Золоті номінанти України

Золоті номінанти України


Сьогодні нам важко уявити своє життя без транспорту. Це специфічна галузь, яка відіграє важливу роль як для усього господарства країни, так і для життя кожної людини. Великою є його роль  у підвищенні рівня життя населення. Нині у транспортній галузі України, яка в останню неділю жовтня відзначатиме своє професійне свято, зайнято майже  6% працюючих громадян держави. 

До цієї обслуговуючої сфери відносять себе і працівники приватного акціонерного товариства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій», яке упродовж 36 років очолює талановитий керівник та здібний організатор виробництва, а ще – дбайливий господарник Іван Потапчук. Перш, ніж розпочати розмову, Іван Матвійович показує цікавий документ, зміст якого наведемо повністю:

«Національний бізнес-рейтинг. Голові правління ПрАТ «ВОПАС» Потапчуку І. М. Шановний Іване Матвійовичу! Вітаємо Вас і очолюваний Вами колектив серед лідерів галузі. За підсумками загальнодержавного комплексного ранжування 311430 юридичних осіб на основі аналізу фінансово-економічних показників визначено успішних представників національної економіки. Цей лист – офіційне свідчення того, що Ваше підприємство завдяки ефективності обраної стратегії розвитку посіло високі позиції в рейтингу й номіновано на відзнаку «Лідер року 2018». Результати Вашого підприємства:

6 місце (Золото) серед суб’єктів господарювання України за показником  «Рентабельність активів»;

6 місце (Золото) серед суб’єктів господарювання України за показником  «Коефіцієнт використання фінансових ресурсів».

Звання лідера підтверджують Національний сертифікат і медаль «Лідер року 2018». Разом із нагородами Ви отримуєте вагомі конкурентні переваги та інструменти для підвищення продажів, мотивації команди, формування бездоганної репутації:

* пакет матеріалів для піару та реклами Вашого підприємства;

* відвідування закритих заходів для міжнародної бізнес-еліти;
* можливість представити до нагородження кращих співробітників;

* інформаційна підтримка та популяризація Вашого бізнесу через ресурси НБР.

Нові знайомства й спілкування з представниками підприємств-лідерів – надійний шлях до розширення Ваших бізнес-горизонтів. Тож запрошуємо Вас долучитися до ліги чемпіонів бізнесу на міжнародних заходах.

Досягаймо більшого разом!

З повагою, голова оргкомітету Національного бізнес-рейтингу Литвинова І. В.»

– Щиро вітаю Вас, Іване Матвійовичу, з таким високим визнанням. Якщо не помиляюся, це другий рік поспіль таке високе визнання! 
– Саме так. За вітання – дякую. Стараємося працювати так, аби не пасти задніх. Цьогоріч зарплата наших працівників зросла на 120%, – повідомляє гарну інформацію голова правління товариства. – Вона майже зрівнялася з середньостатистичним показником обласного значення в обслуговуючій сфері. Не забуваємо і про премії, у тому числі і з нагоди професійного свята автомобілістів… Але… Скажу відверто, хоча ви цього і не напишите: нас не люблять.

– А якщо газета не побоїться, та так і напише, то що буде?
Іван Матвійович задоволено засміявся і не затримався з відповіддю:
– Вас стануть більше поважати, а з мене – могорич. Можете так і написати. Ще раз повторю, що нас страшно не люблять нинішні керівники, і високого, і нижчого рівня. 

– Яка ж тому причина, якщо це не комерційна таємниця товариства?
– Через те, що працюємо чесно. Не крадемо, платимо податки. Хочуть розвалити підприємство, яке працює рентабельно та стабільне, власними силами заробляє кошти, платить людям хорошу зарплату, а державі – податки. Ми майже на 99% оновилися. Воно, неначе переродилося, стало сучасним та європейським. Можливо, не все завжди вдається, але ми щорічно поліпшуємо показники обслуговування. Мене просто смішать деякі керівники. Я ще відносно молода людина (хитро посміхається), але я на своєму житті багато чого бачив і знаю. У мене нема довіри до тих псевдопатріотів, які з нагоди і без такої надягають на себе вишиванку (агент КГБ Богдан Сташинський також у вишиванці застрелив провідника ОУН Степана Бандеру!) і кричать, що вони –патріоти. Таким я не вірю. Патріот своїми практичними ділами зміцнює та захищає свою державу.

Розмова не обмежилася діяльністю товариства, а вийшла за його рамки та торкнулася високої політики, на яку мій візаві має свій особливий погляд. Познайомимо з ним і наших читачів.

– Я не великий прихильник нинішнього Президента. Але серед тих президентів, які були до нього (цього також не напишете?), ніхто не домігся, аби Україні надали церковний Томос. А хіба варто критикувати за те, що він торти хороші виготовляє? За радянських часів вони були у Союзі великим дефіцитом. Нині цей продукт скрізь можна вільно купити без будь-якого блату. Чимало закидів на адресу Петра Олексійовича, що він займається і машинобудуванням. Він не збирає золоті батони, він створює робочі місця і платить державі податки. Я як подивлюся і на свій вік, розмірковую: хлопці, де ви взялися? Куди ви хочете затягнути Україну? Добре, що маємо багато тверезомислячих людей, які розбираються і у виробництві, і в сільському господарстві. А не так, що вискочив, мов кулик, невідомо, де гроші взяв, і зараз він великий патріот.
Я не заздрю Президентові. Але він один зумів зробити більше, ніж його попередники разом узяті. Та на нього найбільше шишок сиплеться. Думаю, через те, що він щось зробив (через сміх Іван Матвійович знову повторює, що ми цього не напишемо, – авт.). Чому я так говорю? Бо трохи знаю, чим займається Президент нині і до того, чим займався. Усі кажуть, що він був у команді Януковича. Він дійсно був. Але він крутився як вуж, бо там його хотіли задавити і взяти під своє крило. Я не його особистий прихильник, але прихильник як господарника. Решту наробили такого, що й самі не раді. Може, крім Кравчука, який найменше був на посаді Президента. Він був політичний керівник, а не господарник. Решту, на мою думку, великого авторитету не заробили і не оправдали надії людей. Язик говорив одне, щось хороше, а на ділі пік-мік – і весілля без музик.

– Погодьтеся, Іване Матвійовичу, що за десятиліття дещо зробив і другий Президент Кучма.
– Не дуже багато. Він не був господарником. Він парторг великого підприємства. Можливо, мені закинуть, чого, мовляв, критикуєш таких великих осіб? Але згадайте тільки його одну фразу: скажіть мені, що побудувати і я побудую. На перших порах він навіть не знав, що йому будувати. А потім, –правда, не правда – ув’язалися з Ґонґадзе, і почалися чвари. Одне можу вам сказати як українець: наш народ заїдає жадоба до збагачення. І через це може постраждати і сама держава Україна. 

– Тоді скажіть, будь ласка, на вашу думку, що треба зробити, аби, не дай Бог, подібного не трапилося? Починати наводити порядок, напевно, треба зверху?
– Ясно, що зверху. Але знизу треба чистити не менше. Волинь – моя рідна. Але як не прикро це говирити, відсотків 20 наших земляків поглядають на Москву. Тільки все це скривають під різними соусами. А що нам дала Москва? Я не таю, що в мене є там родичі, але це не значить, що я буду ратувати за те, щоб знищувати весь світ, як це робить Путін. Ви чули, які слова він сказав про нас, українців? «Нехай вони здохнуть!». А вони, громадяни РФ, попадуть прямісінько у рай... Після цього не боротися з Президентом України треба, а підтримувати його! Бо добитися Томосу, як це він зролбив, то не менш важливо, як Незалежність, яку ми проголосили у 1991 році. Путін заявляє, що вони також пропадуть у війні зі всім світом. Тільки вони, мовляв, із Богом, а ми буцім то без. Отже ми маємо об’єднатися навколо єдиної Української церкви. Не забуваймо, що в країні йде війна. Через те держава несе великі затрати на оборону. І треба розуміти це, щоб знайти правильну відповідь, чому ми живемо так, а не краще.

– Це добре, що Ви маєте таку тверду позицію.Але давайте повернемося до суті нашої розмови про Ваше товариство. Ми під час відряджень милуємося порядком та чистотою підпорядкованих у райцентрах та інших населених пунктах об’єктів, де добре видно руку доброго господаря…
– Хай нас оцінюють люди, які користуються послугами працівників автостанцій. Щорічно ми затрачаємо чималі кошти на створення кращих умов роботи. Багато дечого зробили і в цьому році, зокрема, в м. Любомлі, хоча тамтешня автостанція – збиткова. Шацька, до слова, також. Та незважаючи на те, на останній із них закінчуємо ремонтні роботи. Робимо все капітально. Затратили тут щонайменше 600 тис. грн.  Найближчими днями поїду туди на відкриття. У м. Ковелі повністю заасфальтували територію автостанції, що коштувало нам 1 млн  60 тис. грн. Привели до належного стану територію, хоча вона й не наша, в смт Ратно. Там нам належить всього 10 арів. Впорядкували території  в смт Стара Вижівка та Любешові. В останньому селищі деякі спритники теж, до речі, намагалися прибрати нашу землю до своїх рук… Тепер ласих до чужого розвелося багато.

 – Як і в Луцьку, де маєте проблеми з Геруном.
– Воюємо і далі. Багато говорити не буду, тривають судові тяжби. Будемо надіятися, що справа завершиться нормально. Інше цікавить. Ті, що хочуть захопити, невідомо, кому платять. А ті, що за ними йдуть, то біда. Не подобається це мені страшенно. Думаю, що рильце в пушку не в одного… Від того може програти держава. Говорю це прямо, оскільки я не з боязливого десятка. Таким був і за радянських часів. Не боявся нікого. Завжди старався працювати чесно. Та й робота скрізь, де не працював, ладилася. А працював, по суті, лише в двох організаціях, третьої не рахую. Ще в юних роках трудився на цегельному заводі. А в дитинстві і худобу довелося людську пасти за наймом. Така ось історія.

– Іване Матвійовичу, з кількома перевізниками працює Ваше підприємство?
– Щонайменше 230 маємо укладених угод з приватними перевізниками. Ті, що відправляються із залізничного вокзалу, з нами не працюють, а з міською радою. Скажу, що я не заздрю перевізникам. Держава робить із них цапа-відбувайла. Обіцяють, що бюджет повертатиме їм кошти за перевезення пільгових пасажирів, мова йде про монетизацію для таких категорій, а питання ніяк не вирішується. У той же час ціни на пальне суттєво зросли, що позначиться і на собівартості перевезень. Тільки про приватника ніхто у нас не думає, у тому числі й депутати, кожен із яких норовить знову потрапити у парламент і знову нічого не робити.
Що стосується зимового періоду, то ми до нього готові. Системи опалення скрізь перевірені. Там, де нема газу, завезли дрова, торфобрикет та вугілля. Турбуємося, аби працівникам створити комфортні умови для роботи.
Користуючись нагодою, щиро вітаю весь колектив, а також наших партнерів-перевізників з професійним святом – Днем автомобіліста – та бажаю подальших успіхів!

Володимир ПРИХОДЬКО.

На фото автора: голова правління ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» Іван Потапчук.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (603) - 86.3%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (13) - 1.9%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%