«Золота чота» «Лісової пісні»

«Золота чота» «Лісової пісні»

Минулого тижня облуправління лісового та мисливського господарства організувало прес-тур, приурочений 107-річчю написання драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки. 

Попри журналістів лісівники запросили у незвичну мандрівку письменників та митців, зокрема до творчого товариства долучилися доктор філологічних наук, професор СНУ імені Лесі Українки Віктор Давидюк та Заслужений художник України Леонід Литвин, а також голова облорганізації Товариства лісівників України, начальник відділу лісового господарства Волинського ОУЛМГ Борис Бабеляс.
Перша зупинка – музей-садиба Косачів у с. Колодяжне Ковельського р-ну. 
На подвір’ї творчий десант зустрічають директор ДП «Ковельське ЛГ» Володимир Данилюк та старший науковий співробітник меморіального музею Лесі Українки Марія Чашук. Розповідають про обопільну працю, ремонт Лесиного білого будиночка, висадку декоративних деревець на території садиби. 
– Як Косачі і, зокрема, Леся Українки ставилися до лісу? – цікавимося.
– Поряд з обійстям, де ріс сад, був і ліс Коничівщина, який належав Косачам, – мовить Марія Борисівна. – Тут було вдосталь пушного звіра і пернатої дичини, тож батько Лесі навіть ходив на полювання, бувало тут і жіноцтво. Поблизу пульсувало й лісове джерельце, до якого любила прибігати Леся – його згодом назвали Лесиним кадубом. Про те, що Косачі щиро захоплювалися своєю Коничівщиною, свідчить і такий факт: усі з нетерпінням чекали на приліт солов’їв, які буцім то тут співали зовсім по-іншому, аніж у Полтавському Гадячі: протяжніше і гарніше… 
На жаль, вже у пізніші часи ліс зрізали, на його місці облаштували поля і тільки до 50-річчя з дня смерті Лесі Українки письменники на чолі з Максимом Рильським заповзялися відновлювати зеленокроння, яке і дотепер милує око. Дубки, липи, берізки, верби, каштани… На жаль, ніхто з точністю вже не може пригадати, якими були деревостани за часів Косачів. Володимир Данилюк висловлює думку, що як і всі поблизькі ліси: вільха, дуб, береза, сосна, граб, верба, ліщина, калина… Дикорослі малинники і ожина… Й, мабуть, були гриби та ягоди… 
Потім рушили в Нечимне для створення іменного лісу «Лісової пісні». В урочищі Городці нас вже чекали лісівники, яких очолив головний лісничий ДП «Ковельське ЛГ» Віктор Савчук, а також науковий працівник і доглядач музею «Лісової пісні» Оксана Борисюк. Лісівники подбали про ділянку.
– Лісовідновлення та постійний догляд за лісовими культурами – основна та безперервна робота лісівників, – мовив начальник відділу лісового господарства Волинського ОУЛМГ Борис Бабеляс, перш ніж приступити до посадки культур. – На Волині лісівники активно над цим працювали навесні цього року. 
Загальні об’єми лісовідновлення у 2018-го: 6047 га при плані 5850 га, з яких 2505 га – новостворені лісові культури. За результатами технічного приймання: 1-го класу якості – 1592 га (64%), 2-го – 912 га (36%), 3-го – 1,1 га. Природним шляхом відновлено 3542 га, в тому числі зі сприянням – на площі 2135 га. На лісовідновні роботи у 2018 р. вже витрачено близько 30 мли грн.
– Лісовідновлення залишається досить витратною статтею бюджету, незважаючи на те, що волинські лісівники повністю забезпечують свої потреби посадковим матеріалом і навіть реалізовують сіянці колегам із сусідніх областей, – наголосив Борис Павлович. – На базі державних лісогосподарських підприємств діє 4 постійних потужних базових розсадники – у ДП «Ратнівське ЛМГ», ДП «Володимир-Волинське ЛМГ», ДП «Ковельське ЛГ» та ДП «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр», які й забезпечують лісівників власним насіннєвим матеріалом..
Крім того, кожне підприємство, лісництво, майстри лісу вирощують сіянці, які згодом найкраще приживуться саме на тій місцевості, де вирощуються. Тож загалом на Волині діє понад 250 малих розсадників! Цьогоріч ними вирощено понад 25 млн сіянців та саджанців основних лісоутворюючих порід.



Зокрема, щоб привернути увагу до творчості геніальної поетеси, акція з осінньої посадки лісу відбувається поблизу урочища Нечимне. Саме про нього Леся Українка написала драму-феєрію «Лісова пісня», що прославила поліські пущі на весь світ. Це книга, що в особливий спосіб привернула увагу до лісів. Про Нечимне писали й інші письменники та поети. Віктор Лазарук створив поему «Нечимне», згадав краян у другому томі роману «Світязь», видрукував публіцистичне есе. Віддали данину цій заповідній місцині Василь Гей, Петро Мах, Ніна Горик, чимало інших літераторів. 
Рядкодерев’ями сосон, беріз, модрин, дубочків, висіванням жолудя, каштанів та горіхів з Лесиного колодяжненського двору вписано нову сторінку у літопис цього краю.
А потім вся творча братія навідалася до озера і заніміла од розпуки: ойкумена русалок, потерчат замулилась. 
– Озером ходити ще не можна, але й води у нім більше нема! – скрушно зітхнув головний лісничий Ковельського лісгоспу Віктор Савчук. – Поки ведуться дискусії про його порятунок, Нечимне заростає дикотрав’ям, лозами та вільшиною. 
Того модерного плеса, де над рибалочкою сидить Русалка, де живе Водяник і Потерчата, на береги якого прилітає Перелесник і Той, що греблі рве, де «очерет перешіптується з осокою», більше нема.... Тут давно вже ніхто не купається і навіть на озерну рибу і рака верші, як за дядька Лева, не поставиш. Над долею озера тепер думають українські мудреці. Одні кажуть: «Потрібно почистити, добути цінний сапропель, а заодно й відновити прадавні природні джерела». 



Інші категорично проти: 
«Хай все йде природнім чином».
Але тоді колись настане день, коли й самого місця від озера не зостанеться... 
Та кажуть лісівники, що потрібно вирішити і долю озера, яке відіграє важливу роль у біоцинозі цього прадавнього лісового урочища. 
І цей прес-тур також покликаний привернути увагу творчої громадськості до цієї болючої теми.
Про приємливість поколінь та новий український час, сповнений боротьби за державність та високий статус у світі, відтепер нагадуватиме  «Золота чота «Лісової пісні» в урочищі Городці. Там ростимуть дубочки, сосни, модрина, берізки, каштани, горіхи, насіються й інші породи дерев і, можливо, вони не просто будуть пам’яткою геніального твору Лесі Українки, а й надихатимуть новітніх письменників до творчості про цей край, його людей, природу, мальовничі ліси Полісся, де буде місце казковим персонажам, без яких немислива українська міфологія.
…А могилу дядька Лева – найвизначнішого й чи не найпершого українського лісівника – у Скулині вже не пам’ятають. Ніби й не було такого чоловіка… Ніби його придумала сама Леся. Та у цім селі ніколи не переводилися лісівники і патріоти. Цим завдячують як геніальній поетесі, так й учнівському лісництву, яке ось уже багато років діє при Скулинській ЗОШ І-ІІІ ступенів, виховуючи лісівничу зміну та патріотів для України. 

Сергій ЦЮРИЦЬ.
ВолодимирПРИХОДЬКА.

Фото Світлани ДУМСЬКОЇ.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (68) - 15%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (208) - 45.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (122) - 26.9%