донського ми виставили сторожу від Богданівського полку. Я дав запорожцям дві гармати і під їхній салют розкрив на кордоні жовто-блакитний стяг. В той момент я відчув, як відділяються землі України від чужих. Запорожці вийшли до межі з Доном. Після зайняття гайдамацьким полком станції Колпакове війська припинили переслідування більшовиків. Козаки пофарбували два високі стовпи у жовто-блакитний колір, намалювали тризуб та підписали УНР. Крім того, прибили на стовпи державні прапори, священик відслужив молебень та окропив їх освяченою водою. Козаки підняли стовпи і закопали його в землю, заграв гімн, гармати дали салют, а козаки закричали «Слава»!.
Тобто в історії України це був перший акт демаркації кордону із Росією! 
Генерал-лейтенант Аркадій Яворський наголошує: 
«На сьогодні українсько-російський кордон не демаркований і навіть не проведена його делімітація (позначення меж кордону на картах). Свого часу мені доводилося брати участь у численних засіданнях спільних комісій із представниками обох держав. І щоразу під різними причинами російська сторона ігнорувала вирішення цієї проблеми. Це одна із причин, що призвела до тих подій, які сталися на східному та південно-східному кордонах України в 2014 р.». 

Сто літ луцьких прикордонників

З архівних матеріалів стало відомо, що 30 липня 1918 р. в Луцьку сформувалася третя Волинська кордонна бригада на вул. Рівненській (тоді її називали Вулька). Першим її командиром був полковник Віктор Белавін. Начальником штабу призначили генерала-хорунжого, учасника Першої світової війни  1914-1918 рр. Миколу Стечишина. В січні 1919 р. формування приступило до охорони кордонів. Офіцеру Валерію Пневському вдалося віднайти в Державному архіві Волинської області унікальні документи. Зокрема, повідомлення командира третьої Волинської бригади, адресоване Луцькій муніципальній владі. У документі, підписаному начальником штабу бригади, військовим старшиною Сергієм Гончаренком, звітують про завдання охорони північно-західного кордону української держави в районі міст Холм, Влодава, Брест, Кобринь, Пінськ та Лунінець: «Із січня не до кінця сформована бригада провела перші бойові зіткнення з польськими підрозділами. Станом на травень 1920 р. досягла штатної чисельності та займається охороною державного кордону України та Польщі». 
Ще в одному документі командир 3-ої Волинської бригади звертається до керівництва міста надати додаткові приміщення для бригади. Відомо, що 1 серпня 1918 р. до штату 3-ої Волинської бригади окремого корпусу кордонної охорони входила 1151 людина. Була і кавалерія: 153 верхових на конях, 70 обозних коней. Сьогодні чисельність особового складу Луцького прикордонного загону налічує більше 1500 людей.  
Генерал-лейтенант Аркадій Яворський розповідає: 
«Коли 1 січня 1992 р. Луцький прикордонний загін приступив до охорони державного кордону, ми отримали нову ділянку, яка раніше не охоронялася – на той час кордон із Білоруссю був не демаркований. Із Польщею у нас був старий кордон оснащений, де були стаціонарно виставлені підрозділи, пункти пропуску. На білоруському напрямку ж – чисте поле та ліс. Прикордонної інфраструктури не було, її потрібно було створити спільно з місцевими органами влади. І ті принципи, прийняті 100 років тому, ми також застосовували. Адже формували загін переважно із прикордонників колишнього Союзу, ракетників, місцевої інтелігенції, яка не мала роботи на місцях. Ми брали такі кадри з задоволенням, як освічені  і підготовлені. Луцький прикордонний загін унікальний тим, що до його підпорядкування належать кордони двох держав. Водночас жодна область немає такої конфігурації, щоб державний кордон охоплював половину всіх її адміністративних регіонів. Наш загін має найбільшу ділянку кордону в Україні – 545,5 кілометра. Управління загону розміщене на території розформованої Луцької ракетної дивізії. Свого часу на озброєнні цієї дивізії були ракети з ядерними боєголовками, які могли досягати навіть до Великої Британії, адже могли долати до 10 тис. кілометрів. Вони були оснащені термоядерними боєголовками. Ця дивізія однією із перших потрапила під скорочення, коли Міхаіл Горбачов підписав угоду з США про скорочення стратегічних ядерних озброєнь. Дивізію повністю скоротили, а боєприпаси ліквідували. В 1990-2000 рр. на базі загону була розміщена окрема авіаційна ескадрилья, в підпорядкуванні якої було 6 вертольотів. Їх цілком вистачало для проведення повітряної розвідки, виконання транспортних завдань. Проте 10 років тому під час скорочення Збройних сил України авіаційну ескадрилью звідси забрали. Така ж доля чекала і на харківську. Авіація – це швидкість, яку ми втратили. Крім того, гелікоптери були оснащені ще й кулеметним і ракетним озброєнням, яке застосували в разі необхідності. Більшість льотчиків пройшли школу війни в Афганістані. Будучи командиром загону, я теж багато літав. І мені легше було пізнати той чи інший населений пункт із повітря». 



Протягом 25 років служби Луцький прикордонний загін має значимі здобутки. Зокрема, в 1995 р. загін затримав понад 500 нелегальних мігрантів. В 1996 р. застава прикордонного контролю «Ветли» виявила 157 кг макової соломки, готової до переправлення в Республіку Білорусь. Цікавий випадок стався у 1994 році на пункті пропуску «Ягодин-авто», коли затримали 64 нелегальних мігрантів. Луцькі прикордонник розповідають: 
«Почергово з інтервалом в одну добу на територію України заїхали два автобуси марки «Неоплан». Вони подолали шлях із Великобританії через всю Європу. На територію України ці двоповерхові автобуси на 60 посадочних місць в’їхали абсолютно порожні. Обидва водії були не британці, а громадяни інших європейських країн. Через декілька діб один із них прибув на пункт пропуску «Ягодин-авто», щоб виїхати до Польщі, і знову був порожнім. Це викликало підозру. Тому транспорт був поставлений на поглиблений огляд. Проте навіть застосування службових собак не дало результату. Машину ретельно оглянули зі всіх боків. Здавалося, заглянули в усі шпарини. Та в салоні нічого не виявили, а багажні відділення були пусті. Зорієнтувавшись в ситуації, інструктор служби собак пригрозив водієві, що пес хвилюється, а значить, в автобусі є щось підозріле. І якщо той сам не зізнається, то понесе значно більше покарання. І це спрацювало. Водій натиснув кнопку та в автобусі, як у космічного корабля, почали відкриватися бокові люки. Там сиділи в’єтнамці. Коли люки відкрилися, ті люди були дуже радісні, що нарешті пекельна подорож для них закінчилася. Щоправда, вони думали, що вже перетнули кордон і приїхали на місце призначення». 
Варто розуміти, яку за важливістю ділянку охороняє Луцький прикордонний загін. Адже транспортні артерії, що проходять через підпорядковану йому лінію кордону, з’єднують Україну з Європою. А пропускні пункти постають на шляху перенаправлення великих потоків контрабанди та нелегальної зброї. 
Починаючи з 2018 р., згідно з Указом Президента України Петра Порошенка, прикордонники святкують своє професійне свято 30 квітня. Але сторіччя виникнення на Волині перших відділів українських прикордонників теж треба відзначати.

Тетяна РОМАНЮК.
МалюнокБогдана Піргача.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (68) - 14.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (212) - 46.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (124) - 27%