На чотирьох вітрах Четвертні

На чотирьох вітрах Четвертні

Шлях до маневицького с. Четвертня – і близький, і далекий. Двома дорогами можна їхати: від траси Луцьк-Маневичі з перехрестя через с. Криничне або прямісінько через смт Колки. Але два шляхи – у вибоїнах… Менше їх від Криничного до Четвертні. Тудою і поспішає редакційне авто до славної жінки-трудівниці Віри Бацюк.

Чому туди дорога привела? Бо з легкої руки Заслуженого діяча мистецтв України, директора обласного лялькового театру Данила Поштарука саме цій передплатниці за результатами розіграшу лотереї випав «теплий приз» – плед, котрий знадобиться в кожній хаті! Особливо зараз. Коли всі економлять на опаленні… Забігаючи наперед, слід сказати: до хати Віри Федорівни теж підведений газ, і «парове» опалення є, але пенсіонерка частіше користується грубкою та плитою, бо дрова – таки дешевші…
До Криничного асфальтівка зі свіжими латками ремонту через гарний канал та чудовий сосновий ліс веде до Четвертні. А там хіба що церква в центрі села милує око: обабіч дороги – руїни колгоспного минулого. І садок заріс будяками, і на зупинці громадського транспорту сміття більше, ніж дощок на лавці під дахом із побитими шиферинами…
Далі – дорога через поле. Ну, яка дорога? Напрямок. Рівного місця тут не знайти… Кажуть, що по такій швидше йти, ніж їхати…
Нарешті – с. Четвертня. Минаючи стару дерев’яну школу з оббитими поліетиленовою плівкою вікнами (щоб тепліше було), ще здалеку, біля криниці, помічаю головну героїню цього маршруту – Віру Бацюк, яка наступного року відзначить 70-річчя.



Живе Віра Федорівна в батьківській хаті. Коли старше покоління відійшло у Вічність, якийсь час будівля стояла пусткою. Але Віра Бацюк таки вдихнула в неї нове життя. Власне, не тільки стіни ожили – і на подвір’ї стало зовсім інакше! Що собачка біля буди на вході прив’язаний, то це для села звична справа. І що птаство важно походжає – також. Але для нинішнього села корова, яку тримає Віра Федорівна, вже стає екзотикою, то це факт. А от пенсіонерка каже: поки здужає ходити, доти корівчину і триматиме! Та й молоко у неї смачне (гостинець, подарований Вірою Федорівною, це підтвердив уже в м. луцьку!).!
Своя хата Віри Бацюк залишилася в сусідніх Годомичах. 
– Відпрацювала я сільським фельдшером у Годомичах 35 років, – розповідає про довгий і славний трудовий шлях на медичній ниві Федорівна. – А потім у Четвертню приїхала. Тут також люди дуже добрі, особливо сусіди. Чоловік Володимир уже 8 років як помер… Син Петро був одруженим, але спільне життя в нього не склалося. Тепер сам живе у Годомичах. А донька Наталія працює в Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки. 
У славної трудівниці є і внуки, і навіть правнучка… До неї часто приїжджають у гості. А як інакше? Коли мама та бабуся зустрічає теплом і ласкою, то як не приїжджати?! А онук, який мешкає в с. Рованці Луцького р-ну, так той узагалі за справжнього господаря! 
– В них біля будинку багато трави росте. От косять, сушать, а потім готове сіно – та й нашій корові! – з гордістю каже Віра Федорівна. 
Чим живе зараз Четвертня? Як і повсюди на Волині, в селі дебатують, чи треба переходити місцевій православній громаді з-під підпорядкування УПЦ (МП) до новоствореної ПЦУ. В місцевому храмі «двадцятка» провела збори, вирішили, що остаточне рішення ухвалять після Провідної неділі. 
– Наш отець Серафим – дуже духовний священик та чудова людина! – каже Віра Бацюк. – Як то воно буде з церквою далі, хто його знає? Я не знаю…



А що серце у Віри Федорівни болить за храми по-особливому, то це – очевидний факт. Бо ж її дві онуки – Олеся та Оля – вийшли заміж за батюшок! Один – отець Богдан – має парафію на Ратнівщині, в с. Височне. А Зіновій – ще студент-четверокурсник у Духовній семінарії Волинської єпархії УПЦ (МП). Тому як надалі розвиватиметься процес гуртування православ’я, для Віри Федорівни тема особлива.
– Ми б хотіли, щоб усім було добре. І щоб спокій панував між мирянами, – каже.
То що Ви найбільше любите читати у «Волинській газеті»? – цікавлюся.
– Та у вас майже всі статті цікаві. Я навіть сусідці даю читати «Волинську газету», а вона взамін – якусь свою… Такий от у нас «бартер»… А в вашій от недавно дуже сподобалося кілька публікацій про головного лікаря обласної лікарні Івана Сидора. Я двічі перечитувала написане, бо ж 6 разів була на курсах в обллікарні! Знаю Івана Миколайовича з найкращої сторони, хоча він мене, мабуть, і не пам’ятає…От молодець! 75 років виповнилося, а він ще працює! І як працює! І скільки років! Я ж пам’ятаю, якою колись була та обласна лікарня. І ліжок на стаціонарі зовсім мало, і обладнання майже ніякого… А тепер скільки всього? А понад 1000 працівників, і за кожного треба думати?! – радіє за старшого колегу Віра Бацюк.
Розумію, що кращого експерта з «глибинки», який може оцінити нинішній стан реформ у галузі, годі й шукати. Тому цікавлюся делікатно, чи краще почали лікувати сільських людей?
– В Четвертні амбулаторія збереглася, а лікаря – немає. Дівчат там четверо працює – медсестри та акушерка, – змальовує картину Віра Федорівна. – Коли буде той лікар, і чи буде взагалі, ніхто не знає. Кажуть, що мала зарплата, і в село ніхто не хоче їхати. Може й так, а, може, й ні? 
І тут співрозмовниця поринає у приємні спогади своєї трудової біографії. 
– Як нелегко було, але сільська медицина колись працювала цілодобово. На патронаж до новонароджених дітей щодня ходили! А їх росло в один період аж 28! І ровера в фельдшерки не було, тому пішки – в кожну хату! Тому не можу зрозуміти, чому зараз людям медицина в селі стала малодоступною. Не кажу вже про швидку допомогу, але ж повинна машина для сімейного лікаря в екстрених випадках доставити хворого у ті ж Колки в лікарню, правда?  Не для того ж транспорт, щоб в аптеку їздити чи на наради… Я колись ,згадую,піду в аптеку, наберу ліків для людей у дві руки, і – до пацієнтів розносити! Автобусів тоді теж мало було, то від Старосілля до сіл як могла, так на попутках і діставалася… Але люди за це тільки дякували. І ця добрі слова гріють серце й досі, – говорить Віра Федорівна.



Завершуючи тему медицини зі справді фахівцем у її первинній ланці, обмінюємося думками з Вірою Бацюк, чи треба, нарешті, запровадити в державі бюджетно-страхову модель. Тоді б працездатні платили щомісячну страховку, але в разі навіть найскладнішого захворювання отримували б лікарську допомогу, по суті, безплатно. А за неповнолітніх та пенсіонерів мала б платити держава.
– Так як безплатної медицини в Україні, по суті, давно немає, то така модель – справді допомогла б людям краще лікуватися, – погоджується Віра Федорівна. – От я, наприклад, недавно захворіла. Поїхала в Луцьк, пройшла обстеження, отримала курс лікування, повернулася додому. І вся моя пенсія, нарахована за 35 років трудового стажу, пішла на різноманітні пігулки та уколи. А жити за що? Добре, що господарство тримаю, що діти та внуки допомагають, але ж люди, які вік відробили, мають право на доступну медичну допомогу, правда ж? Знаєте, колись чоловік казав мені: «Як помреш, тобі в Годомичах пам’ятник поставлять!». А навіщо мені той пам’ятник? Бо я ж допомагала людям і за професією, і за покликанням фактично цілодобово. Ледь повернешся додому, як у вікно знову стукають: треба спішити когось рятувати… А вдома ж теж сім’я, господарство, малі діти…
Зараз Віра Федорівна має значно менше клопотів, але турбот, як і у всіх сільських пенсіонерів, у неї не поменшало. Ну, а щоб бути в курсі всіх подій, активно читає… А це означає, що людина мислить! І раз мислить, значить, передає надбання своєї мудрості та досвіду іншим. 
Тому і вручення передплатного подарунка Вірі Бацюк було справою важливою, та розмова з нею – ще важливішою. Правда, шановні читачі?
Саме про це думав, коли, попрощавшись, Віра Федорівна провела до самої криниці, що біля хвіртки. І ще довго відчував позаду її теплий та мудрий погляд… Хоч того дня Четвертню й продували холодні вітри, здавалося, з усіх чотирьох сторін світу…

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото автора: Віра Бацюк із призом біля вишитих власними руками подушок та інших витворів мистецтва; на підступах до с. Четвертня; церква в с. Криничне; Віра Федорівна в рідній хаті.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (70) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (228) - 43.8%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (159) - 30.6%