Відверта розмова з ректором ЛНТУ

Відверта розмова з ректором ЛНТУ

Петро Савчук: Комплексний підхід і стратегічне бачення регіональних та загальнодержавних проблем на противагу сучасним викликам

Змістовна та відверта розмова з депутатом облради, членомпостійної комісії з питань освіти, науки, інформаційного простору, культури та мови, національного і духовного розвитку, сім’ї, молоді, спорту та туризму, доктором технічних наук, професором, заслуженим працівником освіти Петром Савчуком. Оскільки Петро Петрович не один рік працює на посаді ректора Луцького національного технічного університету, то значна частина тем стосувалася й розвитку наукового та освітнього простору нашої області.

– Насамперед спілкуємося з вами як з депутатом обласної ради. Ви в комісії, яка опікується, у тому числі, і наукою, освітою і гуманітарним простором загалом. Скажіть, будь ласка, за цей рік роботи, які б могли згадати важливі рішення (можливо, голосування, події), які викликали особливу реакцію?

– По-перше, те все, що стосувалося освітніх субвенцій, було облрадою підтримане, і якщо десь йшло обговорення, або дискусія, то в результаті ми досягнули результату: освітню галузь на рівні області було профінансовано. По-друге, є маса регіональних програм, в тому числі й тих, які стосуються освіти. Зміни, які вносилися у ці програми, незалежно від того, чи це були ініціативи профільного управління, чи депутатського корпусу, вони також підтримані.

Дуже важливо, що облрада і надалі підтримує ініціативи по науці. Наприклад, конкурс на кращого молодого вченого. Безумовно, цей конкурс непоганий, тож у результаті визначено двох переможців, дуже перспективних науковців, уже докторів наук із двох національних університетів – Луцького НТУ і СНУ імені Лесі Українки. Чому? Бо ці ЗВО (заклади вищої освіти) значно конкурентніші, ніж представники приватних навчальних закладів.

Переможці отримали дуже потужні мотиваційні відзнаки за їхню роботу. І, ясно, що цей конкурс – він важливий, бо демонструє ставлення облради, що їй небайдужа наука, як така. Звичайно, можна б було зробити набагато більше, як в інших обласних радах, таких, як Львівська. Там діє окрема потужна програма підтримки науки і наукових проектів.

Щоправда, можна йти іншим шляхом, орієнтуючись на програми в багатьох інших областях, які намагаються поєднувати науку і бізнес, або ще краще –науку, владу і бізнес. Це регіональні програми розвитку науково-технічної і інноваційної діяльності. Необхідно відмітити, після Помаранчевої революції з 2004 р. у нас втілювалась така програма, і я був одним із її співавторів, керуючи Інноваційним центром передачі новітніх технологій при Волинському обласному фонді підтримки підприємництва на умовах сумісництва із викладацькою діяльністю. Надалі, на жаль, в області зупинились ці процеси. Але ми, науковці, прекрасно розуміємо (особливо ті, які займаються прикладними, технічними, аграрними науками тощо), що, якщо ми не будемо продукувати технологічні, виробничі, інженерні інновації і безпосередньо їх втілювати на ті підприємства, які є в регіоні, то ми ніколи не отримаємо цього зворотнього зв’язку між наукою і бізнесом. І буде сам по собі університет існувати, той чи інший, і самі по собі бізнесмени, які будуть купувати за великі кошти новітні технології, здійснювати самостійно модернізацію. А це і їм дорого, і ми, науковці, так би мовити, не в справі. Тому Програма розвитку науково-технічного та інноваційного потенціалу області конче необхідна.


– Ви знаходите розуміння з боку колеги – голови облради Ірини Вахович, професора ЛНТУ?

– Я думаю, що маючи такого молодого та амбітного керівника облради Ірину Вахович, ми зможемо розраховувати  на ефективну взаємодію (бо вона ближча до освітян і науковців, адже професійне становлення Ірини Михайлівни відбувалось у нашому університеті). Стосовно пані Вахович як керівника, то тут рано щось стверджувати. Хоча недавно виповнилося 100 днів її перебування на посаді, й Ірина Михайлівна багато чого позиціонувала позитивного та перспективного. Дійсно, ми тісно співпрацюємо і спілкуємося постійно. Висновок один: вона намагається максимально оперативно реагувати на ті виклики й проблеми, які є в регіоні. Але щоби запустити якісь нові механізми, нові проекти, тим більше масштабні, то це потребує набагато більше часу, ніж 100 днів.

– Багато говорилося про інформаційну війну з країною-агресором Росією, як і про те, що в прикордонній Волині має діяти потужна Програма захисту кібернетичного та інформаційного простору, яку Ви особисто, як донедавна голова профільної комісії анонсували. Чому ідея не реалізована?

– Подібні програми мають бути загальнодержавними. Але поки країна переживає кардинальні трансформації необхідно хоча б на прикладі Волинської області показувати, що ми розуміємо виклики та загрози сьогодення, мислимо на перспективу і здатні проявляти та реалізовувати корисні ініціативи та продукувати глобальні проекти в цьому напрямку. Таку програму ми будемо напрацьовувати спільно – два університети, журналістське середовище, а також всі ті, хто має до інформаційної безпеки пряме відношення. Думаю, що Ірина Михайлівна і більшість депутатів розуміють важливість такої програми. Бо це – майданчик для втілення фундаментальних, а також нових креативних рішень в плані розробки комплексних заходів захисту баз даних підприємств та організацій (насамперед бюджетних установ) від хакерських атак, підсилення національної свідомості та патріотизму, просвітницької роботи, спосіб ефективного використання потужного потенціалу двох національних університетів для формування міцного ідеологічного фундаменту.

Дивно, що влада та чиновники цього не розуміють і не бачать в особі ЗВО стратегічних партнерів. При розробці регіональних програм важливим є залучення науковців до їх змістовного наповнення з відповідним фінансуванням цих проектів. Це світова практика! Я вже не кажу, що науково-освітнє середовище мало би брати активну участь у реалізації таких програм або бути експертами в процесі їх виконання для підсилення їх ефективності.

– Що скажете про реформу професійно-технічної освіти, тому що власне ми зараз в багатьох аспектах відстаємо від інших територій України?

– Дуже важливо, щоб ми подумали про наслідки поспішної оптимізації, яка зараз втілюється. Можемо штучно орієнтуватися на процеси та реформи країн Балтії, Німеччини, робити так, як вони, але це буде неправильно. Ми повинні вивчати досвід, але будувати свою модель. Зараз спостерігаються тенденції до знищення ступеневої освіти, навіть деякі «радикальні» реформатори намагаються переконати: оскільки університети мають в своїй структурі коледжі, паралельна складова яких, поряд із молодшими спеціалістами, це – підготовка фахівців за робітничими професіями, то її потрібно від них забрати. Такий підхід – примітивний. Бо вони просто не розуміють, для чого ЗВО цей важкий тягар тримають на собі, або що воно дає для держави, і, зрештою, для освіти. А тут банально простежуються дві речі: перша – якість самої освіти, яку можемо втратити, і друге – економія коштів, а не навпаки: коли, наприклад, я готую інженера, то змушений йому дати практичні професійні компетентності за рахунок робітничої професії.

Оскільки простежуються такі виклики, ми невідкладно розпочали створення на базі Луцького НТУ та втілення проекту «Віртуальний центр професійної освіти», бо хочемо навпаки підвищити якість практичної підготовки фахівців із інженерних, природничих, агротехнічних та інших спеціальностей. Тому що на ринку праці роботодавці констатують: треба фахівця, який має насамперед практичні вміння і навички, а не знання. Він тільки має вміти шукати, обробляти і використовувати інформацію. Жива енциклопедія або ходячий вундеркінд нікого не цікавлять. Тому практично в кожному навчальному плані будемо впроваджувати за період практики отримання студентами робітничих професій. Насамперед це буде реалізовано в Луцькому НТУ на базі нашого виробничого майданчика (маємо прекрасні сучасні машзали та спеціалізовані лабораторії, і можемо готувати столяра, слюсаря, шліфувальника, токаря відповідного розряду), є будівельна лабораторія (готувати маляра, штукатура) і так далі. Аналогічно для отримання інших професій буде налагоджена взаємовигідна співпраця з наявними закладами профтехосвіти в структурі ЗВО, чи за її межами. Але ми впевнені, що такі кроки мають бути втілені системно і на рівні держави. Якщо цього не буде і штучно від вузів заберуть профтехосвіту, то це погіршить взаємодію і ускладнить весь процес підготовки кваліфікованих кадрів. І друга складова: коли є цей виробничий майданчик, тоді не потрібно сучасного верстата додатково купувати і в профільний центр професійної освіти, який буде створюватись при реформі ПТУ, а краще поєднати все в одному місці. І тоді буде економія, а не навпаки – нераціональне використання бюджетних коштів. Бо якщо нас штучно роз’єднати, то держава буде створювати ще одну структуру, а університети будуть змушені самостійно розвиватися. І – головне – ми прагнемо доносити інформацію і до чиновників різних рівнів, і своїм прикладом показувати, як правильно.

Озвучене вище – це деякі не лише регіональні, але й загальнодержавні проблеми, вирішення яких потребує невідкладних зважених дій та консолідації зусиль суспільства.

– Вас як депутата хвилює і багато екологічних проблем, і, зокрема, доля Світязя. І ваші науковці, і Ірина Вахович як голова облради обговорювали цю тему. Скажіть, будь ласка, от як тут застосувати нашу науку для того, щоб врятувати цю водну перлину та кардинально вирішити проблему зневоднення Волині?

– Створена робоча група, в яку ввійшли і наші науковці. На жаль, на мою думку, вона не максимально потужна, тому що є професор СНУ Шевчук М.Й. є також і в нас ще науковці, які можуть долучатися до роботи. Проблема дійсно дуже серйозна, проблема комплексна. Ми, Луцький НТУ,  окремо проводили потужний науковий семінар, виробили конкретні пропозиції, які є точно важливими в цьому питанні. Зокрема, однозначно це кар’єр у білоруському Хотиславі, незадовільний стан меліоративних мереж, в першу чергу тих, які працюють на скид поверхневих та грунтових вод та непрацюючі гідроспоруди на них. Ну і є ще одна складова: безпосередньо господарська діяльність, яка відбувається навколо каскаду Шацьких озер, і вона дійсно проводилась якщо не бездумно, то агресивно! І вона продовжуєтьться, без будь-яких узгоджень із науковцями.

Переконаний, що вже весною мають бути конкретні рішення – не лише по дослідженнях, а по методах реального впливу на цю ситуацію. Тільки при оперативному втручанні та такому комплексному підході ми збережемо Шацьке поозер’я!

– Тільки що ми спостерігали, як розмотали з упакування тубус від протитанкового гранатомета. Як він опинився в Вашому кабінеті?

– Це – тубус від протитанкової системи «Фагот», подарунок військових із передової. Це реально використана одиниця бойової зброї! Подарували його для Луцького НТУ тому, що ми єдині в області готуємо офіцерів запасу. Це фахівці з трьох військово-облікових спеціальностей: артилеристи, танкісти і військові психологи. Ми маємо тісну співпрацю із Генеральним штабом Збройних сил України і з військовими підрозділами, які перебувають власне в місцях локального збройного контакту з російським агресором на сході України. Цим символічним подарунком загартовані в боях військові показують, що ставляться до нас, як дійсно до людей, які реально підсилюють обороноздатність країни. І, з другого боку, ми маємо можливість практично та на сучасному озброєнні навчати наших курсантів, давати їм усе найкраще, що на сьогодні є в навчальному плані підготовки офіцерів запасу.


– Ми плавно перейшли від вашої депутатської роботи до роботи в університеті. Це нерозривно пов’язано. Скажіть, будь ласка, що нового Вам вдалося за недавній період часу започаткувати?

– Якщо мова йде про поточний рік, то ми маємо досить багато суттєвих змін. В жорсткій конкурентній боротьбі із 40-ка ЗВО України виграли масштабний інфраструктурний проект: із Європейським інвестиційним банком і при підтримці НЕФКО будемо на понад 5 млн євро здійснювати комплексну термомодернізацію навчальних корпусів. Важливо, що за рахунок власних ресурсів ми вже першу фазу розпочали реалізовувати самостійно. Капітально відремонтували та утеплили дах в головному корпусі, масово замінюємо вікна в корпусах.

Завдяки підтримці бізнесу та світових трендів Festo, Camozzi, Juki відкрили самі сучасні лабораторії пнемо- та гідроустаткування, швейного обладнання на понад 1,2 млн. грн.! А це суттєво покращить якість підготовки фахівців!

Для координації та розвитку інноваційної діяльності в області виграли конкурс МОН України та створюємо обласний Бізнес-інноваційний центр, що здійснюватиме підтримку патентно-ліцензійної діяльності фізичних та юридичних осіб та захисту прав інтелектуальної власності, а також розпочали створення Центру енергоефективності для надання насамперед волинянам послуг енергоаудиту та енергомоніторингу.  

Також, що дуже важливо, отримали ліцензії МОН України на підготовку бакалаврів за новими престижними спеціальностями: «Психологія», «Середня освіта. Інформатика» та магістрів за спеціальностями «Архітектура», «Харчові технології». Ми відкрили  класичну психологію, оскільки готуємо військових психологів, а також завдяки потужному ІТ-факультету на часі дослідження психології штучного інтелекту. Тут важливими є моменти, які пов’язані з впливом людини на технічні системи, а потім, постфактум, вплив цих технічних систем на людство. І якраз самі передові дослідження (наші викладачі співпрацюють з Кембріджем, Оксфордом, із іншими передовими університетами світу!) допоможуть нам бути серед лідерів у цьому сегменті досліджень та підготовки фахівців. Також завдяки цій спеціальності ми в зворотньому плані підсилимо підготовку айтішників.

Єдині в області будемо готувати магістрів-архітекторів, тому що при підготовці бакалаврів ми побачили не лише зацікавленість на рівні Луцька в таких фахівцях, але і реформа ОТГ, проблеми громад підсилила наші взаємні бажання. В зв’язку з децентралізацією ОТГ стають внутрішньо-локальним локомотивом розвитку громад, і будуть акумулювати в собі все те, що дасть їм цей розвиток. Починаючи від просто класичної проектної діяльності у пошуку грантів, їх реалізація, супровід (фахівців зі спеціалізації «Управління проектами» ми також вже готуємо!) і аж до розвитку інфраструктури територій. І ще ми для того, щоб підсилити всі ці процеси, які в країні відбуваються, у сфері цифрових технологій, в напрямку інфоматизації, також відкрили спеціальність «Середня освіта. Інформатика». Бо потреба в таких фахівцях набагато більша, ніж дехто думає. Наприклад, у тих самих ОТГ, де потрібно робити локальні мережі для обміну інформацією, де потрібно мати зовнішні комунікації, де слід розбудовувати ефективну взаємодію між персоналом та структурними підрозділами. На часі перекваліфікація педагогічних кадрів, і потужності того ж СНУ тут явно недостатні. Зрештою, фахівці такого типу мають мати вищу ІТ-підготовку, бо складова ІТ в процесі навчання вчителів домінує. Я думаю, не потрібно хвилюватися сусідам, ми будемо синхронно з СНУ імені Лесі Українки підвищувати якість підготовки таких фахівців, тому що конкуренція – це не є погано ні для них, ні для нас. Конкуренція сприяє кращій якості!

– Знову запитання, як до депутата. Зараз дискутують: три нам райони чи чотири потрібно в області. Ваша думка, якщо коротко? І як Луцьку не втратити статус адміністративного центру Волинської обл., адже один із варіантів, що нас укрупнять» із Рівненщиною та Житомирщиною...

– Волинська область, я впевнений, була, є і буде. Зародження християнства на Русі, Жидичинська лавра, середньовічний з’їзд монархів, це не тільки культурна, релігійна, духовна спадщина, це – бренд України! Загальновизнаний, і з цим треба рахуватися. Та й, зрештою, Волинь – потужна транскордонна територія. Тому переконаний, що Волинь як адміністративно-територіальна одиниця залишиться з центром у м. Луцьку. Але з позицій того, скільки має бути районів в нинішній області, я думаю, треба взагалі відкласти цю дискусію, хоча реформа в цьому напрямку пришвидшується. І я б не з цього почав, я б, усе таки, завершив адекватні зміни на рівні територіальних громад: і в плані людського ресурсу, і в технічної підтримки, і фінансових можливостей. І лише після того дивився, навколо яких спроможних громад доцільно гуртувати інші, який регіон може самостійно потужно розвиватися, а які потреба підсилювати, підтримувати. І лише після цього б формував нові укрупнені райони. Ясно, що чим більше цих районів, тим на цьому перехідному етапі краще, тому вже, якщо безвихідна ситуація, все таки, я би підтримував ініціативи волинян, щоб їх було як мінімум чотири.

– Яка у вас мрія, можливо, ціль чи завдання на наступний рік? Це буде вже останній рік депутатської каденції нинішньої облради... Що б Ви особисто прагнули б реалізувати, як депутат, можливо, разом із колегами, для області чи свого вишу? Але щось таке масштабне?

– Так синхронно співпадає, що будуть мої ректорські вибори відбуватися фактично одночасно з виборами в територіальні громади загалом та виборами мера м. Луцька. Тому я буду більше, безумовно, сконцентрований на розвиток рідного університету. Але, якщо говорити про депутатську каденцію, я вже частково озвучив, що це має бути глибока ревізія тих існуючих регіональних програм на їх дієвість. Програми мають бути від А до Я максимально конструктивними і виконуватись!

Також озвучував дві новітніх та перспективних програми – розвитку науково-технічного та інноваційного потенціалу і, власне, захисту інформаційного та кібернетичного простору. Тому, що вони вже давно на часі! Це не лобіювання якихось там інтересів чи можливостей. Щоб запустити реально технологічні інновації при вишах, всього-навсього потрібно створити Венчурний фонд, провести незалежний конкурс та експертну оцінку пілотних розробок, профінансувати ефективні, і тоді бізнес сам їх забере «з руками і ногами». Просто бізнес – він прагматичний, йому немає сенсу вкладати кошти в дослідження, він хоче бачити вже щось на виході, а не експерименти, ризики й загрози. А венчурна схема, вона дозволяє ці ризики нівелювати, отримати проміжний, я не кажу вже про кінцевий, інноваційний продукт.

Також нам потрібно обов’язково сконцентрувати зусилля, я кажу про обласну раду, які можуть закласти фундамент для створення потужної санітарно-курортної інфраструктури на Волині. Власне, і «Лісова пісня», і той самий «Пролісок» і «Журавка», вони отримують недостатню підтримку, яку мала би надавати обласна влада. Щодо санаторію «Пролісок»  5 років тому, з ініціативи вже покійного голови облдержадміністрації Бориса Клімчука із залученням Луцького НТУ, ми написали проект на побудову та оснащення водолікувального корпусу, і він переміг і був реалізований, то «Лісова пісня» і, зрештою, інші наші здравниці чи, скажімо, оздоровчі комплекси, вони не мають належної підтримки. А «Журавка» в с. Журавичі Ківерцівського р-ну взагалі перебуває у повній стагнації.

Я нещодавно возив 50 працівників Луцького НТУ на Закарпаття в санаторії Теплиця та Боржава (у нас буде реалізована спільна програма оздоровлення працівників Луцького НТУ, ми її відпрацьовуємо, щоб кожен бодай раз на два роки міг за рахунок підтримки університету поїхати хоча б на 10 днів оздоровитися або пролікуватися, бо там і одне і друге можна зробити), де є приклад, як приватний бізнес (а ми вже бачимо, що без нього держава або не знаходить ресурсів, або бюрократична машина будь-які ініціативи поглинає!) відроджує те, що ледь не було повністю знищене. Ми впевнені, що й нашу «Журавку» є шанс реанімувати. На Закарпатті фактично ці санаторії були створені з нуля, на місці одного був колишній піонерський табір, а другий – узагалі закинута відомча база. А зараз це найкращі, на мою думку, лікувально-оздоровчі комплекси України!  І ми домовилися з їхнім керівництвом, що вони приїдуть на Волинь і подивляться «Журавку». Думаю, на часі передати цей об’єкт в обласну комунальну власність, а ні – то хоча б реанімувати через приватизацію. Ясно, що величезний капітал туди треба вкласти, це не десятки, а сотні мільйонів гривень, але спільними зусиллями «Журавку» можна відродити. Головне, щоб дали цю можливість зреалізувати.


– Традиційно депутати говорять про ремонт доріг…

– Безумовно, потрібно робити не лише дороги, які є загальнодержавними, треба залучати більше ресурсів на місцеву дорожню інфраструктуру в області. В тому числі – до тих ОТГ, які вже сформувались. Перше, що має бути – це доступ до ОТГ, максимально ефективний.

І на завершення: наша область ніколи не буде максимально перспективною допоки в нас не буде аеропорту! Це має стати справою честі для нового голови облдержадміністрації, нинішнього та нового депутатського корпусу. В іншому випадку, якщо не закладемо потужного фундаменту під реалізацію цього стратегічного проекту, ми не будемо конкурентними і не буде потужно розвиватися вся область.

– Крилатого лозунгу «В здоровому тілі – здоровий дух!» ніхто не відміняв. Петре Петровичу, як в Луцькому НТУ розвивається галузь фізичної культури та спорту?

– Ми готуємо магістрів з фізичної культури і спорту, інтенсивно формуємо базу для тренувань, зокрема – спільно з профільними міністерствами та Федерацією легкої атлетики створюємо і акумулюємо у себе всі метальні види «Королеви спорту». По плаванню також повністю відпрацювали всі наші можливості на перспективу. Також потужно розвиваємо і всі види боротьби, і чоловічий волейбол та баскетбол. Чому ми настільки активно почали долучати місто і область до цього процесу? Тому що ми бачимо можливість прямої взаємодії і співпраці. Бо і так зараз левову частку лучан оздоровлюємо в нашому спорткомплексі: басейн, тренажерні зали, стадіон, але ми хочемо, щоб і вся інфраструктура була на сучасному рівні. Тому переконаний, що на нашій футбольній арені спільно з органами влади буде побудована сучасна бігова доріжка, поруч повноцінний метальний сектор, а в перспективі будемо будувати майданчики для баскетболу, тенісу і інших ігрових видів спорту. І впевнений, що не тільки ті, хто навчається і працює в Луцькому НТУ, а й усі лучани будуть безпосередньо дотичні до цієї інфраструктури. Я думаю, що це правильно, тому що університет не може без міста, і місто не повинно ігнорувати університет. І це не лише про депутатський корпус. Це дасть якість і краще життя громаді.

– Дякуємо за відвертість, успіхів!

– Я також щиро вдячний «Волинській газеті» за можливість донести бачення на ключові аспекти розвитку нашої громади на сторінках вашого шанованого видання.

Інтерв’ю вели

Ольга КОНОНЧУК,

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото Ольги КОНОНЧУК: Петро Савчук у службовому кабінеті ректора; дарунок від військових з передової – тубус від протитанкового комплексу «Фагот»; цінні реліквії керівництва ЛНТУ.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (235) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (168) - 31.1%