Головна професія

Головна професія

«У нас на  фермі – повна Європа: і технологія виробництва молока, а також і заробітки», – ділиться своїми раженнями доярка з 42-річним стажем Мирослава Семенюк. 

Припускаю, що Мирослава Федорівна була більш здивована моїм запитанням про те, як їй тут працюється, ніж я від того,  що побачив на молочнотоварній фермі  «Перлина Турії» у с. Селець на Турійщині. 
На початку 80-их років, коли працював завідуючим сільськогосподарським відділом у районній газеті, про такі технології лише починали говорити та подекуди пробували запровадити досвід тваринників від «радянських німців» (ГДР). І ось після кількадесятирічної сільськогосподарсько-журналістської перерви з цікавістю та уважністю знову слухаю професійну розповідь про довірену ділянку роботи від керуючого Василя Штандера. Переконуюся, що Василь Петрович не тільки закоханий у своє дітище і може про нього розповідати навіть зі сну, але ще й переповнений професійною гордістю. 
…Автомобіль керівника завертає на облагороджену територію молочно-товарної ферми. Асфальтоване подвір’я, клумби, декоративні дерева. Чисті зовнішні стіни телятників та корівників, охайний вигляд молочного блоку, складовані «круги сіна», накриті плівкою силосні ями.
– Щось не відчуваю, що ми на території тваринницького комплексу, – висловлюю своє враження, пригадуючи запахи гною та силосу, добре відомі  мені з часів колгоспного господарювання.
– Я також їх пам’ятаю, ті запахи минулого, – усміхається Василь Петрович. – Сьогодні зовсім інші технології!
І запрошує до робочого кабінету, де кожен із нас визначає собі тему для спілкування.
Мені цікаво було побачити роботу доярок. Тож господар відкриває навпроти свого кабінету пластикові двері. Те, що бачу – знову дивує. У своєрідному «залі очікування», десь на сотню голів, стоять корівки, готові зайти до доїльної зали. Ця територія з обох боків відділена металевими трубами. Доярка відтягує спеціальний засув, відкривається вхід, і десять голів ялиночкою – одна за одною – стають на доїння. Внизу зали – робоче місце доярки. До її послуг, з одного та іншого боку, висять доїльні вакуумні апарати, по три шланги з розпилювачем теплої води для миття вим’я, спеціальні рушники для обтирання. 



Рухи у Мирослави Семенюк впевнені і виважені: що не кажіть, а десятоки років  «тренінгів» виробили цей технологічний процес до автоматизму. Потім накладаються вакуумні присоски і вмикається дояркою лічильник надоєного молока, а вимикається уже автоматично, коли спорожніє вим’я.
Далі доярка швиденько занурює сосок у спецпристрій із консервантом, який спеціалісти називають діпенг, щоб закрити сосковий канал від потрапляння різноманітних інфекцій. Це своєрідний розчин із пропорцій гліцерину та йоду. Таким чином забезпечується чистота вим’я, а також – молочної продукції.  
Поруч із нею працює ще одна жінка. З розмови дізнаюся, що це Надія Мороз. Як виявилося – молодша  сестра Мирослави Федорівни. Цього року відзначає свої перших 20 р., відколи працює дояркою. Як багатодітна матір, що виховала семеро дітей – троє дівчат та четверо хлопців – вона вже заробила собі пенсію, та ще працює. Материнське серце хоче всіх обігріти, заробити якусь копійчину на весілля та придане. Попри дояркування, має вдосталь клопотів ще й дома, адже тримає домашню живність, без якої на селі такому сімейству не обійтися.
 – Ви вже цикл нинішнього доїння корів уяснили?– усміхаючись, запитує Мирослава Федорівна. – Мені б таку технологію у 1976 р., коли засвоювала спеціальність доярки. Добре, що була молода, якось справилася, – пригадує ця жінка-трудівниця.
Дійсно, лише молодість допомагала долати труднощі. Потрібно було з двору назносити корми для корівок, потім роздати в жолоби. Наносити відрами теплої води, побігати з бідоном і з дійками, доставити надій до холодильної установки, процідити, прибрати біля корови. І ще багато всіляких тонкощів… Як ось –вичесати корову, роздоїти, пам’ятати термін лактації… А які вони були нужденні, забрудненні, голодні, ті колгоспні корівчини, то й згадувати – серце болить.. 
– Ніяк не могла звикнути до запахів ферми, – з усмішкою вже досвідченої  нині доярки розповідає про ті часи. 
– Скільки часу затрачаєте на доїння? – запитую.
Виявляється, організація праці на фермі організована у дві зміни. Перша розпочинається з 6 год. ранку. За годин шість-сім завершують процес. Потім прибирають приміщення, чистять доїльні апарати і – ще чимало всіляких професійних дрібниць. О 14.00 завершують зміну. Наступна розпочинається з 17-ої. Це вже працюють Світлана Голотюк та Віра Сохацька. 



Наталія Вишневська вважається підмінною.
– Отже, ще маєте час для домашньої господарки?
У селі домашня господарка – це велике діло. У добрих хазяїв у хліві завжди  є корівчина, поросята, птиця. А відтак і молоко, а є молоко, буде і сало, і м’ясо, щоб засмачити страви. Достатньо і землі, яку допомагає порати свій коник, біля якого порядкує господар Юрій Сергійович. До пенсії працював механізатором, а нині охоронником на фермі. Виростили з чоловіком п’ятеро дітей. Старшому – Віктору – вже 41 рік. Дочка Галина проживає у Київській обл., виховує двох дітей. Олена працює поштаркою у селі, виховує сина, який навчається у 4 класі.
Сергій працює у селі трактористом, у нього двоє дітей. Ось така багата сільська родина.
– Пані Мирославо, а вільного часу трохи випадає? – запитую.
Звичайно, у кожній сільській родині на відпочинок припадає вечірній час. Хто займається вишиванням, хтось подушки готує в придане, дехто на вечорниці ходить. А Мирослава Федорівна любить читати пресу!
– Отже, на комплексі у селі Селець, – розповідає Василь Штандер, – утримуємо 1100 великої рогатої худоби. Дійне стадо складає 400 голів.
– Василю Петровичу, скільки б це потрібно було утримувати доярок на таку кількість дійного стада за колгоспних часів? – цікавлюся.
– За колишніми стандартами одна доярка мала 25 голів! Це шістнадцять штатних одиниць. Але тоді жінки ходили на ранішнє і вечірнє доїння, – такою була відповідь.
Сучасні технології значно полегшують працю доярок, але обійтися без жіночих вправних рук ще не можуть. У «Перлині Турії» добре це розуміють і вміють цінувати працьовитих людей, якими багата ця земля.

Степан ШЕГДА.

На фото Володимира Приходька: безприв’язне утримання худоби; доярки Мирослава Семенюк та Надія Мороз.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (70) - 13.3%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (232) - 44.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (160) - 30.5%