Беззахисні – всі!

Беззахисні – всі!

На Волині грабіжники почуваються, як чорт у пеклі.

У «лихі 90-ті» автор цих рядків був молодим репортером, але мав доступ до всієї оперативної інформації облуправління внутрішніх справ. Це, звичайно, дещо суперечило загальноприйнятим правилам взаємодії правоохоронців та масмедійників, але допомагало обом сторонам краще розуміти процеси, котрі відбуваються в суспільстві, простежити тенденції діяльності криміналітету та оргзлочинності, врешті-решт, розуміти, що насправді відбувається в суспільстві.

Та згодом «правила гри» змінилися. Силові структури, створивши велику кількість пресслужб, почали фільтрувати інформацію, всередині самих себе визначаючи, що людям потрібно знати, а до яких новин – зась. А щоб ні в кого не виникало спокуси довідатися про те, що не слід, то було й змінене законодавство… Тому і з цієї причини, і через небажання великої кількості потерпілих внаслідок нападів злочинного світу розповідати про своє горе, волиняни достеменно не знають ні про число злочинів, ні про жертв, ні про те, хто безкарно переступив межу закону, ані про матеріальні та моральні збитки, завдані потерпілим…

Що організовані злочинні групи в усі часи вдавалися до зухвалих нападів на грошовитих громадян, то це також не новина. Правда, серед нападників Робін Гудів чомусь нема… Зате існує чітка система, як вирахувати потенційну жертву, оцінити наявність у неї великої кількості готівки, виробів із дорогоцінних металів чи навіть зброї. З допомогою цього ретельно планується напад на об’єкт, особливості поведінки під час грабежу та шляхи безпечного відступу.

Волинь у цьому плані останні роки перебуває в епіцентрі запеклої, але часом мало кому відомої боротьби за перерозподіл матеріальних ресурсів. Не минає й тижня, щоб не відбувалося нападу на оселю того чи іншого громадянина. Як правило, це успішні і далеко не безбідні особи. Чимало з них нажили статки чесною працею, але велика кількість не може пояснити суспільству, де взялася така велика кількість добра, «нажитого непосильним трудом».

Тому одні після нападу звертаються в поліцію з заявами та вказують суму збитків, інші свідомо применшують її, а дехто взагалі ніяких заяв не пише: або не вірять, що злочин буде розкрито, або не хочуть зайвого розголосу.

Звичайно, якби в Україні торжествував принцип невідворотності справедливого покарання за подібні злочини, то ситуація була б іншою. А так – повне свавілля та безвідповідальність…

Та й відсутність чіткої взаємодії між тими ж слідчими органами та судами не сприяє простежувати розвиток події від її виникнення до логічного завершення.

А це – недобре. Бо навіть детальне повідомлення про способи проникнення бандформувань в оселі потерпілих громадян допомогло б потенційним жертвам краще захиститися навіть за нерівних умов, коли непрохані гості озброєні до зубів, а в їхніх жертв у кращому випадку хіба що мисливська рушниця…

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото з порталу «Обозреватель»: будинок,  де живе пограбований народний депутат Павло Пинзеник.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (603) - 86.3%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (13) - 1.9%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%