Як молоком від нужди лікуватися

Як молоком від нужди лікуватися

У цьому рожищенському селі один поперед одним трудяться. Бо як це так: сусід бичків тримає, а в мене тільки корова? Або: кум трактора купив, а я тільки кобилу поганяю?

І в результаті є в Залісцях техніка, худоба, заможні господарства. А хто бідніший – із таким же кумом-сватом-братом гуртується. Але не як у прислів’ї, де «гуртом легше батька бити», а для того, щоб капітал колотити.

Хоча залісцівські господарі Петро і Євгенія Ващуки на це тільки сміються. Мовляв, який там капітал! У селі гроші – як мед у Вінні-Пуха: «он если есть, то его сразу нет». А нема, тому що завжди в господарстві якась дірка знайдеться: то насіння, то міндобриво, то запчастини до техніки. Відтак у сільського хазяїна радше не джипа, а комбайна побачиш.

– І то правда, – зізнається Петро Ващук. – Бо ми хоч не капіталісти, але трактора маємо (це я, коли майно колгоспне ділили, в 50-тьох людей паї викупив). Уже 26-й рік тракторець бігає. Все навісне до нього маємо. А от із машиною ніяк не зберемося, хоча гаража вже звели…

Такі пріоритети цілком зрозумілі. Одну сотку зорати – десять гривень заробиш. А джипом тільки гроші на бензин спалиш. Тому «понти ганяти» – це не по-господарськи, кажуть у Залісцях.

Але якщо за родину Ващуків говорити, то їх до аграрного бізнесу нужда привела. Подружжя-бо, крім рідного сина Вадима, виховує і двох прийомних дітей – Олену та Сергія. Діти лишилися напівсиротами після смерті мами. Тож ось уже шість років мешкають із рідним дядьком Петром і тіткою Женею.

– Біда зненацька застала, – зітхає Євгенія Ващук. – Мама довго лікувалася від гіпертонії, та від інсульту не вбереглася. А тато?.. Тато розради став шукати у горілці. Хоча коли чесно, від і до того любив випити.

Після похорону діти часто лишалися сам на сам зі своїм горем. Мусили хату натопити, їсти наварити, до коня, свиней, корови заглянути.

– Я не раз тоді, – зізнається Євгенія, – приходила до їхнього батька, просила: «Сергію, одумайся. Розуміємо, що горе. Але ж діти…» Не помогло. Комісія з району приїжджала. Теж не переконала. І врешті прийшла до нас. Мовляв, або ви дітей забирайте, або в сиротинець оформимо…

Двійнятам тоді було всього десять. У дім до Ващуків вони ледь не щодня приходили, адже то була дідова хата. Відтак, хоча навіть не були працевлаштовані, Петро і Женя без роздумів забрали племінників.

– Що тяжко – то факт, – не приховують співрозмовники.

– Навіть психологічно, – додає Оленка: їй із братом Сергієм півтора року довелося звикати, аби врешті почуватися в дядьковій хаті, як у рідній домівці.

Та й матеріальний бік не можна відкидати. Бо що доросліші ставали діти, то більше потреб мали. Тому спершу родина на овочах заробляла: картоплю здати, буряк на цукор поміняти. А як на другу корову розжилися, то й на молоці стали підніматися.

– Щоб дітей годувати, за світло-газ платити, почали молоко на заготпункти здавати. Але ціна навіть у 2 гривні 80 копійок, яку сьогодні пропонують, – людям не вигідна. Тож ми, так само, як і односельці, почали товар на місто возити, – провадить  пані Євгенія.


Частина залісцівських хазяїв свою продукцію у Рожищі збуває. Але там треба постійного клієнта мати, по домівках сир-сметану розносити. Інакше довго доведеться на базарі постояти. Натомість наша співрозмовниця торгує аж у Луцьку. Бо в обласному центрі, каже, худоби ніхто не тримає. А відтак за натурпродуктом на ринок ідуть.

Хліб це тяжкий, каже Євгенія. І тяжкий у прямому значенні. Щоразу в базарну сумку має вміститися до 12 кг сиру, літрів 5 сметани, 7-8 л молока.

– Від хати до автобуса ровером везу. Там у сусідів велосипеда лишаю і – на Луцьк. А в місті від зупинки до базару – недалеко, – пояснює оповідачка. Хоча із 30-ма кілограмами в руках навіть тих «пару метрів» якось треба дійти.

– Буває, по черзі сумки несу, а коли й перехожі помагають, – із гіркою усмішкою говорить оповідачка. – Та світ не без добрих людей. Якось зупинилася серед дороги подих перевести, а якийсь чоловік: «Давайте піднесу». І як вирветься вперед! Я до нього: «Куди!?» А він сміється: «Не бійтеся. Не вкраду».

Щоб і в хаті був ремонт, і діти нагодовані, мусить Євгенія покупцям догоджати. Перш ніж на базар їхати – нігті почистити, прихорошитися. Бо навіть чистота банки, в яку сметана налита, має значення.

– Я з літа стала до Луцька їздити. Вже встигла постійних клієнтів завоювати. Тому, купуючи товар, вони наперед замовляють: кому сиру мокренького привезти, а кому – сухішого, тому – молока у скляному слоїку, а тому – тільки вранішнього. Та й від календарних моментів торгівля залежить, – ділиться досвідом оповідачка. – Щойно люди пенсію-зарплату отримають – продукція швидко розходиться. А в кінці місяця чи на період посту прилавки довше порожніють.

Наскільки вигідно молочним бізнесом займатися, свідчать у Ващуків і нещодавно придбаний комбайн, і ноутбуки на столі в дітей. Але якою працею це все дається…

– Завезти і продати – лише вершина айсберга. А ще ж треба вручну корів подоїти, їх та ще свиней і коня нагодувати, а для того сім гектарів поля обробити, – долучається Петро Ващук. – Благо, що разом зі ще двома родинами у спілку об’єдналися, по десять тисяч скинулися і комбайна купили. Цієї осені картоплю не вручну копали, а новою технікою. Тому й гроші непогані заробили.

Хоча рік на рік не випадає, але сіють Ващуки і моркву, й цукровий буряк. Щоб на руки було легше, до роботи всією спілкою стають. Петро трактором кермує, ще один господар вантажівку має, а ще один – легковика. Коли чий транспорт треба – той і трудиться.

– Попри те, що комбайна ми гуртом купили, а стоїть він у нас на обійсті, ніхто за техніку не сперечається. По совісті стараємося жити, по справедливості. Тоді й вигода буде, – переконалися сільські трудівники. – А коли ще всі рідні живі та здорові, коли у сім’ї злагода – то більшого й бажати годі.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.     

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (234) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (165) - 30.8%