Знайомі всі обличчя!

Знайомі всі обличчя!

Приблизно за годину до завершення голосування на позачергових парламентських виборах спочатку в північних районах Волині, а потім і на решті території пішов рясний дощ. За ким плакало небо і для кого проливали хмари сльози радості?


Нинішня парламентська кампанія була особливою з кількох моментів. Насамперед, що відбулася після очікуваного, але несподіваного указу новообраного Президента України Володимира Зеленського про розпуск старої Верховної Ради України як такої, де тривалий час немає конституційної більшості. І доки скаржники оббивали пороги в Конституційному Суді, безуспішно намагаючись скасувати «смертний вирок» та до осені продовжити перебування при владі колишньої еліти, штаби партій і кандидатів в округах розгорнули бурхливу організаційну роботу.

Що прерогативою центральних структур була загальнонаціональна ідея, з якою вони йшли до виборців у такий стислий термін, то в усіх мажоритарних одномандатних округах наголос робився на особі, яка чи за рахунок власних можливостей, чи завдяки «розкрученому» бренду може набрати більшість голосів.

І якщо хтось думає, що другий напрямок роботи був менш важливим, ніж перший, то він глибоко помиляється. Бо парламент складається з 450 депутатів. Половина – 225 обирається за списками партій. А друга майже половина – 119 (мінус округи в окупованих Донбасі і Криму) в в одномандатних округах. У сумі своїй вони формують правлячу коаліцію та призначають урядовців, або діють в умовах опозиції.

На Волині головна інтрига полягала в усіх без виключеннях округах. Але грамотні до виборчі дії лідерів показали, що багатьох потенційних конкурентів можна відсікти ще на етапі висування кандидатур.

Тож, наприклад, в представника Володимир-Волинського округу №19 Ігоря Гузя гідних та впливових опонентів фактично і не виявилося.  Це знівелювало весь негатив, який міг отримати Ігор Володимирович у публічних дискусіях, адже, як відомо, сумлінно трудився впродовж 5 років у фракції «Народного фронту» на чолі з одіозними Арсенієм Яценюком і Андрієм Парубієм. Утім, Ігор Володимирович повністю скористався перевагами старого законодавства про вибори, тому пішов як самовисуванець із ореолом «батька-заступника» всіх мешканців прикордонних територій… Розгалужена оргструктура, власний благодійний фонд, публічна підтримка Ігоря Палиці, а також лояльне ставлення більшості очільників місцевої влади, також зіграли на руку. Власне, як і відсутність більш-менш реальних конкурентів, а наснаги одного Миколи Юнака виявилося недостатньо…

В Ковельському окрузі №21, який представляв у парламенті минулого скликання олігарх Степан Івахів (під час президентських виборів на Волині фактично керував усією роботою на користь Петра Порошенка), ситуація вималювалася цікавішою. Без видимих на те причин ще до реєстрації кандидатів раптом почали відмовлятися від намірів балотуватися ті, хто говорив про це давно і голосно. Мало того: висуванець «Слуги народу», учасник бойових дій в АТО/ООС Андрій Лев виявився фактично усунутим від фізичної участі в виборчому процесі… Він приїхав із фронту на рідну Волинь, потрапив спочатку у луцький, а потім у львівський шпиталі, звідки до дня голосування так і не вийшов із палати…

«Я не здамся без бою…», – ця фраза з пісні лідера «Океану Ельзи», колись народного депутата від «Нашої України», а тепер і лідера цілої фракції в особі «Голосу» Святослава Вакарчука, виявилася явно непідходящою для представника лучан у Верховній Раді минулого скликання Ігоря Лапіна. Прийшовши в парламент восени 2014 р. з ореолом добровольця-фронтовика та під стягом «Народного фронту», він у подальшому почав тісно співпрацювати з порошенківськими структурами, за що й отримав у списку «Європейської Солідарності» місце під №49. Цього, звичайною, явно не достатньо для продовження недоторканості, але й шансів на перемогу в одномандатному окрузі №22 в Ігоря Лапіна не було. Тим паче, що тут знову висунув свою кандидатуру і впевнено переміг голова облради Ігор Палиця. Як самовисуванець. І в жорсткій боротьбі з «молодими політиками» та носіями «розкручених» брендів.

Та найбільша інтрига виникла в Горохівському окрузі №20, що простягається в межах однойменного, а також Луцького, Рожищенського і Турійського р-нів. Тут донедавна був народним депутатом бізнесмен Сергій Мартиняк, який опирався на підтримку цілої мережі різноманітних структур: від виробничих до самоврядних. Непогані шанси на перемогу мав і представник «Батьківщини» Андрій Козюра… Та всім сплутав карти і таки переміг депутат облради Вячеслав Рубльов, про підтримку якого публічно заявив уже згадуваний Ігор Палиця. Вячеслав Володимирович, до речі, став єдиним народним депутатом України парламенту нового скликання, який раніше ніколи не працював у Верховній Раді України.

Щодо представниці Маневицького округу №23, позапартійної самовисуванки Ірини Констанкевич, то вона, передовсім, завоювала симпатії виборців неймовірною працездатністю, відвідавши за час роботи в парламенті і в період виборів фактично кожне село. Вона не приховувала, що йде в одній команді із уже згадуваним головою облради Ігорем Палицею, а теж відсутність більш-менш харизматичних опонентів допомогла Ірині Мирославівні підтвердити кредит довіри з солідним запасом міцності.

Ось така «картина олією» вималювалася на політичній карті Волині в результаті виборів, що відбулися 21 липня ц. р.

Аби якомога повніше простежити за ходом волевиявлення та процесом підрахунку голосів, «Волинська газета» відрядила «в поле» як і штатних журналістів, так і громадських кореспондентів. На щастя, ніяких порушень не виявлено.

Як, власне, і на невеличкій дільниці №070925, що розташовувалася в клубі с. Озеряни Турійського р-ну. В складі виборчкому –11 осіб. Очолював ОВК тимчасово непрацюючий мешканець с. Пересіка Володимир Давидюк. У заступниках – Тетяна Карпюк, яка в декретній відпустці по догляду за дитиною. Секретар – продавець місцевого магазину Турійської райспоживспілки Галина Піснюк.

Оскільки всі в цій окрузі один одного знають, то атмосфера на дільниці була приязною та святковою. Щоправда, з однією особливістю: на сусідньому озері Пісочному відпочивала велика кількість львів’ян, які вранці в неділю з відкріпними талонами дружно приїхали голосувати. Всі 18, звичайно, підтримали якусь із партій, а от підтримати когось зі своїх галицьких кандидатів, звичайно, не змогли. Це – Волинь, і в нас свої кандидати…

Друга особливість виборів у цій екзотичній глибинці – з 430 внесених до списків виборців  проголосувало 260 осіб, які діставалися до дільниці не лише з с. Озеряни, але й сусідніх сіл – Пересіки та Сушибаби. Багато хто – взявши невелику паузу з-поміж вічних селянських клопотів. Наприклад, Озерянський сільський голова Юрій Махнюк тієї неділі якраз пас чергу пересічанських корівок. Тому на виборчу дільницю прибув лише обідньої пори. Утім, і без цього комісія спрацювала на високу оцінку, маючи для роботи все необхідне.

Тут, до речі, серед партій найбільше голосів набрав «Слуга народу», а серед кандидатів – Вячеслав Рубльов.

…Після парламентських виборів Волинь очікують неминучі зміни. Насамперед, в облраду прийде 2 нових депутати від списку партії «Укроп», а найвищому органу представницької влади доведеться обирати замість Ігоря Палиці нового голову.

Роман УСТИМЧУК.

На фото автора: передвиборна агітація в «день тиші», яку закон не забороняє (1-а стор.); працівники окружної виборчої дільниці в с. Озеряни; волевиявлення в окрузі №20; голова сільради Юрій Махнюк; хоч і неділя, а череда корів іде на пашу.







  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (71) - 13.3%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.8%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%