Хто зазіхає на Боратинську ОТГ?

Хто зазіхає на Боратинську ОТГ? У рамках продовження децентралізації прозвучала думка, що найуспішнішну Боратинську ОТГ Луцького р-ну разом із іншими прилеглими потрібно інтегрувати… у м. Луцьк. Мовляв, попередній етап створення ОТГ відбувся не так, як бачиться нинішній владі, і тому їх кількість треба скоротити методом укрупнення.


Власне, не так важливо, звідки походить такий меседж. Та на це вже відреагували депутати Боратинської ОТГ, провівши опитування своїх мешканців. Думка людей однозначна – вони за співпрацю з обласним центром, але на умовах партнерства, а не поглинання.

Щоб детальніше з’ясувати ситуацію, журналісти «Волинської газети» поспілкувалися на цю тему з Сергієм Яручиком, головою найуспішнішої в Україні Боратинської ОТГ.

– Дуже великий резонанс викликала інформація про те, що Боратинська територіальна громада має увійти в Луцьку ОТГ. Чия це ініціатива, як відреагували на це особисто Ви та ваші депутати?

– Достеменно не відомо, звідки походить така ініціатива. На сьогодні першоджерелом таких ініціатив є облдержадміністрація.

Ні я, ні наші депутати на сьогодні не готові до такого злиття. Якщо проаналізувати інформацію про наш фінансовий стан, розвиток інфраструктури, всіх установ громади, то стане зрозуміло, що Боратинська ОТГ – це та територіальна громада, яка може самостійно функціонувати і забезпечити всі функції, які на неї покладаються.

– Що з цього приводу кажуть жителі сіл, що входять до ОТГ?

– Щоб вивчити їхню думку, депутати нашої ОТГ зініціювали опитування. Воно було проведене у кожному населеному пункті, на кожній вулиці. За його результатами лише 22 мешканці громади висловилися за приєднання Боратинської ОТГ до Луцької, а 4,5 тисячі жителів виявили бажання залишитися самостійною адміністративно-територіальною одиницею. Тобто, на сьогоднішній день люди сказали, що хочуть проживати в Боратинській ОТГ. Мене дуже цікавило, як проголосують ті жителі, які переселилися з Луцька? Так ось, жоден із них не подав жодного голосу, щоб знову повернутися у місто Луцьк! Навпаки: нуль голосів. Це значить, що ми рухаємося у правильному напрямку.

– Сергію Олександровичу, Ви успішно співпрацюєте з Луцьком, маєте доволі тісні і дружні взаємовідносини з депутатами та керівництвом виконавчих органів міськради. Чи не вплине Ваша теперішня позиція на стосунки ОТГ із містом?   

– Ми готові, як сусіди, реалізовувати певні проєкти, які цікаві як для жителів Луцька, так і для жителів нашої громади. А таких проєктів може бути багато, адже ми межуємо, маємо чимало точок дотику. Це і спільний вивіз сміття, й об’їзна дорога, також можна співпрацювати і по тролейбусній лінії, і по освітленню, і по облаштуванню вуличної інфраструктури, тобто – з реалізації таких проєктів, які були б цікаві для двох громад. Більше того, ми також відкриті і готові залучати інвесторів, які б працювали на обох територіях. Тобто, в такому форматі хочемо працювати й надалі. Але навіть сьогодні, коли Кабінет Міністрів дійсно ініціює завершення децентралізації, то хотілося б, щоб цей процес був прозорий. Напевне, мають бути якісь чіткі критерії: на підставі яких аргументів і цифр мають бути громади окремими чи злитися в одне ціле? Моя особиста думка: фінансова стабільність має бути в основі. Якщо громада має гроші, то вона має перспективу на існування та розвиток. Це в першу чергу. І в другу: сьогодні ніхто ще не забирав права добровільності об’єднання, і це виписано в законодавстві. Люди відчули, що вони є господарями на своїй території. Після того, як почався процес децентралізації, ми дійсно можемо самостійно реалізувати багато проєктів. Люди побачили реальні результати. Більше того, ми маємо бачення розвитку громади на багато років наперед. Ми щось плануємо... Правильніше було б дати можливість розвиватися громадам у наступні роки, особливо тим, які дійсно показують реальні результати роботи, а не знову «різати по живому».

– Чи не є це свідченням того, що «політичні хижаки» хочуть проковтнути найуспішнішу ОТГ, можливо, й для того, аби «поховати» позитивний досвід волинян? Це як у телесеріалах?

– Потрібно було б і в обласному центрі проаналізувати свій бюджет. Вони ж у разі злиття будуть брати відповідальність і щодо рівня життя сільського жителя! Але це є інша ментальність, інші підходи, бачення. На сьогодні сільський житель, як би не було, відрізняється від міського. Територія громади, села, вулиці – досить таки розкидані. Ми фактично маємо 220 км доріг. Їх тільки просто розчистити – це вже питання. Але ОТГ старається дійти до потреб кожного жителя через свої комунальні служби. Тобто, тримати руку на пульсі існування життя нашої громади. У нас є малозахищені верстви населення. Є багато інших проблем на сьогоднішній день невирішених. Для чого їх перекладати на плечі лучан, які мають і своїх клопотів удосталь? Наприклад, щодо маршруток і тролейбусів?  Будь-яка реформа повинна привести до результатів, до покращення життя наших жителів, а не навпаки – дати якісь ризики щодо зменшення кінцевої якості. Тобто, на сьогоднішній день ми розуміємо, що обласний центр має розвиватися, збільшуватися територіально, але тоді береться одна якась територія і показується дійсно результат роботи. Наприклад, Прилуцьке, яке долучається до Луцька. От давайте побачимо, який результат принесе це конкретне укрупнення, а вже тоді будемо рухатися далі. Сьогодні приєднувати силовим методом, на мою думку, – це неправильний крок. Потрібно створити такі умови, показати роботу, щоб люди самі захотіли інтегруватися у ту чи іншу громаду. На сьогодні сусідні громади дуже хочуть інтегруватися у Боратинську об’єднану територіальну громаду. Я думаю, що саме це мало би бути критерієм, щоб люди самі мали бажання туди піти, а сьогодні за результатами опитування ми побачили абсолютно іншу картину. Це не означає, що ми «проти» категорично, але це свідчить, що наша громада готова до співробітництва з містом на паритетних умовах. Ми розуміємо, що це є обласний центр, і основна адміністративно-територіальна одиниця Волинської області, не можна штучно ділити на «чужі» та «свої», але ми готові до конкретної та взаємовигідної співпраці.

– Перші в Україні! Особливий досвід реформи. Це мало б стати прецедентом для Президента, Прем’єр-Міністра, народних депутатів. Хто і для чого хоче такий шалений досвід боратинців знищити? Чи будете Ви відстоювати своє право на самостійний шлях розвитку?

– Нам би хотілося, щоб громада існувала. Навіть задля престижу Волинської обл. В різних аспектах йде оцінка нашої роботи. І фінансовий стан, і адміністрування сільської ради – там є дуже багато критеріїв. Наша сільська громада серед 250 ОТГ України займає перше місце. І якщо хтось хоче, щоб вона зникла, від цього точно Волинь не виграє. Навпаки, потрібно дати таким громадам, які можуть самостійно існувати, можливість розвиватися й надалі. Чим краща громада біля обласного центру, тим більша вигода й самому місту, адже вони функціонують як єдине ціле. А потім час покаже. Буде об’єднання, не буде – це має відбуватися природнім шляхом. На сьогоднішній день потрібно, насамперед, «вивести» ті «білі плями», які залишилися на карті області: маю на увазі неспроможні до існування сільради, котрі досі існують за чужий рахунок, але автономно. Громади, які не приєдналися, не доєдналися, не об’єдналися по певних суб’єктивних чи об’єктивних причинах, мають створитися. Так, децентралізацію потрібно закінчувати. Але, знову ж таки, мають бути певні критерії! Люди повинні знати, що робиться. Бо можна так «об’єднатися», що в кінцевому результаті в ОТГ не знатимуть, за рахунок чого виплатити зарплату...

– На плечі об’єднаних громад лягло дуже багато проблем, з якими вони раніше не стикалися і за які не відповідали. Як з цим справляєтесь?

– Все сьогодні лягло на наші плечі. Ми децентралізували свої кошти, віддали їх в освіту – на школи, створили юридичні особи, щоб вони також відчули себе господарями. Так у кожній галузі ми стараємося зробити. Тобто, не все сконцентровано у центрі, а, навпаки! І ми бачимо від цього позитивний результат, тому що керівник на чолі конкретної установи краще знає, куди скерувати ту чи іншу гривню і як краще зробити свою установу. Він думає, чи йому придбати телевізор, чи йому відремонтувати якесь приміщення? Все має вирішуватися на місці в розмірах передбаченого фінансування. Тобто, процес децентралізації – це був першим етапом. Можливо, це картинка для всіх, щоб ми об’єдналися, а далі все буде сформовано і організовано, щоб робота велася саме в об’єднаній громаді. Ми для себе побачили, що кошти віддаємо на місця. Ми не тримаємося цих коштів. Сьогодні фактично більше 30 млн грн ми віддали на заклади освіти. Це серйозна сума! Вони самі розпоряджаються цими коштами. Так, ми їх контролюємо. Але директор школи на сьогодні знає, якщо він розумно зекономив десь на опаленні, ці кошти залишаються у нього в бюджеті розвитку. Ми заклали у бюджет розвитку якусь суму на сьогоднішній день. Директор бачить, кому дати премію, де зробити йому ремонт. Я цього не можу знати, а він на місці знає. Це тільки одна частинка, яку ми реалізували. А ще ж взяти надання адміністративних послуг, про які говорять! Ми у себе створюємо ЦНАП. Але такі умови формуємо, що жителі віддалених населених пунктів до нас не їдуть: ми залишили робочі місця на тих територіях, які до нас приєдналися, створили максимально зручні умови для сільських старост.  Хоча б могли зекономити, віддавши туди одиницю – ідіть в Боратин, оформляйте. Але ми вважаємо, це не правильно. Від цього постраждає простий житель. Що отримує житель в Боратині, це має отримати і його громадівець і в Промені, і в Баєві! Ми об’єдналися, значить, ми одна громада.

– У Вашому кабінеті стільки кубків і призів, що, по правді кажучи, за нашу журналістську практику ми таке бачили хіба що на міжнародних змаганнях. Що це за особливі нагороди?

– Це нагороди лише за розвиток спорту за ці всі роки. Ми вклали кошти у розвиток інфраструктури, і ось результат. Наші жителі хочуть відпочивати і займатися фізичною культурою та спортом. Чи матимуть таку можливість при примусовому об’єднанні з обласним центром, ще питання.

– Можливо, буде у виграші об’єднаний бюджет?

– Якщо проаналізувати бюджет сільський і міський, то виходить, що цього року з сільського бюджету вилучається більше 30 млн грн, а з міського – більше 80 млн грн. Якщо об’єднати два бюджети – міський і наш сільський – то з міського бюджету буде вилучатися більш 100 млн грн. Я не бачу резону з фінансової точки зору робити таке об’єднання. Можливо, у когось є якісь інші чинники та критерії такого бачення? А саме – взяти ті підприємства, котрі працюють і зареєстровані на нашій території? Але тоді просто збільшиться реверсна дотація. І все.

– Скільки сіл та жителів у вашій громаді?

– У нас є 12 сіл, жителів по перепису – 7, 5 тис., а фактично проживає 9,5 тис.

– Як на сьогодні Ви шукаєте точки дотику з самоврядуванням мю. Луцька?   

– Звісно, є різні бачення були подальшого розвитку наших відносин. Ми спілкуємося. У нас є нормальна співпраця. Ми дали фінансування на дитячі садочки, на сортувальну лінію з переробки сміття. Шукаємо спільного вирішення спільних проєктів, щоб громада розвивалася на добросусідських умовах. Але ні ми, ні вони не знаємо, що буде далі.

Володимир ПРИХОДЬКО,

Сергій ЦЮРИЦЬ.

Фото Віктора РАЙОВА.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

«Боротьба влади з коронавірусом SARS CoV-2 – це…

«Боротьба влади з коронавірусом SARS CoV-2 – це…

Ефективна протидія смертоносній інфекції. (4) - 7%
Нездатність адекватно реагувати на загрози. (13) - 22.8%
Відволікання уваги від чогось важливішого. (31) - 54.4%
Мене це не стосується. (3) - 5.3%