Про душу і воріженьків

Про душу і воріженьків

Якщо в Україні все голосніше говорять про необхідність переписати Конституцію, то чому б не звернути увагу на Гімн, текст якого затверджений лише наполовину, але й той перекладає відповідальність за краще життя на майбутні покоління?

«Ще не вмерла України, ні слава, ні воля, Ще нам, браття українці, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!». Цими словами ми щоразу починаємо виконання Гімну України. Офіційного символу держави, музику якого затвердили в 1992 р., а текст у скороченому варіанті – лише в 2003-ому…

Що викликає сум і розчарування? Що не 25 років тому, не тепер, а колись (коли?) і доля усміхнеться, і воріженьки згинуть, і запануєм…

«Душу й тіло ми положим за нашу свободу, і покажем, що ми, браття, козацького роду!», – цими, не менш песимістичними словами, завершується затверджений текст.

Звичайно, лише захоплення викликають патріоти, готові покласти своє життя на священний олтар розбудови України. Але основоположні християнські принципи говорять, що душа Героя не може згинути! Власне, як і кожної іншої людини, бо душа – безсмертна… Відтак, якщо дійсно спрацює варіант загибелі не лише тіла, але й душі, то, погодьтеся, такий печальний доказ причетності до козацького роду нічого позитивного не дасть нікому!

Але не тільки критичний аналіз затвердженої частини тексту Павла Чубинського, який став Державним Гімном України, викликає багато запитань. Ще більше в нас проблем із другою, напівлегальною частиною.

Ось перша фраза:

«Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому».

Якщо Україна говорить про непорушність повоєнних (несправедливих фактично для кожної держави) європейських кордонів, затверджених ще в 1975 р. договором у м. Гельсінкі, то натяки на «український світ» від російського Дону до польського Сяну, погодьтеся, не викликає ентузіазму в наших сусідів. Ну, а натяк на «бій кривавий» для відвоювання цих територій, то це для одних і других може стати навіть виправданням власної агресії під прикриттям «превентивного стримування».

«За Карпати відоб'ється, згомонить степами, України слава стане поміж ворогами»... Це – на завершення. Зрозуміло, що для нас дуже важливо, щоб на західному напрямку поширилася слава про наш народ і його державу. І щоб в інших напрямках – також. Але як можна мріяти, що «слава України» постане «поміж ворогами»?

І ще тривожніше запитання: чому вирішення всіх проблем та реалізацію світлих намірів ми оголошуємо не в теперішньому, а в майбутньому часі? Павло Чубинський написав текст у 1865 р. за умов відсутності Української державності, котра існує з 1991 р. Тож він створювався з точки зору логіки окупованого народу. Ми ж – вільні! І навіщо ж тоді постійно говорити, що «ще не вмерла Україна…»?

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото Романа УСТИМЧУКА: стенд із текстом Гімну України.

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (68) - 14.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (212) - 46.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (124) - 27%