Від рядового міліціонера – до помічника міністра

Від рядового міліціонера  –  до помічника міністра

До органів внутрішніх справ Антон Вікторович Цісарук прийшов у 1978 р. за рекомендацією трудового колективу  будівельної організації «Житлобуд-3»  м. Луцька. Розпочав службу на посаді міліціонера роти патрульно-постової служби. І – сповна реалізував себе у нелегкій професії правоохоронця.

«Авоська» і «луноход»

Одним із місць, де довелось Антону Вікторовичу нести службу, була автостанція, що у ті часи розташовувалася поблизу Центрального парку культури і відпочинку імені Лесі Українки в обласному центрі. Нині це приміщення займає Волинська філармонія. Роботи вистачало, адже при великому скупчені людей хтось лихословив, хтось порушував громадський порядок, хтось пробував затіяти бійку, а ще ж поряд активно працював пивний кіоск для бідніших і ресторан «Волинь» – для грошовитіших… 
Тож черговому міліціонеру доводилось то випивох заспокоювати, то припиняти інші правопорушення. Якось надійшло кілька звернень громадян про те, що з автоматичних камер схову зникають речі. Опитавши потерпілих, він з’ясував, що спритники використовували для зчитування коду несправні камери і звичку окремих громадян використовувати постійний шифр для закривання камери. Прорахувавши можливі дії злодіїв, він організував засідку, і зловмисників було затримано. Ними виявилися двоє крадіїв. Вони отримали заслужене покарання, а крадіжки припинилися. Згодом було затримано ще одну групу злодіїв, які викрадали у такий же спосіб чуже майно.
Якось довелося відправляти до медвитверезника громадянина, який був у стані сильного алкогольного оп’яніння. Поруч з ним лежала сітка з пакунком, яку у ті часи називали «авоською». Він викликав спецавтомобіль, який у народі чомусь прозвали «луноходом». Випивоху завантажили усередину, туди ж поклали і «авоську». Наступного дня, коли власник «авоськи» протверезів, то почав вимагати, щоб йому повернули чотири з половиною тисячі рублів, які були у тій господарській сітці. У витверезнику заявили, що коли його приймали, то «авоськи» вже не було. Антона Вікторовича мало не звинуватили у привласнені грошей! Коли стали розбиратися, то з’ясувалося, що «авоська» з грішми… впала під сидіння і пролежала там майже добу… 
На одному з чергувань зустрів земляка – відомого пасічника з Горохівського р-ну, який хизувався новим кожухом. Той був у доброму гуморі, коли вже, як кажуть, «море по коліно». 
«Тож я попередив його, щоб ні до яких компаній не приєднувався і їхав додому, – розповідає Антон Вікторович, –  а він лише посміхався». 
Згодом правоохоронець помітив пасічника, що виходив з парку в якомусь лахмітті замість кожуха і не міг пояснити, що сталося. Зорієнтувавшись у ситуації, кинувся розшукувати зловмисників. Їх вдалося помітити в іншому кінці парку з кожухом і – після погоні – затримати.  
Дошкуляли й кишенькові злодії, для яких скупчення людей на автостанції створювало ідеальні умови, щоб позбавляти людей гаманців. Одного з них на прізвище М’ясоєдов вдалося затримати, та при огляді в кімнаті міліції поцупленого гаманця у нього не виявили. Довелось відпустити, ще й вибачитись. У який спосіб злодієві вдалося «скинути» вкрадене невідомо, але на другий день прибиральниця знайшла гаманець, у якому було 80 рублів. Та не довго М’ясоєдову довелось займатись злодійським промислом – через два тижні його таки затримали «на гарячому». 
У своїй роботі Антон Цісарук завжди спирався на допомогу громадських помічників. На автостанції йому дуже допомагали водії автобусів, які сигналізували про появу підозрілих осіб, що крутилися біля пасажирів. А ще була й «Добровільна народна дружина»…

Осічка, що врятувала життя

Згодом Антона Вікторовича призначили командиром відділення. Служба була не простою, адже на перше місце у боротьбі з криміналітетом ставилося завдання запобігання злочинам і правопорушенням. Поряд з тим, що саме поява наряду патрульної служби міліції у форменому одязі на вулиці стримувала можливих правопорушників, патрульні і постові наряди зобов’язані виявляти причини та умови, які сприяють спробам порушити закон, у межах своєї компетенції вживати заходів до їх усунення, брати участь у правовому вихованні населення та проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення правопорушень.  
«У наші обов’язки входило і відвідування закладів громадського харчування, особливо кафе і ресторанів у вечірній час, де частенько виникали конфлікти між захмелілими відвідувачами, – пригадує Антон Вікторович, – У нас був настільки високий авторитет і повага, що коли ми заходили, то відвідувачі цих закладів вставали. Це свідчило про повагу до людей у міліцейській формі».  



…Той день у 1986 р. старший сержант запам’ятав на все життя. На інструктажі отримали орієнтування на зловмисника, який вчинив стрільбу з обріза у Маневичах і розшукується правоохоронцями. 
«Підозрілого чоловіка ми, разом із старшиною міліції Василем Савчуком, помітили в центрі Луцька. Він поводився нервово, а коли ми наблизилися, почав втікати в сторону вулиці Богдана Хмельницького, – розповідає Антон Вікторович. – Ми кинулись за ним, адже знали, що зловмисник озброєний отже може накоїти лиха». 
Коли ж правоохоронці уже майже наздогнали його, він вихопив обріза і направив на міліціонерів, але, як згодом з’ясували експерти, той дав осічку, яка врятувала їм життя. «Пов’язати» злочинця було справою техніки. 
Десять років Антон Цісарук носив сержантські погони. З теплотою згадує своїх напарників Аркадія Марчака і Валерія Андрійчука, з якими щотижня розкривав по кілька злочинів. Кожен боєць його відділення проходив курси спецпідготовки у Києві. Сам же командир у 1987 р. із відзнакою закінчив Львівську середню школу міліції і став командиром взводу патрульно-постової служби. Здобутими знаннями щедро ділився з підлеглими, адже саме вихідці з патрульно-постової служби поповнювали інші підрозділи правоохоронців. Новачкам, нагадував, що патрульні, для запобігання протиправних дій у межах маршруту, зобов’язані забезпечувати спостереження за місцями найбільш вірогідного їх вчинення, можливої появи і переховування злочинців, а також проживання осіб, умовно засуджених і умовно звільнених з місць позбавлення волі.

Він ставив «Беркут» «на крило»…

Коли на початку 90-х було прийнято рішення про створення  спецпідрозділу «Беркут», кращої кандидатури, як Антон Цісарук, на посаду командира не було, тож йому довірили формування роти міліції швидкого реагування. Він оперативно організував комплектування підрозділу, навчання задля набуття підлеглими навиків діяти в екстремальних ситуаціях. Тактико-спеціальна підготовка особового складу поєднувалася з участю підрозділу в охороні громадського порядку. Лище з травня по грудень 1992 р. по гарячих слідах спецпризначенці розкрили півтора десятка злочинів.
«Основним завданням спецпідрозділу було забезпечення охорони громадського порядку в складних умовах, де необхідно професійно реагувати на критичну ситуацію, а також затримання організованих груп злочинців, які мають зброю та чинять опір працівникам міліції. Нас тоді було 52 чоловіки. Буквально через півроку після створення підрозділу нам довелося розмежовувати вірян Київського та Московського патріархатів біля Свято-Троїцького собору... Ситуація тоді була складною. Громадяни були «заведені», достатньо було невеликої іскри – й наслідки могли бути непередбачувані. Тоді люди билися до крові. А між ними стояв «Беркут». Конфлікт вдалося погасити, а на дії правоохоронців не було жодної офіційної скарги», – згадує.
Загалом тема «Беркута» болюча для Антона Вікторовича, особливо після подій на Майдані у Києві, болюча. 



«Застосовувати «Беркут» можна лише у разі необхідності, коли виникає загроза масових заворушень. Про застосування спецпідрозділу мають попередити заздалегідь, – розповідає полковник у відставці. – У ніч на 30 листопада, судячи з того, що показували у ЗМІ, необхідності у застосуванні «Беркута» не було. Поширили інформацію, що до правоохоронців звернулися комунальники з проханням очистити Майдан Незалежності для монтажу «йолки». Пізніше комунальники це спростували… Порозуміння і співпраці явно не було. Тим паче, не було необхідності застосовувати фізичну силу – прийоми рукопашного бою і спеціальні засоби. Це гумові кийки, кайданки, сльозогінний газ і т. д. Межа була перейдена. Непрофесійно діяли командири… Вони повинні правильно керувати спецпідрозділом, підготувати його належним чином. І забезпечити нормальний морально-психологічний клімат. Однією з основних навичок спецпідрозділу має бути вміння вчасно зупинитися. Спецпризначенці, незважаючи на психологічну й емоційну напругу, мають уміти не переходити межу. Інакше це вже перевищення службових повноважень. Якщо людина лежить і її б’ють, то це однозначно перевищення службових повноважень! За це передбачена кримінальна відповідальність. Це – катування. Пряме порушення не лише Конституції, Закону «Про міліцію», а й статті 6 Конвенції про права людини».

Права людини – понад усе

Коли він очолював волинський «Беркут», то наголошував своїм бійцям, що завжди потрібно діяти в межах закону, як було прописано у Законі «Про міліцію». Там були виписані межі й умови застосування спецзасобів. Якщо працівник міліції вирішив застосувати спецзасоби, то він має про це попередити.
«Передбачено, що забороняється застосовувати засоби фізичного впливу і спецзасоби щодо жінок із ознаками вагітності, людей похилого віку та малолітніх. Це надзвичайний засіб, якщо попередньо не вдалося локалізувати конфлікт більш гуманними методами: шляхом звернення, переконання. Застосовувати спецзасоби мають право лише у разі протидії. Якщо на працівника міліції йде людина з палицею, ножем, гранатою чи вогнепальною зброєю, то застосовують спецзасоби. А не тоді, коли людина втікає чи лежить, а він її гамселить по голові. Це порушення прав людини, – наголошує Антон Вікторович. – Ці працівники на Майдані скоїли злочин».  
Під час Революції гідності волинські «беркутівці»,  об’єднавшись у громадську організацію, вийшли на патрулювання вулиць. До них приєдналося до 400 небайдужих громадян, зокрема, ветерани війни в Афганістані на чолі з Григорієм Павловичем. Антон Цісарук особисто проводив інструктажі, наголошуючи на дотриманні чинного законодавства.
Своїми вихованцями він гордиться, адже понад 60 волинських «беркутівців» брали участь в АТО. 
«Борис Борисюк і досі воює в бригаді морської піхоти, – розповідає колишній командир роти міліції швидкого реагування, – і при зустрічі завжди дякує за науку. Саме на польових виходах в районі річки Чорногузки ми відпрацьовували навики, які йому згодилися під час бойових дій».
З 2005 р.  Антон Вікторович бере активну участь у громадській роботі щодо захисту прав громадян в діяльності правоохоронних органів. З 2006 по 2010 р. – активний депутат Луцької міськради. Саме тоді, за ініціативи Антона Вікторовича, на базі Луцької школи-інтернату було створено правознавчий ліцей з посиленою фізичною підготовкою, де проводить майстер-класи на правозахисну тематику. Полковник у відставці Цісарук – активний правозахисник, учасник Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів, очолює Волинський осередок. Учасники Асоціації  стежать за дотриманням прав людини, зокрема – у місцях позбавлення волі засуджених громадян. Саме Асоціація добилася покарання горохівських «правоохоронців», які катували затриманого, вибиваючи потрібні покази. 
Не стояв Антон Вікторович осторонь, коли створювалася патрульна поліція, адже його досвід – безцінний, зокрема, щодо створення груп швидкого реагування поліції.
Тому справді не старіють душею ветерани. Але Антон Цісарук показує, що від летаргії людей «похилого віку» його оберігає активна та повсякденна робота.

Василь ЧЕРНЯК.

На фото автора і з архіву: А. В. Цісарук у Луцькому правознавчому ліцеї (1 стор.); будні правоохоронця.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (234) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (167) - 31%