Перегнули палку?

Перегнули палку?


З 11 січня 2019 р. за вчинення домашнього насильства встановлене суворіше покарання, ніж у випадку, коли б жертвою стала стороння особа! Але розробники змін та доповнень у специфічній сфері інтимних стосунків накрутили стільки нюансів, що в ролі жертв чи ініціаторів сексуальної наруги можуть опинитися свідомо чи мимоволі сотні тисяч людей…

Народний депутат України Ірина Луценко (дружина нинішнього Генерального прокурора України Юрія Луценка) була серед розробників та основних лобістів голосування за Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зі змінами та доповненнями. Його вже підписав Президент Петро Порошенко, і з 11 січня ц. р. нові «правила гри» в цій делікатній сфері набули чинності. Але чи не перегнули палку наші законотворці?
Спробуймо проаналізувати, що ж ухвалили нардепи під виглядом адаптації вітчизняного законодавства до європейських норм. 
Відтепер вчинення акту психологічного, економічного чи сексуального насильства щодо особи, з якою кривдник перебуває або перебував у сімейних чи близьких до них стосунках, карається набагато суворіше, ніж у випадку, коли б цей випадок стався щодо випадкової особи. Юристи наводять красномовний приклад щодо зґвалтування. Якщо за статтею 152 Кримінального кодексу України за це можуть відправити у в’язницю на термін від 3 до 5 років, то якби факт зґвалтування стосувався нинішньої чи колишньої дружини, або ж особи, з якою він спільно проживає чи проживав, то правопорушник відправиться за ґрати на строк від 5 до 10 років.
«Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти у подружжя, то тепер розширюється коло осіб. До нього тепер відносять колишнього чоловіка/дружину, громадянські шлюби (спільне проживання без реєстрації). Розширене коло осіб, яких визнають кривдниками: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі», – наголосила в коментарі «Радіо «Свобода» експерт Громадської організації «Ла Страда Україна» Ольга Дунебабіна.
Головне нововведення: якщо раніше за домашнє насильство була виключно адміністративна відповідальність, то тепер вводиться кримінальна відповідальність. 
За кожен з видів насильства вона передбачена різна. Якщо узагальнити, покарання можуть бути такі: громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт на термін до 6 місяців, обмеження волі на термін до 5 років або позбавлення волі на термін від 5 до 10 років.
У Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»  навіть виписали термінові заходи щодо кривдника, котрі можуть вживатися на час розслідування кримінальної справи. В статті 25 сказано:
«Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення».
І він може містити доволі суворі заходи строком до 10 діб:
«1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою».
Та чи не найбільшого резонансу в суспільстві набули обмеження щодо сексуальної сфери стосунків навіть подружніх пар, не кажучи вже про дошлюбний інтим чи «походи наліво». 
У законі сказано:
«Насильство за ознакою статі – діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов’язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті».
«Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь».
«Сексуальне насильство – форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності».
Саме цей пункт і викликав найбільші дискусії та глузування в соцмережах, де вже дійшло до того, що перед кожним актом інтимних стосунків навіть між одруженими чоловіком та жінкою представниця прекрасної статі повинна чітко висловити свою згоду на секс не лише перед його початком, але навіть на другий день після того, що сталося. До підстав, які можуть служити основою для порушення кримінальної справи за зґвалтування, навіть належить перебування жінки в безпорадному стані (наприклад, напідпитку), і вона, коли ясна свідомість знову повернулася, може розцінити все зовсім по-іншому.
Водночас кардинально змінилися статті щодо зґвалтування і так званого нині «насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом», яке у теперішньому законодавстві нормально не пояснюється». В коментарі «Радіо «Свобода» професор Києво-Могилянської академії Микола Хавронюк деталізував, що віднині ці дії об’єднує, коли вони здійснюються щодо особи без її згоди:
«Нарешті законодавець перейшов на «європейські рейки» і чітко визначив: є сексуальне насильство, пов’язане з проникненням (зґвалтування) і сексуальне насильство, непов’язане з проникненням. Друге карається трохи м’якше, але також є злочином».
Практика застосування подібних законів в кількох європейських країнах, де вони ухвалені раніше, показує, що дуже важко встановити чітку грань між добровільною згодою і примусом. Навіть у Швеції, про яку кажуть як про країну з доволі вільними сексуальними стосунками, тільки торік чітко виписали умови та підстави, за якими можна когось звинуватити в сексуальних домаганнях чи зґвалтуванні. Тому як поліція, прокуратура та суди будуть застосовувати практику виконання цього закону в Україні, наразі сказати важко.
Але що проблема насильства в нашому суспільстві дійсно є актуальною, то це очевидний факт. І навіть звичні анекдоти стають уже не смішними:
«Ті чоловіки, які розуміли «Ні!» від жінки як «Так!», уже завершують відбуття покарання строком від 5 до 10 років»…

Світлана КОМА. 
Фото «Радіо «Свобода». 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (235) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (168) - 31.1%