З космосу – на Світязь!

що на стіні одного з котеджів Бази практик «Гарт» Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки на березі озера Світязь у Шацькому р-ні запримітив незвичайний експонат. Це був прибитий до стіни фрагмент звичайних міжкімнатних (чи вхідних?) дверей. А поруч – табличка з написом, що це двері з того самого будинку, де колись в 1965 р. відпочивали ще радянські космонавти…

Інтуїція підказувала, що цю новину треба виставити в соцмережі, і тоді дізнаєшся на цю тему ще багато. Подальший розвиток подій показав, що сучасна журналістика та соцмережі – це вже спрут, який переплівся своїми щупальцями в одне ціле. Бо матеріали в офіційних медіа отримують присутність у віртуальному світі реальних людей, а те, що з’являється в соцмережах, стає, як мінімум, додатковим джерелом інформації або комунікації.

Чимало цікавих деталей розповіли і ветерани волинської журналістики. Зокрема, Василь Трофімук – надіслав фото, де зображено підкорювачів неба Павла Поповича і Юрія Артюхіна разом із Миколою Мілінчуком (крайній зліва, на той час – перший секретар райкому КПУ). Фото Андрія Карповича, тоді – фотокора районної газети «Радянське життя».

«На Світязі космонавти – Попович та Артюхін – відпочивали після спільного польоту 1974-го р. Особисто фотографував їх під час зустрічі в Любомлі (був репортаж у районній газеті). Усе інше – домисли...», – додав Василь Трофімук.

Пригадав минуле й професор Східноєвропейського національного університету Віктор Давидюк: 

«І відпочивали вони не на «Буревіснику» (стара назва «Гарту»), а, здається, на острові, де спеціально збудували ошатний будиночок».

А Ніна Долінчук зазначила: 

«І не Світязь, а озеро Пісочне, і база не волинського, а – Львівського держуніверситету!».

Космонавт Павло Попович, до речі, народився в 1930 р. у містечку Узин на Київщині. А помер 10 років тому в Криму, де й похований. Павло Романович – космонавт СССР №4, двічі удостоєний найвищого звання Героя Радянського Союзу: 18 серпня 1962 р. та 20 липня 1974 р.)

Уперше перший український космонавт Павло Попович на кораблі «Восток-4» побував на навколоземній орбіті 12-15 серпня 1962  р. А 3-19 липня 1974 р. наш герой на кораблі «Союз-14» разом із космонавтом Юрієм Артюхіним здійснили стикування з орбітальною станцією «Салют-3», а після роботи в космосі благополучно повернулися на Землю. 

Після польотів у космос Павло Романович обирався депутатом Верховної Ради УРСР (1963-1990 рр.), а з1993 р. він – генерал-майор авіації в запасі. До вересня 2009 р. Павло Попович працював головою Ради директорів Всеросійського інституту сільськогосподарських аерофотогеодезичних досліджень. 

Щодо його напарника Юрія Артюхіна, то 22 червня 1930 р. він народився в с. Паршутіно Клінського р-ну Московської обл. Помер у Зоряному містечку на території РФ 4 серпня 1998 р. після важкої хвороби. Політ у космос із Павлом Поповичем для Юрія Петровича був єдиним, він тривав 15 діб 17 год. 30 хв. 28 сек.

Як не крути, а фрагмент «зіркових дверей» потрапив на очі не випадково: якраз виповнюється 45 років другого польоту першого етнічного українця у космос, після чого він справді відпочивав зі своїм напарником в Шацькому поозер’ї.

До речі, другий українець – Леонід Каденюк, який літав на навколоземному орбіту в складі екіпажу астронавтів США, на озері Світязь не відпочивав. А якщо й був, то відкритої інформації про це немає.