Якби скрізь так, як у Седлищі

Якби скрізь так, як у Седлищі

Перш, ніж поїхати в один з найвіддаленіших районів нашого краю, заступник редактора Віктор Райов зателефонував любешівським поштарям та домовився про організацію передплати. Обрана тактика та стратегія оправдала себе. 

На дверях поштового відділення с. Седлище, яким керує Тетяна Багнюк, красувалося повідомлення про День передплатника. Ми ще не встигли доїхати, коли пролунав телефонний дзвінок від Тетяни Олексіївни, яка сповіщала, що всі на своєму посту. За кілька хвилин ми на місці. Окрім поштовиків на приїзд представників «Волинської газети» очікувало кілька седлищанок. З ними охоче спілкувалися листоноші Надія Бурдак та Лідія Домальчук.
З розмови стало зрозуміло, що поштовики – професіонали своєї справи, хоча робота надзвичайно складна та відповідальна. На жаль, низько оплачувана. Подібне ми почуємо і в с. Залізниця того ж таки Любешівського району, де також побували. Адже, окрім різного роду кореспонденції (саме у тому найголовніше покликання та призначення пошти), листоношам накинули пенсійні виплати, товари продовольчої групи, чималий  асортимент напоїв та цукерково-вафельну продукцію. Тож вага сумки, яку в основному доводиться носити на плечі далеко неадекватна наповненню гаманця.
І все ж треба віддати належне їх сумлінню та старанням. Тетяна Багнюк, приміром, у секторі зв’язку працює з 18 років. Досить часто підміняла начальників відділень, коли ті йшли у відпустку чи траплялися інші випадки. Три з половиною роки пропрацювала листоношею у Камені-Каширському. Седлищенське відділення очолила у травні нинішнього року. Під її орудою троє працівників. Про Надію Іванівну та Лідію Антонівну, яким доводиться обслуговувати понад мало не дві тисячі жителів Седлища, ми вже обмовилися. У їх квартеті і Галина Комар. Галина Семенівна відповідальна за с. Угриничі.



Розмови дещо вщухають, коли пропонуємо знайомитися з нашим тижневиком та подарунковими наборами. Першою нашою передплатницею стає вчителька географії місцевої школи І-ІІІ ступенів Марія Ковальчук. Родом Марія Іванівна з с. Нові Червища Камінь-Каширського району. Вищу освіту здобула у Східноєвропейському національному університеті ім. Лесі Українки. У Седлищі вона не тільки у статусі педагога, а й невіски. Зі свекрухою Ганною Степанівною – у ладах. Чоловік Сергій Васильович, з яким ростять трійко діток: восьмикласницю Юлію, шестикласника Василя та першокласника Дмитрика, займається власною господаркою. Чому? Здогадатися не важко. У селах просто нема роботи. На превеликий жаль, ця проблема мало займає високопосадовців. Їх найбільше турбує власне збагачення та як довше утриматися на керівному кріслі.
Приклад своєї колеги наслідувала і викладач англійської мови Седлищенської школи І-ІІІ ступенів Надія Чміль. Надія Петрівна прийшла з трирічною Софійкою. Свого часу закінчила Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки. Після занять у школі охоче підсобляє чоловікові Миколі Павловичу наводити лад у підсобному господарстві. Окрім города, тримають ще й живність: свині, індики, кури. Так легше виживати, бо багато продуктів мають власних. 
Надія Матюк на День передплатника прийшла разом з внучком Володею. Усього їх у неї четверо від двох дітей – Світлани, яка викладає англійську у  школі, та Василя, котрий живе та працює у Любешові. Надія Савівна, розповідаючи про себе, не забуває голубити свого онучка. Вона на пенсії, тож має час і корову доглянути, і хазяйство запорати. Того дня поталанило поспілкуватися і ще з однією Матюк. Тамара Петрівна у декретній відпустці. У неї підростає п’ятеро діток: Міша, Тимофій, Едуард, Матвій та Емма. На поштове відділення завітала, аби передплатити «Волинську газету» для рідного брата Олександра Наумчика.
Залізниця зустрічає нас спокоєм та тишею. Лише дорогою до поштового відділення помічаємо деякі ознаки трудового ритму. Це на місцевих пилорамах кілька робітників вовтузяться з деревино. Працівник пошти також зайняті своєю звичною роботою. Відділення, яке очолює Валентина Дутко, обслуговує три села: Міжгайці, Лобну та Залізницю. Майже 2600 людей тут проживає, до яких майже щоденно приходять листоноші Людмила Швирид, Віра Михальчук та Наталія Бовкун.



– На таку кількість маємо передплачувати 1400 примірників періодики, – каже Валентина Михайлівна. – Здається не так і багато, але з доведеним завданням не справляємося. Це стосується й інших показників. Люди обездолені до краю. Навіть слухати не хочуть, коли щось говориш. Усе валиться, мабуть, скоро і нас закриють.
Справедлвість цих нарікань цілком очевидна. Сюди нам доводилося приїжджати і минулого, і позаминулого років. Люди досить активно передплачували періодичні видання різного рівня, заохочували один одного, телефонували знайомим. Нині повний штиль. Нам довелося очікувати не менше години, доки сюди не зайшло двоє людей. Один з чоловіків забирав листа «щастя», за яким має сплатити штраф у розмірі 12 тис. грн. за керування мотоциклом у нетверезому стані. На противагу своєму односельчанину. Іван Поліщук тяжіє до друкованого слова. Живе Іван Семенович разом ще з двома рідними братами. Завжди охоче відгукуються на прохання знайомих підсобити щось у господарстві. Тож, крім пенсії, мають ще грошову чи продуктову запоруку.
– Я 34 роки пропрацювала на пошті, – розповіла Віра Петрівна. – Звикла і не хочеться кидати, хоча так важко ще не було. Дільниця досить велика. 269 дворів, одних тільки пенсіонерів маю 370. Ніхто з них ніякого товару брати не хоче, навіть коробки сірників. Гроші мусиш віддати до копійки. Нема того разу – доносиш наступного місяця. Самі заробляємо, по суті, копійки. Недавно 10 днів пролежала в лікарні, за що заплатила 3 тис. грн. Ось таке наше сьогоднішнє життя. Та й не тільки поштовиків, усіх людей.  
Та незважаючи на тимчасові негаразди, працівники обох поштових відділень щоденно на своєму посту проявляють максимум уваги до своїх постійних клієнтів.

Володимир ПРИХОДЬКО.

На фото автора: Надія Матюк із внучком Володею; житель Залізниці Іван Поліщук; Надія Чміль із донькою Софійкою.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (68) - 15%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (208) - 45.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (122) - 26.9%