Многокутник кохання

Многокутник кохання

В безкінечних любовних романах класик української літератури Пантелеймон Куліш знаходив джерело додаткової енергії чи вичерпував свій потенціал на безпредметні тілесні втіхи?

Коли з класиків української літератури роблять тільки нудних письменників або лише полум’яних борців, мало кому стає цікавою їхня творчість. Така вже сутність людського єства, увагу якого, найперше, привертає тема крові та любові.
Щодо крові, то Пантелеймон Куліш, 200-річчя  з дня народження відзначено 7 серпня по всій Україні (в т. ч. і в м. Луцьку, де він жив і працював із 10 лютого до 21 серпня 1841 р.), буквально ріки її вихлюпнув на сторінки своїх прозових та поетичних творів, змальовуючи – насамперед, у першому історичному романі «Чорна рада» – складний та героїчний період козацько-гайдамацької визвольної боротьби.
А от стосовно любові, то чимало рядочків на цю тему закарбовані не лише в краснописемстві Пантелеймона Олександровича, але і в його власному житті.
Отже, спробуймо розібратися в інтимних многокутниках Пантелеймона Куліша...

Особи №1 і №2

У публікації «Чорна рада» – родом із Луцька!», яку «Волинська газета» надрукувала ще25 липня ц. р., наводилася цитата з порталу «Хронік Любарта» на тему сентиментальної та жіночолюбної особи Пантелеймона Олександровича.
«Живая и дєятельная натура» Куліша дуже подобалась жіночій половині міста. З м. Луцьком у письменника були пов’язані й романтичні спогади. Так, відомо, що за короткий час свого перебування на Волині Куліш закохався одночасно в двох молодиць, яких називав під кодовою назвою №1 та №2. Одна із них була така собі Л., племінниця професора Кременецького ліцею Зиновича».
Про другу особу, на яку поклав око Пантелеймон Куліш, історія замовчує.
Чи відповіли вони взаємністю? Також нічого не відомо…
Але що молодий викладач про себе був високої думки, то це підтверджує уривок із його листа до товариша Михайла Максимовича:
«На безриб’ї і рак риба, а на безлюдді й Хома чоловік. Так я тут у Луцьку займаю досить поважне становище і користуюсь ледве не такою повагою, як наприклад… Немає прикладу на цю мить». 
Ганна Барвінок
Віра Агеєва, професор Києво-Могилянської академії, з нагоди 200-річчя Пантелеймона Куліша на ресурсах британського «Радіо ВВС», також відступила від класичного стандарту оспівування класика лише як борця за Україну, тому присвятила чимало уваги його приватному життю. 



«Пантелеймона Куліша арештували через кілька місяців після весілля. Молода дружина, Олександра з Білозерських, кидається до Петербурга клопотатися за чоловіка. Далі було самітницьке скніння на засланні, де вони жили коштом її посагу.
Кохання до дружини не витримало випробування труднощами й злиденним побутом. Чоловік жартома називав її «Господарські Здібності»: вона покірлива, згідлива – і нецікава. З Олександрою Михайлівною добре було на хуторі, але він соромився її у велелюдному Петербурзі.
Невдовзі подружжя роз’їжджається: зоставивши Куліша в російській столиці, Білозерська повертається в Україну, у рідну Мотронівку. Для загалу це пояснювалося її нервовою хворобою. Займається літературною працею, зрештою зробила собі певне ім’я як авторка віршів і прози Ганна Барвінок», – зазначається в статті «Пантелеймон Куліш – 200 років: коханки і еротика батька українського роману».

Марко Вовчок

Якось Марія Маркович надіслала Пантелеймонові Кулішеві для публікації свої перші оповідання. На той час метрові української літератури твори неймовірно сподобалися. 
«При зустрічі молода жінка причарувала всіх. А що була стримана й сором’язлива, літературний наставник назвав її «мовчущим божеством». Нібито він і вигадав псевдонім «Марко Вовчок» (згодом мстиво, – мстивість таки характерна для його натури, – наполягав, що одразу, мовляв, відчув її «вовчу» хижу натуру; насправді найімовірніше, що літературне ім’я з’явилося зі співзвучності з реальним прізвищем авторки). 
І – претендував на роль учителя, опікуна і, звичайно, ж коханця», – зазначає Віра Агеєва. 
Та, як часто буває, Пантелеймон Куліш дуже швидко обрид Марії Олександрівні своїм моралізаторством та іпохондрією. Це вперше не він кинув жінку, а обраниця – зреклася його. Не добившись взаємності, умить перейшов від обожнювання до ненависті. 

Параска Глібова

«А завітавши за якийсь час у Чернігів, зайшов нове шалене кохання. Цього разу звабив дружину Леоніда Глібова – Параску. Слава Дон Жуана Кулішеві лестила. Глібов, знаючи примхливу й непостійну вдачу своєї дружини, дав їй свободу вибору. 
Однак Пантелеймон Олександрович іти на остаточний розрив зі своєю дружиною не хотів, тож якийсь час тішився роллю «третього» в родині. Цей роман із юною красунею його відмолодив, у листах навіть поменшало звичного моралізаторства. 
Та за кілька місяців він повертається до звичної петербурзької праці і знову стверджує, що немає більшого щастя, як книги і здобуті з них знання», – відкриває пікантні деталі професорка Києво-

Могилянської академії.Феномен Олександри

Відомо про дружні та товариські стосунки між Великим Кобзарем Тарасом Шевченком та Пантелеймоном Кулішем. В усякому випадку, на весіллі Панька і Олександри саме Тарас Григорович був боярином (свідком). 
Тарас Шевченко також жив не тільки важким кріпацтвом, солдатською муштрою, малюванням і писанням. Його інтимна сторона біографії також багата на цікаві сюжети…
«Ще будучи студентом Академії (в Санкт-Петербурзі, – авт.), Тарас Шевченко закохався в свою 15-ти річну натурницю Амалію Клоберг. Вона була донькою хазяйки квартири, в якій він жив разом із Сошенком. У 1839 р. Тарас Шевченко навіть написав її портрет і підписався «Чевченко»… З листів Тараса Шевченка до друзів так і не зрозуміло, чи зізнавався він Амалії в своїх почуттях, і чи мав поет з дівчиною якісь стосунки», – наводить цікаву деталь портал «Lustrum.com.ua». 



Тож, як відомо, Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко були друзями. Разом, особливо на хуторі Мотронівка, співали, малювали і навіть ловили рибу. 
«Тільки Пантелеймон Куліш недолюблював Тараса Шевченка за його цинізм, а той іншого – за аристократичність. Власне, Пантелеймон Куліш нібито і розпускав чутки про те, що Тарас Шевченко пияка. Так стверджує літературознавець Богдан Тихолоз. Зносили один одного літератори за талант. От вам і міцна чоловіча дружба», – пише «Lustrum.com.ua».
Утім, ще в 80-ті роки минулого століття викладач української літератури факультету журналістики КДУ Василь Яременко (батько нинішнього народного депутата України від «Слуги народу» та колишнього генконсула в Стамбулі Богдана Яременка, – авт.) розповідав студентам, відхиляючись від програми лекцій, що не одружений Тарас Григорович не раз бував в садибі у бездітного Пантелеймона Олександровича. А потім ніби як його дружина Олександра народила чорнявого та кучерявого синочка… 

P.S.

Усі ці інтимно-ліричні сентименти, звичайно, покликані лише привернути додатковий інтерес до постаті Пантелеймона Куліша. Бо в історії нашої держави він залишиться неперевершеною особистістю, яка залишила після себе безцінний літературний скарб.

Тому ці рядки з його вірша «Народний дом», навіяні відвідинами сусіднього м. Львова, також цілком доречні:
«…А газетники з калюжі
Брехень ізорнули,
І на світ їх мертві душі
Чесно позирнули.
Зрозуміли б, 
що є чорне,
А що біле в людях
І як серце благородне
Б’ється в чистих грудях».

Світлана КОМА.

На фото Романа УСТИМЧУКА, Віри Агеєвої та «Вікіпедії»: автопортрет молодого викладача дворянського училища в м. Луцьку; інсталяція образу Пантелеймона Олександровича в сучасному м. Луцьку на площі Ринок; картина Рембрандта «Даная» із галереї Ермітажу в Санкт-Петербурзі, яку відвідували і Пантелеймон Куліш, і Тарас Шевченко, відображає інтимні традиції творчості митців. 

До теми
«Ганнина Пустинь»
 


У колишньому хуторі Мотронівка, що нині знаходиться в с. Оленівка Борзнянського р-ну Чернігівщини, з червня 2000 р. працює єдиний в Україні повноцінний музей Пантелеймона Куліша та його офіційної дружини Олександри Білозерської.
Обласний історико-меморіальний музей – заповідник Пантелеймона Куліша «Ганнина Пустинь» має одразу 3 назви: Мотронівка, Ганнина Пустинь, Кулішівка.
Саме тут познайомилося майбутнє подружжя, коли Пантелеймон Куліш у 1843 р., уже після м. Луцька, приїхав у гості до друга Василя Білозерського – рідного брата Олександри (літературний псевдонім Ганна Барвінок).
Сам господар оселився в Мотронівці через 30 років після весілля. Тут він жив повноцінним життям тут, він знайшов землю, про яку мріяв , про яку написав багато творів, тут і помер.
Будинок Білозерських реконструйований за історичними документами, тут повністю відтворений інтер’єр оселі: включно зі столом, за яким полюбляв частуватися сам Тарас Шевченко.

Наш кор.

На фото: у «Ганниній Пустині».



  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%