Збір коштів на книгу про 51 Володимир-Волинську ОМБр

Збір коштів на книгу про 51 Володимир-Волинську ОМБр

Розчарувавшись у можливості знайти фінансування на видання гідним тиражем правдивої книги про героїчну і трагічну долю 51 Володимир-Волинської окремої механізованої бригади, солдати та офіцери якої першими вступили в нерівний бій із російськими регулярними військами та озброєними колаборантами на Донбасі, журналістка з Володимира-Волинського Жанна Білоцька звернулася за підтримкою до всіх волинян. І – почала її знаходити, буквально за кілька годин зібравши майже 4 тис. грн!

Ось що написала про це Жанна Білоцька на своїй сторінці в «Фейсбук»:

«Довго думала і налаштовувалась на те, щоб це все написати. Радилась з колегами, обдумувала кожну деталь, а ще більше десь у глибині душі чекала на диво, а саме, що відгукнуться ті, хто обіцяв підтримку. Однак цього не трапилось. І я маю дати відповідь людям, яких цікавить доля проекту.
Отже, по суті. Майже три роки тому я започаткувала проект написання книги «51/14 – історія нескорених». Це – історія легендарної бригади, з героїчним минулим, яку було знищено одним днем. Задум підтримали чимало людей, долучились журналісти не тільки з Волині, а й з інших регіонів.
Так трапилось, ті, хто найбільше кричав та обіцяв допомогу, з часом розчинились. У підсумку, я залишилась майже сама. Неодноразово опускались руки, бо насправді втрачала надію на те, що справлюсь. Адже ніколи подібним не займалась, та й обсяг роботи величезний. Хтось задавав питання: скільки за це отримаю? Дивувався, що роблю не за гонорари, а на голому ентузіазмі. Хтось крутив пальцем біля скроні, хтось сміявся за спиною, обливав брудом та твердив, що ніколи книга не вийде, бо я не той журналіст, з яким захочуть мати справу. Нерозкручений. Нікому невідомий. Хоча говорити таке можуть недалекі люди і ті, кого не торкнулась війна, бо не за славу і гроші це робиться. Книга – це трагедія людських доль. Натомість, знайшлись ті, хто погодився на співпрацю зі мною. І це – більше тридцяти журналістів з Луцька, Нововолинська, Львова та інших регіонів. З Володимира-Волинського - #ТетянаІзотова, яка й допомагала й продовжує це робитиу.
Найболючішими моментами були зустрічі з рідними загиблих. Оскільки доводилось знову ворушити рани і разом у спогадах переживати їхню біль втрати. Гадаю, не тільки мені, а й колегам було нелегко. Але це потрібно було робити насамперед заради того, щоб пам’ять про них жила.
Досить приємно було відчути підтримку командування ОК «Захід» та командирів 51/14 ОМБР – Володимира Яцківа та Олександра Жакуна, котрі погодились на розмову. Товаришів комбрига Пивоваренка, котрі у числі перших відгукнулись і дали відповіді на деякі питання щодо зникнення підполковника. Усе це є у книзі.
Багато було зроблено і зібрано матеріалів, що умістились на 500 сторінках. Щоб продовжити роботу та видати книгу, яка знаходиться у видавництві на редагуванні, і над якою ще працюють фахівці, потрібні кошти – 140 тис. гривень. Саме стільки вартує друк 1000 примірників. Команда, яка обіцяла підтримку, відмовилась її надати у повному обсязі. Причину пояснила. Це – її право і я не буду осуджувати. Я намагалась знайти гроші самотужки, та окрім водіння за ніс та затягування часу нічого не отримала. На якийсь момент з’явилась надія, що книга таки побачить світ, але після того як зменшу тираж. Однак ціна 500 примірників усього лише на 35 тис. гривень нижча. Тож знову питання зависло у повітрі.
Віддати роботу в інше видавництво, яке б можливо дешевше надрукувало, не можу, оскільки по-перше маю відповідальність перед тим, яке взялось за роботу, і з яким була домовленість щодо друку. По-друге: книга не є комерційна. Бо не можна її продати матері і батькові, котрі втратили сина, дружині, у якої загинув чоловік, дітям, які залишились без батька, хлопцям, які пройшли полон, втратили здоров’я, вижили у котлах. У голові не вкладається, як можна з них взяти гроші?! Хоча вони б купили, бо це – пам’ять. Але то було б неправильно. Ось таке замкнуте коло виходить.
На жаль, більше нічого не можу вдіяти. Я щиро хотіла залишити спомин про бригаду, яка, як зазначив її командир Володимир Яцків, виконала своє завдання, завдяки якій світ отримав докази присутності російських регулярних військ на території України, яка звільнила більше 20 міст Донбасу, і яку просто знищили разом із бойовим прапором. А тепер знищують і пам’ять про неї. Мені дуже шкода, що реальні історії бійців та учасників й очевидців війни, які, не криючись, говорили правду, а також спогади рідних, котрі втратили на війні найдорожчих, можуть не побачити світ. А вони відкривають чимало, що приховується. Бо вже з’являються факти, розслідуванням яких займається ООН, і які описуються у книзі. Буде прикро, що робота стількох людей стане непотрібною нікому.
Мені не соромно перед людьми, бо я зробила все, що було у моїх силах, і робила це щиро. Натомість, окрім проблем та неприємностей нічого не отримала. І чомусь здається, це ще не кінець. Бо за правду у нас б’ють по голові. Але переживу. Зате тепер буду знати, з ким не мати справи, і від кого триматись подалі.
Цей проект мені показав справжнє обличчя «патріотів» і тих, хто насправді любить державу. Не кожен, хто одягнув вишиванку і кричить «Слава Україні», робить це щиро. І не кожен, кого вважають ворогом, є ним.
Не дивлячись на все, порадившись з колегами, вирішила звернутись до громадськості за підтримкою. Іншого виходу не бачу. Інакше книгу доведеться поховати, а разом із нею -працю багатьох людей та історію 51-ї ОМБр. Хочу зазначити: не пристану на пропозиції, які б спотворювали історію бригади в обмін на видавництво. Не буду кроїти історію бригади, яка має героїчне минуле, не скорочуватиму кількість сторінок, навпаки, за останні дні відгукнулись люди, і додались розповіді, також дзвонили колеги і просили внести правки у матеріали, бо за цей час з’явились нові факти. Не буду видаляти деталей, які, за словами героїв книги, вказують на зраду. Не відбілюватиму представників влади, які недобросовісно ставились до своїх обов’язків, а головне не приховуватиму правди. Бо заради неї й писалась книга. І люди мають її знати такою, якою вона є. Без прикрас.
Намагалась викласти ситуацію максимально толерантно, не зачепивши нічиїх інтересів. Бо інакшого виходу не бачу. Книга або вийде, або я поставлю крапку і буду жити далі. Бо увесь цей час живу нею. Ті, хто мене знає, підтвердять мої слова.
Отож, хто бажає підтримати проект, прохання перерахувати кошти на банківську картку, яку відкрила спеціально для видавництва книги: ПриватБанк: 5168757377148095, Білоцька Жанна Петрівна. Про стан рахунку буду звітувати. Наперед щиро дякую. Перепост вітається. Наперед усім дякую».

Наш кор.

На фото: лого проекту підтримки видання книги про 51 ОМБр.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (67) - 15%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (205) - 46%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (119) - 26.7%