Чому ми воюємо на Донбасі?

Чому ми воюємо на Донбасі?


Неоголошена війна на Сході України триває вже більше чотирьох років. Багато молодих українців пішли захищати Батьківщину. Як змінився світогляд, наскільки важлива чоловіча дружба та як залишатися людиною в умовах війни, я запитала в одного з учасників Антитерористичної операції (віднедавна – ОСС), військовослужбовця Віктора, але який попросив не озвучувати свого прізвища з міркувань безпеки.

– Розкажи щось про себе: чим займався до початку «Революції гідності» та війни на Донбасі?
– У дитинстві моїм хобі було авіамоделювання та радіотехніка. Після школи пішов у профтехучилище, закінчивши його за спеціальністю «Радіомонтажник». Потім вступив до лав Збройних Сил України. Після 10-річної служби звільнився в запас. У 2006 р. пішов працювати в системи безпеки. А після 5-ти річної роботи у фірмі  працював приватним підприємцем у сфері  систем безпеки та телекомунікацій. Так тривало до початку «Революції гідності».

– Ти був мобілізований чи пішов добровольцем у зону АТО?
– На початку анексії росіянами українського Криму був мобілізований в лави Збройних Сил України з подальшим проходженням служби в зоні Антитерористичної операції.І, незважаючи на важку політичну ситуацію в державі, залишився на контрактну службу в лавах Збройних Сил України для підтримання цілесності та недоторканості України, для запобігання  втручання зовнішнього агресора.

– Як проходили твої звичайні дні в зоні бойових дій?
– Там нема однакових днів. Іноді я зовсім не лягав спати.  Відпочинок проходив не більше 2-3 годин в перервах між масивними, потужними обстрілами ворога. Навчання було в процесі між пересуваннями. На перших порах не було засобів захисту, але усі йшли виконувати свій обов’язок . Не зважаючи на відсутність індивідуальних засобів захисту,  ми йшли в бій, буквально відбиваючи, відгризаючи кожен клаптик нашої землі.

– Доводилося надавати першу медичну допомогу?  
– Так, врятувавши життя свого побратима. 

– Війна – тяжка справа. Були якісь позитивні моменти?
– Брати наші менші – звичайні собачки і навіть кішки – змалечку виростали в нашій бойовій техніці, разом з нами несли бойову службу, попереджуючи нас про ворожі обстріли. Щодо себе особисто. Навіть день народження довелося відсвяткувати під залпами ворожої артилерії. З часом зустрів однокласника в зоні АТО, який на той момент був волонтером. Підставляв своє плече, ризикуючи своїм життя доставляючи нам речі першої необхідності. Певно, найприємнішим моментом було те, що я не залишався один.  Зігрівали душу, надихали на продовження боротьби  листи та малюнки дітей. Вони були нашими своєрідними оберегами… Коли, повертаючись додому, їдемо та жартуємо, бо знаємо: якщо не жартувати, то можна з розуму зійти. Усі хлопці на фронті веселі.

– Що піднімає бойовий дух?
– Нам не потрібно його піднімати, адже саме слово ВОЛЯ дає прагнення іти далі. Якщо ми хочемо щось змінити, в першу чергу треба почати з самого себе.

– Коли це все закінчиться, на твою думку?
– Тоді, коли у кожного буде волевиявлення. 

– Які відчуття, коли ти йдеш уперше в бій?
– Це – кордон  боротьби зі страхом. Авжеж, було  страшно, адже ми не знали, куди ідемо, на скільки часу ми йдемо і чи взагалі повернемося назад… Не зважаючи на це, ми знаходили сили і долали всі негаразди. 

– Як ти думаєш, що потрібно сказати людині, яка не розуміє, що відбувається на Сході, як таких людей «включити»?
– Захист держави – обов’язок кожної людини. Це коли стосується кожного громадянина. А ще не забуваймо Тараса Шевченка:
«Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!».

– Щось змінилось у твоєму світогляді за період до АТО і тепер?
– Змінилося. Байдужість – убиває.

– Як потрібно виховувати сучасну молодь?
– Виховувати молодь – це  відповідь, яка знаходиться на сторінках підручників з історії, яка викладена в творах та віршах відомих поетів. Відповідь, яка  згодом буде написана на цих же самих сторінках у підручниках з новітньої історії України: про теперішню боротьбу, про нелегкий шлях до справжньої незалежності та самостійності.  Тому виховувати молодь потрібно з патріотизмом, з почуттям людської гідності.

Анастасія ВОЛКОВА.

На фото Романа УСТИМЧУКА: позиції українського війська на Донбасі.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (68) - 15%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (208) - 45.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (122) - 26.9%