Земля гуде...

Земля гуде...

Село Журавники Горохівського р-ну відкриває прямий шлях на Львіщину. І хто б міг подумати, що ця географічна обставина перетвориться ледь не на військову?!

І що через 100 років після закінчення Першої світової на колишньому кордоні між Австро-угорською та Російською імперіями, що простягався якраз біля Журавників, знову спалахнуть затяжні бої, вже далеко не місцевого значення?!
Отже, в сусідньому Стоянівському р-ні Львівщини знаходиться агроформування Степана Галущака «Галстедан». Також орендує землі у названому населеному пункті. Але не воно одне збирає врожаї на журавниківських землях. Саме така мета привела сюди і фермерське господарство Євгена Шелепіни, офіс якого розташований у м. Володимирі-Волинському. 
Євген Євстахійович також оформив договори оренди з окремими власниками паїв. Усе прозоро і законно як з одного, так і з іншого боку. Від цього місцевий люд мав би лишатися у виграші: земля обробляється, гроші за паї платяться справно. Та в додачу до всього отримав незбагненну війну місцевого значення. 
Саме на пайовому ґрунті вона й виникла між двома крупними орендарями. «Волинська газета» уже мала нагоду неоноразово писати про ті суперечки, переслідуючи одну-єдину мету: примирити обидві сторони та допомогти, щоб у с. Журавники запанував мир. Але бажаного результату поки що не досягнуто. Хитке перемир’я знову порушено. 
З суботи на неділю фірма «Ком-Фор», яка є орендарем даного поля і яка входить до складу фермерського господарства Євгена Шелепіни, скосила кукурудзу, яка займала площу в 10,6 гектара. Це й стало приводом до стихійного протесту кількох жителів села, до яких приєднався і Степан Галущак. Вони вирішили не пустити на буряковий лан названого агроформування збиральну техніку. Акція була короткотерміновою. У ситуацію оперативно втрутилися правоохоронці. Вони, як мовиться, й пригасили конфлікт у зародку, що робить їм неабияку честь. Бо лунали навіть погрози перекрити рух на трасі Луцьк-Львів!
Уже в понеділок (саме того дня працівники редакції побували в Журавниках) солодкі корені копали та возили на  ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» повним ходом. Збиральний конвеєр працював чітко й ритмічно, що засвідчувало високу організацію праці. 



Саме біля бурякових буртів, насипаних на самому краю поля, ми й зустрілися з керівником підрозділу ТзОВ «Агросвіт» Ростиславом Мельничуком, що також у складі фермерського господарства Євгена Шелепіни. Він хлібороб з діда-прадіда. Народився в с. Борисковичі того ж таки Горохівського р-ну, земляк нашого колеги Леоніда Лагановського. Батьки Ростислава Івановича усе життя пропрацювали у колгоспному виробництві. До сільської праці змалечку привчився й Ростислав. Тож після школи документи подав у Горохівський радгосп-технікум, де й здобув фах агронома. Уже 6років очолює один із підрозділів «Ком-Фору». До цього працював у ТОВ «Горохівнасіння», а ще раніше – чверть віку в місцевому колгоспі. 
– Поле від кукурудзи, яке весною засіяв Степан Галущак, – пояснює, – мусили звільняти якнайшвидше, бо потрібно сіяти пшеницю. Площа належить фірмі «Ком-Фор», а що на неї зазіхнули львів’яни, то це дивина з дивин! Тож урожай ми зібрали свій, на своїй землі. Нині на інших площах інтенсивно копаємо буряки, аби швидше  обсіятися.



На звільненій від кукурудзи площі одиноко нипає чоловік із качанами. Підбирає рештки, які лишилися після механізованого збирання. На іншій 75-гектарній площі рівномірно рокоче двигун бурякокомбайна, за яким слідує трактор з причепом. Гичка, зрізана ножем збирача, густо встелює поле зеленню. Колись жінки робили це вручну. Раніше її використовували на корм худоби, а тепер удобрюють землю. Не минає й півгодини як бункер комбайна наповнюється солодкими коренями. До речі, його місткість становить 15-16 тонн.  До нього вмить підрулює трактор, аби прийняти продукцію у причіп та відвезти її у бурт. За попередніми прогнозами, як повідав Ростислав Мельничук, буряковий гектар видає близько 700 цнт солодкої сировини. 
– Акт на землю у вас? – уточнюю.
– Договори оренди на ці ділянки укладені саме з «Ком-Фором», – стверджує Ростислав Іванович. – З господарями паїв розраховуємося вчасно і в повному обсязі.
– Коли «Галстедан» весною засіяв ваше поле, про це комусь сигналізували?
– Звичайно, що так. Поставили до відома керівництво району, сповістили правоохоронні органи. Справа ще й досі в судах перебуває…



– Збирати вам ніхто не забороняв, не казав, що урожай не ваш?
– У той день, коли ми збирали, нікого не було і ніхто не забороняв. Зібрали кукурудзу на зерно. Маємо з гектара десь 120 цнт.
З приводу місцевих суперечок ми забажали послухати думку і сільського голови Журавників Віталія Сойка. Зустрілися з Віталієм Євгеновичем на його робочому місці, тож мали добру можливість для розмови. 
– Я не спілкувався з представниками Євгена Шелепіни, чому вони ту кукурудзу скосили, – щиро зізнається Віталій Євгенович. –  Її сіяв Степан Галущак нашому односельчанину Олегу Босому, вся сім’я якого працювала в колгоспі. Тому свої наділи вони об’єднали. Степан Галущак, по суті, надавав допомогу в обробітку землі своєю технікою. Олег Олександрович працював у нього на насіннєвому заводі, який той придбав у м. Стоянові.  Ось усе, що я знаю з приводу того конфлікту. 
Але ще раніше власник паїв, той же Олег Босий, хотів розірвати договір із Євгеном Шелепіною, мотивуючи тим, що землю він здавав в оренду фермерському господарству «Ком-Фор», яке згодом влилося у ФГ Євгена Шелепіни. Через те деякі люди й збунтувалися, що їхньою землею, мовляв, розпорядилися без їх відома.  Але ж договори оренди паїв – дійсні. Хіба бізнесмен зі Львівщини Степан Галущак цього не знає?
Що ж до конфлікту між усіма сторонами, що стався в Журавниках, то сподіваємося, на цьому його ресурс вичерпається. Адже усі разом і кожен, зокрема, роблять усе можливе, аби земля мала доброго господаря і щорічно віддячувала щедрими врожаями. Затяжна війна нікому не потрібна і нічого доброго з собою не принесе. Світ переконався у цьому давним-давно.
Тому в цю гарячу осінню пору побажаємо селянам якнайшвидше впоратися з невідкладними земельними справами, щоб у Новий рік увійти без конфліктів та воєн. Їх там, на Сході, вистачає…

Володимир ПРИХОДЬКО.

На фото Віктора РАЙОВА: солодкі корені готові для відправки на гнідавське цукрове підприємство; копання цукрових буряків; керівник підрозділу ФГ «Ком-Фор» Ростислав Мельничук; сільський голова Журавників Віталій Сойка .

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (234) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (167) - 31%