Живуть легенди у селах

Живуть легенди у селах


«Волинська газета» у номері від 20 вересня ц. р. розповіла про виконуючу обов’язки старости с. Баїв Оксану Кравчук. Розмовляти з нею було досить цікаво. Відчувалося, що в самоврядному органі людина вона не випадкова. Душею вболіває за громаду, її розвиток, до людей іде зі щирим серцем, а ще залюблена у рідний край, в якого багата та цікава історія.

Саме від Оксани Олександрівни довелося почути цікаві розповіді, пов’язані з підконтрольною їй територією. Неподалік Баївського православного храму та адміністративного приміщення староства знаходиться джерело, яке славиться своєю цілющою водою. На його березі у свято Богоявлення Господнього відбувається водосвячення. З кожним роком збільшується кількість вірян, які того дня прагнуть у ньому скупнутися.
– Колись дуже давно водойма була сильно зарослою, – оповідає пані Оксана. – Доступ до води був утруднений. У літню пору лише окремі чоловіки могли дістатися до дзеркального плеса, аби освіжитися. Таких сміливців часто брали на кпини. Тепер шлях  до води розчищений.Так що джерело,можна сказати, є нашою перлинкою, нашим брендом.
– Ви так гарно розказуєте про своє джерело, що не тільки заслухаєшся, а ще й виникає бажання окунутися в нього. Можливо, пригадаєте випадки, що хтось оздоровився чи зцілився? Подібні історії не втаємничиш.
– Знаєте, я не можу говорити щось конкретно, коли точно чогось не знаєш. Але від багатьох чула, що деякі люди, які постійно хворіли, почали регулярно купатися і недуги їх поступово покидали. Наш депутат сільської ради Марія Мельник щоранку приїжджає до джерела, яка б погода не була: мінус, плюс, вітер, дощ – нема значення. Минулого року приїхала жіночка, в якої діагностували онкологію. Вона прочула про наше джерело, взяла з собою подругу. Та її відраювала, мовляв, тобі з твоєю хворобою не можна. Та жінка наполягла на своєму. Через страшні болі вона тривалий час не могла спати. Після купання міцно заснула. Потім з приємністю згадувала, що вже давно у неї не було такої приємної ночі. Цю історію почула від своїх земляків, тож за що купила – за те продаю.
– Коли вода така помічна, чому ж раніше до нього важко було добратися? Чи тільки тепер люди розпізнали цілющу її силу ?
– Раніше дорога у селі не так йшла як сьогодні. Нині вона поблизу джерела, а колись пролягала віддалік. І все ж навіть у заметілі, коли діти хворіли, люди йшли до джерела. До речі, вода тут не замерзає. Температура постійно стала +8*, незалежно від пори року. У мене є аналізи води, які засвідчують її добротність. Узагалі територія Баєва пронизана, можна сказати, мережою джерельних вен. Я живу у кінці села, але дома у мене в криниці також дуже смачна, неначе джерельна, вода. 
– Я так розумію, що про Баїв ви знаєте усе. А щось цікаве про інші населенні пункти можете розповісти?
– Безперечно. Легенду про Цеперів чули? Досить незвичайна. Тут є територія, яку називають безоднею, звідки також б’є джерело. Чому  ж тоді безодня? Випадок (ніхто не стане заперечувати, що подібного не було) надзвичайно цікавий. Один чоловік на Великдень вирішив зорати своє поле. Не встиг пройти кілька метрів, як раптово десь взявся вихор (вир – називають у народі). Його закрутило і кинуло у вир. Так досі ніхто не знає, де він дівся. На тому місці після того забило джерело. Але воно таїть у собі оту безодню.
– Чим ще славна ваша територія?
– Насамперед людьми. У нас три села і в кожному з них є свої індивідуальності. Городище населене різними людьми, оскільки воно ближче до Луцька. Це і спричинило їх наплив. Баєв дотримується старовинних звичаїв родів. У селі збереглася традиція випікання хліба в печі на черені. Він дуже смачний і духмяний. Цеперів – це своєрідне, самобутнє село. Люди тут надзвичайно дружні. Населення не багато, але воно монолітне, мов пальці руки, стиснуті в кулачок. Завжди відгукується на прохання щось допомогти.



У нас також є Свято-Успенська церква, яка має свою історію. Це архітектурна пам’ятка. Незабаром храм відзначатиме свій 140-річний ювілей. Свого часу у селі був дерев’яний храм Кузьми та Дем’яна. Але він не міг вмістити усіх вірян з Ратніва та Оздова. Через те вирішили спорудити нову церкву, під яку почали  розчищати місце. На одному зі зрубів чоловіки помітили лик Пресвятої Богородиці. Старожили села побачили у цьому добрий знак: саме на цьому місці і має постати Божа обитель. Коли під час війни поляки палили село, у вогні, що охопив усі хати, загинула 101 людина. Жителі ховалися побіля джерела. Церква тоді вцілила. Згодом прояснили цю загадку. Поляки, які першими зайшли у церкву, побачили на налойчику залишений молитовник польською мовою. 
Тож наша територія має свою історію, має сьогодення і я вірю, що матиме своє майбутнє.
–Оксано Олександрівно, можете трішки розповісти про свою родину.
– Моя мама була студенткою, активісткою, будувала завод ДПЗ-28, який сьогодні належить до шведської корпорації. Але так сталося, що коли тато, котрий також працював у місті, одружився з мамою, то задумали звіти своє гніздечко. На той час колгосп дуже потребував робочих рук і керівники поставили умову: перейдете працювати – отримаєте земельну ділянку. Батьки, аби мати своє обійстя, погодилися. Тато працював у господарстві електриком, а мама – на фермі, якийсь час була ланковою. Вирощувала цукрові буряки. Не один раз і я допомагала, тому добре знаю «солодкий» смак цукру. Розумію, що мамі було важко, а мені, як дитині, – надзвичайно цікаво. А ще подобався мені жіночий колектив. На роботу їдуть з піснями,  з ними і повертаються пізно ввечері. Це ж яку волю треба було мати, напевно, теплоту в душі, а ще любов до співу, аби, натомившись, затягувати українську народну. Сьогодні на вулиці  рідко її почуєш. У мене підростає донька. Навчається у Баєвській школі, у Луцьку відвідує різні гуртки. Танцює, грає на скрипочці, тож має хороше майбутнє.
Жити з вірою дано не кожному. Це притаманне лише оптимістам, тим, хто не тільки мріє, а робить усе для того, щоб життя ставало кращим та змістовнішим.

Володимир ПРИХОДЬКО.

На фото автора: Оксана Кравчук; краєвиди Баєва.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%