Любов до пошти успадкувала від діда

Любов до пошти успадкувала від діда

Нині у журналістських колективах гаряча жнивна пора – вони задіяні у передплатній кампанії. Добрими та надійними їх партнерами у цьому своєрідному змагальному процесі за передплатника виступають і поштовики.

Це красномовно засвідчило наше перебування у поштових відділеннях Ратнівщини. До речі, цього разу підсобляти нам на добровільних началах погодився голова обласного осередку фонду культури на Волині Геннадій Сарапін. Треба відразу відверто визнати, що його підмога була результативною.
Першу зупинку зробили у с. Замшани. На дверях місцевого відділення оголошення сповіщає, що цього дня відбудеться День передплатника. Анонсування події відіграє свою роль: маленька кімнатка пошти заледве вміщує усіх бажаючих. Начальник поштового відділення Галина Скупова, листоноші Валентина Пірожик та Ольга Дудік кажуть, що на журналістів «Волинської газети» вже чекають передплатники. Один за одним замшанці беруть до рук часопис та починають знайомитися з його публікаціями. Вони тут на різний смак та уподобання. Ще через якусь мить заявляють про себе перші наші шанувальники, котрі отримують не тільки скромні подарунки, а й настінні календарі від газети на рік прийдешній. Знайомимось. Наталя Дудік – домогосподарка, Галина Маринчук працює бухгалтером Замшанського лісництва, а Микола Дячук – пенсіонер, свого часу працював у колгоспі трактористом та шофером. 
Цікавість людей, безумовно, радує. Ми робимо усе можливе, аби видати «на-гора» продукт найвищого гатунку. Газета прагне оперативно висвітлювати усі події, що трапляються у житті волинян. Чільне місце займають матеріали історичної тематики, розповіді про працівників як лісової галузі, з якими давно дружимо, так й інших сфер. Показуючи нашу дійсність такою, як вона є, колектив не ганяється за дешевими сенсаціями, різного роду негативом, аби не отруювати і так важке життя наших співгромадян. Видання займає виважену державницьку позицію, у тому числі відносно відстоювання законних інтересів найнужденніших людей .
Із Замшан беремо напрямок на Гірники. Та наш намір корегує телефонний дзвінок від інструктора з передплати Світлани Кузьмич. Вона настирливо рекомендує поїхати в Заболоття, де на нас з нетерпінням чекають передплатники. Інформація відповідала  дійсності. Полиставши видання, Людмила Білітюк просить листонош виписувати квитанцію на прийдешній рік. Уже десять літ Людмила Сергіївна працює соціальним педагогом у місцевій спецшколі-інтернаті. Родом з Гути. Закінчила Рівненський державний гуманітарний університет. 



Привітною посмішкою бригаду «Волинської газети» зустрічають начальник поштового відділення Оксана Головій, оператор Алла Пунініна, листоноші Любов Головій, Олена Гитюк, Олена Тусюк. Оксана Леонідівна зізнається, що вже місяць під керівництвом досвідченого наставника Алли Іванівни переймає ази керівництва поштовим відділенням. Свого часу вона закінчила Аграрний університет у Дніпропетровську, працювала на маслозаводі у Ратно. На жаль, підприємство закрили і досвідчена працівниця в числі інших 300 скороченців опинилася біля розбитого корита. А в сім’ї, окрім чоловіка-бізнесмена, Костянтина Миколайовича, двоє діток – Ліна та Ілларія. – Добре, що підвернулося вакантне місце на поштовому відділенні, – каже співрозмовниця. – Пощастило, що потрапила під досвідчену руку Алли Іванівни.
Саме так і є. Тринадцять років Алла Пунініна віддала пошті. Але полюбилася вона їй набагато раніше. Любов передалася від рідного діда Семена Литвинчика, котрий 42 роки розносив газети та іншу кореспонденцію заболотівцям. Внучка Алла охоче допомагала Семену Васильовичу.
– Дитяче захоплення марно не минуло, – пригадує Алла Іванівна. – Коли прийшла пора вибирати, то задумуватися не стала. А тут ще й добра людина  в особі Марії Кац трапилася на моєму шляху. Марія Михайлівна, нині вже на пенсії, на той час працювала заввідділенням місцевого вузла зв’язку. Вона й покликала мене до себе. Робота мені дуже подобається. Щоденно доводиться контактувати з людьми. Добре, що тепер митимемо завідуючу відділенням, обов’язки якої доводилося виконувати. Бо ще ж і дома клопотів вистачає. Разом з чоловіком Олегом Михайловичем виховуємо двоє синочків – Сашу і Сергія.



Подальші спостереження підтвердили, що даром спілкування Алла Іванівна володіє прекрасно. Вона повсякчас заохочувала своїх земляків поповнювати ряди передплатників «Волинської газети». Робила це досить вміло та делікатно. Саме завдяки їй ще одним нашим передплатником став Андрій Титаренко. Три десятки літ пропрацював Андрій Миколайович у галузі лісового господарства. Згодом змушений був полишити роботу через сімейні обставини: потрібно дивитися за братом, що має ІІ групу інвалідності. Зрозуміло, що в таких умовах не просто викроїти якусь гривню-другу на улюблену газету. Сказане стосується більшості зоболотян. Та вони не забувають, що саме їх селище дало знаменитих письменників та журналістів. Серед них Іван Корсак та Володимир Калитенко. Має причетність до нього і ще один волинський письменник, автор трилогії про Світязь – Віктор Лазарук, який деякий час учителював у Заболотті. 
Тож словом тут дорожать і цінують його. Нам було про що поспілкуватися не тільки з працівниками пошти, а й з усіма жителями невеличкого прикордонного селища. Живеться їм не з медом, та духом ніхто не занепадає і, не зважаючи на свої невеличкі пенсії та зарплати, таки передплатили «Волинську газету».
А в Гірниках на нас уже з нетерпінням чекала начальник поштового відділення Олена Іларіонівна Панасюк.
– Наше село по кількості жителів майже доганяє Заболоття, – запевнила Олена Іларіонівна . – То ж ми передплатою вашої газети їм не поступимось.
Тим часом на центральному відділенні смт Ратно активно попрацював наш позаштатний кореспондент Геннадій Сарапін. Ми ж у свою чергу «на гонорар» передплатили «Волинську газету» і нашому давньому другові Івану Капітулі. Він не тільки один із найповажніших читачів, а й кореспондентів обласних видань. 

Сергій ЦЮРИЦЬ.

Володимир ПРИХОДЬКО.

На фото авторів: на поштових відділеннях; передплатники.



  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (68) - 14.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (212) - 46.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (124) - 27%