Юлія Вусенко: «Містечковий погляд на реалії та перспективи, це шлях у нікуди»

Юлія Вусенко: «Містечковий погляд на реалії та перспективи, це шлях у нікуди» Про аеродром, ґендерну рівність, підкаблучників, парк, вибори міського голови, стосунки з Андрієм Садовим, і – плани до Нового року…


Ми зустрілися з депутатом Луцької міськради Юлією Вусенко в гарячу пору. Погода, правда, була по-осінньому суворою, але під дверима будинку міськради знову стояли люди. Цього разу – «базарники» з колись «Колгоспного», а тепер «Центрального» ринку. Вимагали, щоб їх нікуди не переселяли…

Юлія Вусенко також спілкувалася з цими емоційними відвідувачами. Каже, що люди її розуміють, а вона – вимоги підприємців із «Центрального». Крім цього, вона також розуміє і причини та перспективи реконструкції території, де зараз знаходиться базар попід самісінькими стінами Замку Любарта…

Тому емоції переповнювали серце Юлії Вусенко, яка за чотири депутатських роки в складі фракції партії «Самопоміч» бачила в стінах міськради та за їх межами багато. І пережила – немало. Пригадайте, як після смерті міського голови Миколи Романюка саме Юлія Василівна певний час як секретар міськради виконувала функції очільника міста. І як потім змінилася конфігурація депутатської більшості, в результаті чого спочатку Ігор Поліщука, а потім і досі Григорія Пустовіта було обрано на цю посаду!

Завершуючи коротке представлення Юлії Вусенко, слід зазначити, що за певних обставин вона взагалі могла бути не міським депутатом, а народним! Та, зупинившись за крок від отримання повноважень парламентаря за списком «Самопомочі» і не дочекавшись, коли одна з колег виконає свою обіцянку скласти мандат, Юлія Василівна зосередилася на роботі в м. Луцьку як депутат міськради. А ще – як активістка жіночого руху в загальнодержавному масштабі.

Отже, ми зустрілися в одній із затишних луцьких кав’ярень, коли сесійні пристрасті вляглися. Побачилися за чашкою запашного капучіно, щоб поговорити про річ стратегічну: мене зацікавила чітка позиція Юлії Вусенко щодо будівництва Луцького цивільного аеропорту. Це питання й поставив першим.

– Тему аеропорту, власне, недавно підняла не я. Журналісти одного з видань окреслили цю проблему, а потім звернулися за коментарями до багатьох людей. Я висловила своє бачення. І мене дуже здивувало, що більшість негативно або скептично поставилися до ідеї відродження в Луцьку цивільного аеропорту. Мовляв, «економічно не вигідно», «не на часі», «дуже дорого» і т. д. Я зазвичай дуже рідко вступаю в дискусії, але в цьому випадку «перешерила» публікацію і прикріпила до неї свій коментар. Вважаю, що про це треба, як мінімум, говорити. Якщо Луцьк як місто хоча б не озвучуватиме, що він зацікавлений у розвитку сучасної транспортної інфраструктури, в тому числі і пасажирського летовища, то цивільного аеродрому в нас не буде ніколи. А коли його не буде, то лучани просто відрізають від себе величезну кількість можливостей. Бо коли наші реалії та перспективи розглядають, наприклад, інвестори, якщо майбутнє аналізують у центральних органах української влади, то вони саме такі об’єкти як цивільний аеропорт розцінюють або як перевагу в розвитку, або умову, що його гальмує.

– Що реально наша міська влада може зробити, щоб зрушити цю довгограючу справу з мертвої точки? Запитую, згадуючи сумну історію створення комунальних підприємств щодо будівництва (реконструкції) аеропорту в с. Крупа Луцького р-ну і на рівні Луцької міської ради, і на рівні обласної ради, які «благополучно» пішли в штопор і розбилися об реалії нерозуміння і відсутності грошей…

– Погодьтеся, що влада західноукраїнського міста, це зовсім не аналог тієї, що знаходиться, наприклад, на північному сході держави. Правда? Луцьк постійно контактує з партнерами з Євросоюзу, в нас багато в Європі міст-побратимів, у нас є чимало спільних проектів і позитивного досвіду. Наше місто з допомогою депутатів і відповідних працівників у виконавчих органах продемонструвало, що вміє чесно та якісно працювати з грантовими коштами міжнародних інституцій. На відміну від багатьох інших міст, до речі, в нас позитивна грантова історія. Не буду конкретизувати, але, наприклад, в одному з міст грантові кошти закордонних донорів «освоювала» на своїх підприємствах дружина… заступника міського голови!

– Цей посадовець, цікаво, не має відношення до Луцька?

– Я не уточнювала… Тому, підкреслюю, до співпраці з міжнародними інституціями Луцьк ставиться відповідально та прозоро. Ми ніколи не потрапляли в ніякі скандали. Тож нас сприймають позитивно, досвід у нас хороший. Відтак, залишилося лише озвучити наше прагнення, щоб у Луцьку запрацював аеропорт, і тоді разом із іншими партнерами будемо шукати можливості. А промовчимо, то нічого й не буде.

– Чому ж за 10 років про це ніхто всерйоз не говорив? Вибори постійні заважають? Чи пріоритети інші?

– І вибори, і пріоритети, й інші складові… Але так може статися, що якщо колись і заговоримо, то вже буде пізно. Адміністративно-територіальна реформа ж триває, правда? Зараз про це не хочуть чи бояться говорити, але може так статися, що обласні центри будуть, як зараз модно говорити, укрупнюватися…

– Я особисто в цьому переконаний!

– І в кінцевому результаті Луцьк може програти сусідньому Рівному конкуренцію, а центр Великої Волині буде саме там. Один із аргументів на користь нашого конкурента – цивільний аеропорт. То хіба це правильно, щоб древній і славний Луцьк перетворився на звичайне повітове містечко? І раз ми не хочемо такої сумної перспективи, то треба хоча б якийсь план розробити…

– Отже, по-перше, Ви пропонуєте створити «дорожню карту» відродження аеропорту. А що по-друге?

– Почати говорити на всіх рівнях, що він нам потрібен, але бюджетні кошти міста недостатні, щоб самим реалізувати цей проект. Пояснення, що раз є пасажирські летовища в сусідніх Рівному та Львові, то навіщо воно в обласному центрі Волині, кардинально хибне. Воно б мало логіку, якби Луцьк мав хорошу наземну транспортну логістику. А цього ж немає! Ми маємо один-єдиний потяг на Київ, куди ніколи не можна купити квитків, а також невеличкий рейкобус на Львів. Усе інше – це автобусне сполучення.

– Ви готові напрацювати і подати на розгляд депутатів проєкт рішення з приводу реанімації аеропорту?

– Переконана, що за нього не проголосують, яким би геніальним він не був. Така практика є нормою для ради із саме такою конфігурацією депутатських фракцій. По-друге, треба, щоб він розроблявся спільно з органами виконавчої влади міського та обласного рівнів, власне, і облради також. За нинішніх політичних реалій я сумніваюся, що це можливо. Але й говорити, що «аеропорт – не на часі», це ще гірший варіант. Тому дуже зраділа, що нарешті ця проблема почала жваво обговорюватися…

– Чому бізнесмени говорять, що летовище буде збитковим?

– Не знаю. Перед капітальною реконструкцією аеропорту у Львові теж лунали критичні закиди про збитковість… І що? Зараз це другий за популярність цивільний аеродром в нашій державі! Плюс до всього, він надає якісні і доступні послуги. Я особисто летіла за 17 євро в Польщу, і це навіть дешевше, ніж би я скористалася послугами залізниці. Тому я скептикам не вірю.

– 10 років тому, коли Микола Романюк був не міським головою, а головою облдержадміністрації, на сесії облради вже створювали Комунальне підприємство «Дирекція будівництва аеропорту» на чолі з екс-заступником міського голови, тодішнім депутатом обласного рівня Василем Байцимом. І Микола Ярославович тоді прямо сказав: «Без аеропорту в Луцька немає майбутнього!». Правда, потім влада вкотре змінилася, і справу засунули в довгу шухляду. Значить, був і є економічний сенс?

– Микола Ярославович був людиною з величезним досвідом і з просторовим баченням. Він був глобальним і масштабним. Бо містечковий погляд на реалії та перспективи, це шлях у нікуди. Саме провінційність і заважає на повен голос заявляти про стратегічні наміри. А я вірю, що колись туроператори будуть пропонувати громадянам багатьох країн світу полетіти на екскурсію, приміром, не лише в польський Люблін, але й у сусідній Луцьк, де, зокрема, є чудовий замок! До речі, я більші ніж переконана, що для древнього і славного європейського міста, яким є Луцьк, внутрішній туризм – це важливе, але не основне завдання. Нас має цікавити світовий туризм, коли люди будуть сюди прилітати і витрачати свої гроші, котрі ми потім зможемо використати і на користь підприємцям, і на благо всієї громади. Словом: пора вже розширювати горизонти і дивитися на світ глобальніше. І не треба справи, які потребують для реалізації величезної кількості роботи, обзивати популізмом. Краще їх ставити пріоритетними цілями і вперто йти до їх реалізації.

– Справді, в нас пріоритетні, здебільшого, якісь дріб’язкові проєкти… Навіть перенесення базару від замку по далі, за великим рахунком, це теж не глобальне вирішення проблеми туристики… А чому, наприклад, ми не говоримо про аквапарк? Чому не будуємо льодовий палац? Де музичний фонтан у центрі?

– Я теж вважаю «базарну» тему не головною для розвитку Луцька… А щодо інших ідей, які Ви озвучили… Мабуть, відсутня прозора комунікація з бізнесом. Наприклад, я бачила розбудову Центрального парку зовсім по-іншому, ніж це зробили.

– Що маєте на увазі? Там же ж чисто і гарно?

– Всі алеї зроблені різними підприємцями. От хто з них як уявляв собі бруківку на алеї, так і виготовив. Але серед них було багато взагалі таких, котрі не мають ніякого відношення до будівництва! І, знаєте, коли я дивлюся на один із місточків із сердечками, завжди згадую того, хто його зробив…

– Як тоді слід було реалізовувати цю ініціативу?

– Мабуть, розробити чіткий проєкт із конкретними вимогами до облаштування парку. Потім у присутності журналістів провести розмову з представниками соціально відповідального бізнесу. І – силами спеціалізованих підприємств провести відповідні роботи. Тоді ця зелена зона мала б концепцію та була б європейською. Мало того: такий підхід стимулював би й інших бізнесменів долучатися до розбудови міста… Чесно кажучи, в мене багато ідей та пропозицій. Коли їх озвучую, на жаль, не завжди бачу позитивну реакцію. І майже завжди вони сприймаються як критика. Але я не прагну критикувати, налаштована на діалог. Та його немає... Коли буде, це не від мене залежить…

– До інших тем. Пам’ятаю, коли Вас обирали (чи не обирали) секретарем міськради та автоматично виконувачем повноважень міського голови, один із депутатів назвав Вас Юлією Володимирівною. А Ви дуже чітко та категорично відповіли: Я – Юлія Василівна!

– Бо я справді Юлія Василівна!

– Здогадуюся, чому він обмовився: бо Юлія Тимошенко – вольова та непоступлива жінка. А Ви – сильна в політиці? Чи, свято шануючи принципи ґендерної рівності, вважаєте, що жінці в політиці не місце?

– Ви краще цю тему не чіпайте, що жінці в політиці не місце! Я особисто почуваюся в цій сфері комфортно. Дотримуюся принципу, що і жінка, і чоловік – це люди. Навіть у Біблії це написано! Коли я спілкувалася з одним зі святих отців і пояснювала, чому борюся за ґендерну рівність і з якою метою пішла в депутати, то саме він на цьому й наголосив. Переконана, що у політичній та економічній сфері  жінка та чоловік відрізнятися не повинні. На сьогодні це для мене одна з ключових тем, і я дуже вдячна депутатській роботі, бо вона вивела мене на глобальніший рівень – працюю однією з координатором Всеукраїнської демократичної жіночої мережі. Її створено при Міжнародному республіканському інституті США, котрий функціонує в Україні не один рік і загострив увагу на ситуації з жінками в органах державної виконавчої влади та на обраних посадах. На жаль, за статистикою, чим менший бюджет в якійсь самоврядній структурі, тим більше жінок там працює. А от як почали створювати самодостатні ОТГ, то…

– Одразу до влади прийшли чоловіки?

– Точно! Коли ми говоримо, що в Верховній Раді України на 10% збільшилося представництво жінок, то для мене це перемога! І – перемога для суспільства. Бо велику кількість разів я стикалася з ситуацією, коли, наприклад, на партійній роботі в «Самопомочі» запрошувала жінок до активної участі, а ті казали, що їм треба… порадитися з родиною. А це, до речі, чоловікам узагалі не властиво! Жоден із них не сказав, що йому потрібно порадитися з дружиною, перш ніж щось вирішити!

– Та то вони так хорохоряться. Насправді більшість чоловіків підкаблучники, і встигли отримати «добро» від мами чи дружини ще до зустрічі з Вами…

– Цікаве зауваження… Але тема ґендерної рівності – та тематика, котру я піднімаю на рівень обговорення та вирішення на найвищих рівнях. Мені болить, наприклад, неприглядна ситуація з оплатою праці жінок, яка на 20% менша на аналогічних посадах, ніж у чоловіків. Це, хіба, не стосується наукової  та освітньої діяльності (але ректори, як правило, теж чоловіки!), бо там існують чіткі ставки і тарифи, а ще – сфера держслужби та органів самоврядування, де теж усе виписано дуже чітко.

– Про партійну роботу… Ми з Вами бачилися, коли в м. Луцьк приїздив мер Львова і одночасно лідер «Самопомочі» Андрій Садовий. Які зараз стосунки з Андрієм Івановичем і як чітко ідентифікуєте себе з «Самопоміччю»?

– Насправді нині у партії критичний момент. Андрій Садовий, якого я недавно бачила в столиці, сказав, що не зупиняє роботу організації, проте декілька місяців тому ініціював обговорення теми зміни лідера партії . Дійсно, «Самопоміч» після поразки на парламентських виборах фактично згорнула роботу на місцях, втративши держфінансування. Хоча, офісі функціонували й раніше, за рахунок активістів, але після липневих виборів у Верховну Раду України все в стадії заморожування, а багато колег написали заяви про вихід із партії. Ось така ситуація… Щодо Андрія Садового як мера – моя особиста думка: він буде балотуватися на виборах Львівського міського голови, хоча казав, що не буде. 

– А Ви будете кандидатом на посаду Луцького міського голови, бо ж вибори рано чи пізно таки відбудуться?

– Все залежить, яка буде команда. Сама нікуди не піду. Не тому, що себе недооцінюю. Просто, щоб успішно працювати на цій посаді, треба опиратися на потужну команду. Тож усе залежатиме і від дати проведення цих виборів, і від ситуації, яка складатиметься на той час.

– Розумію, що з осені 2015 р., коли Вас обрали депутатом Луцької міськради, і зроблено багато, і не реалізовано чимало… Уявімо собі новорічну ніч. Що б хотіли встигнути зробити до 1 січня 2020 р.? Про аеропорт не говорю, бо це справа не місяців, а років…

– Крім аеропорту, кажете?.. Цікаве запитання… Мабуть, прагну реалізувати щось корисне для всієї луцької громади, щоб потім побачити очі людей, наповнені радістю і вдячністю. В мене, звичайно, є й конкретні плани, які повинна реалізувати до Нового року, але можна, я їх не буду озвучувати? От як збудуться, тоді Вам першому і розповім!

– Чудово! Дякую за відвертість! Успіхів!

– І Вам дякую навзаєм!

Розмовляв Володимир ДАНИЛЮК.

На фото автора: Юлія Вусенко на вулиці осіннього Луцька.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (235) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (168) - 31.1%