Заслужена – заслужено!

Заслужена – заслужено!


Сільськогосподарське приватне підприємство «Рать» Луцького р-ну, яке очолює вмілий організатор виробництва, вдумливий та мудрий керівник Віктор Шумський, давно зажило доброї слави не тільки на теренах Волині, а й далеко за її межами. Тож і трудівники госпордарства часто відзначаються на найвищому державному рівні!

Чинників успіху багато. Це добрий підбір та розстановка кваліфікованих кадрів на відповідальних ділянках виробництва, продумана організація праці, висока виконавська дисципліна, почуття відповідальності кожного спеціаліста та трудівника за кінцеві результати праці. До цього варто додати оснащення сучасною сільськогосподарською технікою, запровадження прогресивних методів як у тваринницькій, так і рослинницькій галузях.
Та найприємніше, що за добрими показниками та справними цифрами керівник СГПП «Рать» Віктор Шумський не загубив людей, бо завжди гідно поціновує працю кожного. І не тільки високою оплатою праці та преміями, а й державними нагородами. 
Ось живий приклад. Цього року за значний особистий внесок у розвиток агропромислового виробництва, вагомі трудові досягнення, багаторічну самовіддану працю та з нагоди Дня працівника сільського господарства оператору машинного доїння корів з «Раті» Нілі Ташкіновій згідно з Указом Президента України від 17 листопада ц. р. присвоєно звання «Заслужений працівник сільського господарства України».
Вдалося зустрітися з Нілою Миколаївною. Родом ця уславлена трудівниця з Рівненщини. Колискою її дитинства стало с. Борбин, що у Млинівському р-ні. Село чимале, повідала співрозмовниця, не менше 400-500 дворів нараховується у ньому. Люди щирі та привітні. Добрі господарі. 
– Але зізнаюся щиро, що село мене не приваблювало, – каже пані Ніла. – Хотілося якнайшвидше полишити його, втекти до міста та влаштуватися на будь-яку роботу. Так воно і сталося. Тільки своєї долі конем ще ніхто не об’їхав. Знаєте як ото в народі кажуть: з чим боролися, на те і напоролися. Та тепер ніскілечки не жалкую, що так трапилося. 
Сталася найпрозаїчніша історія. У далекому 1984 р. Ніла Миколаївна працювала касиром в кафе «Привітне», що знаходилося неподалік автостанції №2 обласного центру. У цей заклад часто заходили дівчата і з Ратнева, які приїжджали до м. Луцька у своїх якихось справах. Одна з них, Ольга, і познайомила Нілу з майбутнім чоловіком Анатолієм – своїм рідним братом. Так волею долі сільській дівчині знову довелося міняти міську прописку на сільську. Оселилися у хаті чоловікових батьків, у центрі Ратнева. Разом із Анатолієм Павловичем, котрий займається будівництвом, виростили двох синів – Ігоря та Миколу.
Обоє, дізнаємося від Ніли Миколаївни, вже одружені. Ігор разом із невісткою Анною живе і працює в м. Луцьку. У їх сім’ї підростає двійко дівчат: 10-річна Юля та 2-річна Оля. Звів своє родинне гніздечко у Торчині і Микола, якому до душі припала Інна. Тепер тішаться Даніком, Стасом та Камілою, які, до слова, часто навідують оселю бабусі Ніли та дідуся Анатолія, де знаходять особливу любов та сердечну теплоту.
– На ферму я потрапила чисто випадково, – щиро зізнається моя співрозмовниця. – Коли одружилися, живою була ще моя свекруха. Часто ходила їй допомагати. Згодом цукровий діабет підкосив її здоров’я. Естафету довелося переймати мені. Нині доглядаю групу з 50 корів чорно-рябої породи. У нас стійлове утримання та машинне доїння.
Таку ж кількість мають і подруги Ніли Ташкінової – Наталія Квадракова, Ніна Громик, котра нагороджена орденом княгині Ольги, та Наталія Сліпчук. Підмінною працює Світлана Олександрук. Через чотири дні оператори мають вихідний. Робота, звичайно, не з легких. О п’ятій вже треба бути на фермі. Ранішнє доїння триває до 8.00. Обіднє починається о 13.00 і закінчується десь після 15.30. З 19.30 до 22.00 – вечірнє. У середньому від корови надоюють 25 літрів молока. 
Грубі корми худобі за допомогою кормороздавача роздають один раз на день. Роблять це, як правило, вранці. Ще тричі на день підгодовують концкормами. Водою корови «вгощаються» з автопоїлок.
– Як сприйняли вашу нагороду подруги?
– Звичайно, пораділи, привітали. Могорич довелося виставити, – не приховує і такої деталі заслужена працівниця. – Тільки робила це не на робочому місці. У нас з цим строго, сухий закон! Той, хто хоче пити, у господарстві не працює. Яка з п’яного може бути робота?
Окрім громадського господарства, родина Ташкінових займається і приватним. Тримають свині, кури, качки, так що м’ясо і самі їдять, і дітям дають. Скрізь устигають давати лад. 
«Люблю, щоб у мене завжди був порядок. А ще над усе люблю квіти», – чую зізнання Ніли Миколаївни на завершення нашої розмови.
Ось такі трудівники працюють в успішному та заможному СГПП «Рать». Тому й  прізвище його керівника Віктора Шумського давно та добре відоме не лише на Волині. Воно асоціюється з успішним господарством, яке, попри безкінечні проблеми в економіці, не просто тримається на плаву, а процвітає. У цьому СГПП приємно дивують і виробничі показники, і уважне ставлення до людей. Про щорічні премії кращим трудівникам у Ратневі ходять легенди. Раніше це були автомобілі та дороговартісна побутова техніка. Зараз – солідні грошові винагороди.

Віктор Шумський завжди підкреслює, що всі досягнення підприємства – заслуга його працівників, скромно обходячи мовчанкою свою роль у спільній справі. Однак зрозуміло, що секрет успіху криється саме в господарському таланті керівника. Бо злагоджена робота колективу можлива тоді, коли він на своєму місці, бачить мету і знає, як до неї йти
Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, ріпаку, овочівництві, садівництві, молочному та м’ясному скотарстві.  Господарство має статус: насіннєвого. Йому надано право на виробництво та реалізацію елітного насіння та садивного матеріалу, а ще «Рать» носить ранг  племзаводу з вирощування корів української чорно-рябої молочної породи; племрепродуктора з вирощування свиней великої білої породи. 
Підприємство займається вирощуванням сільськогосподарських культур (зернових, технічних та інших культур); виробництвом насіння зернових, кормових та технічних культур; овочівництвом, садівництвом і вирощуванням продукції розсадників; веденням м’ясного та молочного скотарства; виробництвом їх продукції, вирощуванням племінних тварин; реалізацією сільськогосподарської продукції; оптовою та роздрібною торгівлею продукцією власного виробництва.
Воістину, не хлібом єдиним живе людина. Саме від того і красивішим стає наше буття на цій землі. Завдяки таким людям із «Раті», які отримують справді заслужені нагороди.

Олег ЛОКАЧУК.

На фото автора: Заслужений працівник сільського господарства України, оператор машинного доїння корів сільськогосподарського приватного підприємства «Рать» Луцького району Ніла Ташкінова.  

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (68) - 14.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (219) - 46.8%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (126) - 26.9%