«Зателефонуй – не пошкодуєш»…

«Зателефонуй – не пошкодуєш»…

Хочу теж поділитися з вами своєю життєвою історією, точніше – розповісти про один із курйозів, що трапився зі мною не так давно.

Мій чоловік час від часу буває у відрядженнях. У шлюбі ми вже понад 10 років. Маємо двох діток. Якось потроху звикла до його відсутності, хоча інколи черв’ячок недовіри точить розум і тривожить серце. Але один випадок змусив мене добряче похвилюватися.

Коли вкотре повернувся з поїздки, я як завжди зібрала його одяг, щоб попрати. Ну, звичайно, перед тим, як скласти все у пральну машину, переглянула кишені. Аж раптом із кишені брюк дістала якийсь папірець. Хотіла відразу викинути, але подумала: може, щось важливе. Тож цікавість узяла гору і поки йшла до смітника, розгорнула листочок. Те, що прочитала, кинуло в жар, а серце закалатало, наче навіжене. Там було написано: «Ірина. Подзвони – не пожалкуєш», ну, і номер мобільного. От що я відразу могла в ту хвилину подумати? Правильно: знайшов собі якусь курву, поки був у відрядженні. А я ж йому довіряла! От гад!.. Буря емоцій огорнула мене. Я не могла ніяк заспокоїтися, знайти собі місця. Нарешті взяла себе в руки. Тепер стала думати, що робити: чи влаштувати благовірному «розбір польотів», чи мовчати, ніби нічого й не трапилося. Якщо нічого не сказати, то зраджуватиме й далі, якщо запитати – закінчиться скандалом, а може, й розлученням (хтозна, як далеко зайшли ці стосунки). От як вчинити? Аж раптом мене осяяло: що як сама зателефоную і спробую побалакати з тією… Іриною? Хоча не факт, що вона розповість правду. А може, взагалі нічого й не було, я себе тільки накручую.

Усе, вирішила. Подзвоню і поговорю. Так краще, ніж думати невідь-що. Тоді й вирішу, що робити далі. Отож набрала зазначений у записці номер…

Поки йшли гудки, швидко прокручувала різні варіанти розмови. Головне – бути рішучою. Раптом пролунав приємний жіночий голос:

– Вас вітає центр «Довіра». Я – Ірина.

Розгубившись (бо зовсім не думала про таку ситуацію), пролепетала:

– Я стосовно свого чоловіка…

– О, ви правильно зробили, що зателефонували. Ми допоможемо йому: лікуємо різні форми облисіння, зайву вагу і навіть покращуємо (тут дівчина інтригуюче зробила невеличку паузу)… якість статевого життя. Що турбує вашого чоловіка?..

Тут я геть не знала, що й казати. Просто вибачилася й поклала слухавку. Обдумувала різні напрямки розмови, але щоб почути таке… Слава Богу, ні про яку зраду не йде мова. Але тоді… Знову захвилювалася. Значить, щось із благовірним негаразд? Усе одно доведеться побалакати. Хай довіриться, розкаже мені свою проблему. Я ж таки його половинка. Нічого соромитися і шукати допомогу десь інде. Разом вирішимо…

З таким настроєм ввечері, коли чоловік поїв, а діти займалися уроками, розпочала делікатну розмову. Довго благовірний не міг второпати, що я від нього хочу. А коли показала йому папірець і розказала, що телефонувала туди і знаю про його проблеми, розреготався. Тепер я нічого не розуміла. Коханий нарешті заспокоївся і розповів, як у центрі міста, де він був у відрядженні, роздавали перехожим ось ці папірці, і йому теж. Автоматично сховав той листочок у кишеню. От і вся проблема.

Потім благовірний ще довго, сміючись, згадував цей випадок, який став мені уроком.

Галина ДМИТРУК, м. Луцьк.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи справилася б центральна влада з епідемією коронавірусу без підтримки органів самоврядування Волині?

Чи справилася б центральна влада з епідемією коронавірусу без підтримки органів самоврядування Волині?

Звичайно, адже вона використала для боротьби з Covid-19 весь потрібний державний ресурс. (10) - 12.3%
У Києві тільки імітують бурхливу діяльність. Насправді під прикриттям коронавірусом вирішують інші справи. (40) - 49.4%
Якби не місцеві ради, то епідемія б стала масовою. (18) - 22.2%
Мене це не стосується. (10) - 12.3%