Ліс – у долоньках

Ліс – у долоньках


У Лісовому молодіжному центрі – гаряча пора. Двохсотрічний дуб Добрун цієї осені рясно вродив жолуді і вони вже гучать-ходять по землі.

– Жолуді – це ліс майбутнього, – каже координатор Лісового молодіжного центру Валентина Юхимчук. – Адже на Волині діє програма збереження і нарощування площі дібров – однієї з найголовніших порід лісів області. Тому хочеться, аби не пропав ані один жолудь.
На поміч приходять школярі. Їх у ці вересневі дні тут багато – приїздять на екскурсії, приходять на заняття юннатівського лісоуніверситету, адже тут діють школи лісового лікаря, садівника, пасічника, майстра, навіть лісової журналістики. А ще педагоги проводять тут пленери юних художників та фотомайстрів.
Ось і цього разу застав у Лісовому молодіжному центрі 4-А та 4-Б класи ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Рованці Луцького району. Один клас під керівництвом Наталії Анатоліївни Киричук писав картини з мальовничих лісів та ставів Малої Швейцарії, інший, під мудрою опікою Оксани Іванівни Зарубич, дружини працівника ДП «Цуманське ЛГ» Ростислава Зарубича, вивчав природу ботанічного заповідника державного значення – дубово-грабові деревостани, червонокнижні рослини, спостерігав за птахами та метеликами. Звісно юні художники і юні краєзнавці добряче натомилися, але не були б вони природолюбами, якби не пошепотілися з двохсотлітнім дубом Добруном, його сторічним онуком Добрянчиком про життя-буття. І пообнімали велетів, і хоровод довкіл поводили, і навіть про школу, свої успіхи встигли добрим дубам розповісти. Обидва привітали дітвору тихим шелестом листу та щедрим жолудепадом. І це дітей дуже вразило: почули їх дерева. Усім здалося, що обидва дуби-велети просять школяриків подбати про майбутнє лісу.
– Наші пальчики хоч і маленькі, та спритненькі, – загомоніли Ангеліна Краснопера, Дана Шмарук, Софійка Бугера, Каміла Кантерук. – Ану ж бо жолуді збирати та на долоньки викладати!
– Хто більше! – підтримали дівчаток Віталій Аврамук, Олександр Панасюк, Назар Мар’юк. – Змагаймось!
І всі-всі підтримали їх  клич! І таке змагання почалося, що й не розказати. І хто найбільших та найкрасивіших бочкастиків нашукає, і, звісно ж, – хоч би сто чи й тисячу, і, зрештою, кожному-кожному стало дуже цікаво, скільки жолудів може поміститися на їх дитячій долоньці. Та ви самі подивіться: багато це чи ні?!. 
Ми також з цікавістю дивилися на ці долоньки. Зовсім маленькі вони ще у п’ятикласників. Зовсім-зовсім… І жолудів на кожній, ну, дуже небагато може поміститися… Але коли потім зазирнули у відеречка, куди хлопчики й дівчатка зі своїх маленьких долоньок висипали бочкастиків, дуже здивувалися… Відерця були повні, повнісінькі, а отже не так і важливо, що ці долоньки маленькі, зате – працьовиті…
– Під цими дубами вже збирали жолуді учні й педагоги багатьох шкіл, зокрема, й комунального закладу «Луцький навчально-виховний комплекс 
загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №7 – природничий ліцей» на чолі з директором Нілою Василівною Карюк, – розповідає Валентина Петрівна. – Загалом вже заготували близько 200 кг.
– Багато це чи мало? – поцікавився у керівника-координатора Лісового молодіжного центру і почув у відповідь: «Якщо їх висіяти, вийде ліс у кілька гектарів».
Ці жолуді Лісовий молодіжний центр відвезе у банк насіння ДП «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр», звідти вони потраплять на насіннєві плантації, де з них виростять сіянці, якими й садитимуть новолісся.
– Всі діти дуже люблять збирати жолуді, – каже Валентина Юхимчук. – І не тільки у воротнівських лісах, а й по всій Україні. У Всеукраїнській акції «Жолудь» охоче беруть участь не тільки учнівські лісництва, а їх тільки на Волині уже півсотні, а й усі діти. Тож загалом маленькі рученята назбирують десятки, а то й сотні тонн цінного насіннєвого матеріалу.
Дивився на долоньки і не вірилось, що завдяки їм і творяться діброви, бори, усі деревостани, адже ці долоньки уміють заготовляти й насіння інших деревних порід. Чимало ж із тих, хто колись збирав жолуді, шишки, насіння вільхи, берези, бересклету, тепер вже стали знаними лісівниками, доглядають ліси, вирощені із їх насіння.
– Ліс – у долоньках!?. Хіба таке може бути? – дивувались п’ятикласники. 
– А ви запитайте у діда Добруна та його внука Добрунчика, у чиїх долоньках вони примандрували у Воротнів? – кажу, і самому так стало цікаво: «Хто посадив ці два велети, де і чия ручка підняла жолуді, що дали їм життя?»

Сергій ЦЮРИЦЬ.
Фото автора та Валентини Юхимчук.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (68) - 14.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (212) - 46.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (124) - 27%