Хто кого дурить?

Хто кого дурить?

Кілька років тому хазяйнувати у сільгосппідприємстві, що постало на фундаментах колгоспу «Україна» у с. Городище-1 Баївської сільської ради Луцького р-ну, взялися три засновники: Василь Ярема (він же колишній голова цього ж колгоспу), Ігор Павлович та Ігор Панчук… Сенсації в тому нема… Справи йшли непогано, а позаяк аграрний бізнес нині – діло не надто збиткове, коли до нього братися з розумом, то й «Україна» почала спинатися на ноги. А далі, як у тій казці: знайшли колосок, та коли до пиріжків дійшло… Словом, пиріг тепер ділять наново. І як запевняють у листах, що партіями надходять на електронну скриньку редакції, обкрадають людей на чім світ стоїть і нажите потом та працею колгоспників майно «кладуть» до кишені. Так це чи ні? Втомившись читати анонімні «телеги», вирішили розставити крапки над «і».

Від Нового року редакція отримує листи про те, як «волинські мафіозі» здійснюють «чергові рейдерські захоплення». Причім імена головних героїв не такі вже й «мафіозні», та ще й коли говорити у масштабах всієї області. Словом, «вестерн» (як події називають у посланнях, які системно розсилають у ЗМІ) відбувається під боком – у с. Городище-1, що за кілька кілометрів від Луцька.


Мовляв, аби обдурити свого партнера по бізнесу Ігоря Панчука, два його колеги – Ігор Павлович та Василь Ярема – вдалися до злочину: довели до банкрутства сільгоспідприємство «Україна». Для цього створили ТОВ «Україна-Баїв», на баланс якого «перекочувала» земля (1800 га), техніка, устаткування. Новостворену фірму зареєстровано на синів Павловича та Яреми… В результаті – люди лишилися без роботи, майно пайовиків привласнили…


Надсилаю у відповідь на лист «нізвідки» прохання дати контакти селян-пайовиків, які постраждали від рейдерів. Натомість отримую мобільний такої собі Олени. Жінка назвалася представником «юридичної компанії», зазначила, що перебуває в Києві, й фактично передала зміст усіх попередніх листів. Не буду переказувати численні розбірки між керівниками «України»… Скажу лишень, що, на думку Олени, конфлікт дійшов апогею у липні 2013-го, коли Ігор Панчук поручився за кредит (майже 2 млн грн), який фірма взяла на збирання цукрових буряків. Мовляв, гроші пішли не за призначенням. Панчук написав заяву у правоохоронні структури, а тим часом його багаторічний колега по бізнесу Ігор Павлович та депутат Луцької районної ради Василь Ярема тишком-нишком створили «Україна-Баїв», не маючи на те законного права, викупили 70% паїв. Мало того, згодом на 13 га землі демонтували обладнання для вирощування хмелю, що входить до пайового фонду. «Ми маємо рішення суду про визнання недійсними рішення зборів…» – каже Олена. Переконує: всі «сільськогосподарські ротації» у Городищі-1 та Баєві відбуваються під прикриттям влади. Мовляв, рейдерським чином підприємство прибрав до рук один із високопосадовців Луцького району (який, до речі, уже – колишній).


У самому Городищі-1 селяни з такими деталями конфлікту обізнані мало. Кажуть: ситуація довкола «їхнього колгоспу» – як у тій приказці: двоє чубляться, а з третього пір’я летить. Третій – то працівники «України», котрі на певний час дійсно залишилися без роботи. Однак люди все ж підтримують Ігоря Павловича та Василя Ярему.

На подвір’ї колишнього КСП – спокійно: війна триває радше у паперовому вимірі. Керівники, яких звинувачують у обкраданні пайовиків, погоджуються прокоментувати ситуацію. На прохання пана Павловича їдемо до Гіркої Полонки, де, очевидно, розташувався офіс новоствореного підприємства і де на журналіста чекали, окрім Павловича, ще декілька працівників підприємства.


Ось що каже із приводу викладеного у листах до редакції екс-генеральний директор ТОВ «Україна» Ігор Павлович: «У липні Панчук, один із засновників ТОВ «Україна» (точніше – представник, бо засновником із 2011 року є його теща – Громико Ангеліна Матвіївна, яка набула 60%), вирішив або продати підприємство, або ввести засновника із великим капіталом. Зрозуміло, що ні я, ні Василь Ярема цього йому робити не дозволяли. Тому що з 2008 року, коли ми стали засновниками товариства, в «Україні» було приблизно 500 гектарів землі, а на сьогодні обробляється біля 2,5 тис. га землі. Тобто воно почало стрімко розвиватися і зацікавило інвесторів. Мені було запропоновано написати заяву і залишити це господарство. Я не погодився, тому він (від імені Громико) написав заяву в міліцію, сказавши, що з 2011 року, відколи вона набула членство в засновниках, я не звітувався. Насправді я бачив цю пані років сім тому… А Василь Ярема – й зовсім не бачив… Зрештою, кримінальну справу відкрито».

Ще 8 серпня у селі відбулися збори пайовиків. Прийшли до людей і керівники підприємства, і представники влади: «Люди висловили свою позицію, – запевняє Ігор Павлович. – Я відзвітувався про роботу за 4 роки, які надалі маємо плани. Послухавши мене і Панчука (які підстави є сьогодні для тієї розрухи, яку він ініціював), прийняли рішення дати йому час забрати заяву, знайти компроміс. Панчук на це не пішов. Відтоді ми з Василем Петровичем вирішили створити нове товариство «Україна-Баїв».


Відтак розпочалася робота щодо укладання нових договорів. Наразі документи оформили майже всі пайовики, які колись доручили свої земельні та майнові частки ТОВ «Україна». Нині в «Україні-Баїв» трудиться трохи більше десятка осіб. Частина селян після ліквідації підприємства ще перебуває на обліку в центрі зайнятості, однак дирекція підприємства обіцяє «забрати» їх на роботу.

Підстав для хвилювань за долю нажитого селянами майна не бачать і у владі. Звичайно, каже Валерій Шилік – заступник голови райдержадміністрації, котрий курує розвиток аграрного комплексу району, конфлікти між керівниками не сприяють злагодженій роботі підприємства. Тим паче, що попереду – посівна. Однак вирішуватися вони мають у судовій залі: «Спір виник тоді, коли підприємство почало непогано господарювати. Люди на зборах просили піти на мирову, інакше відмовляться працювати з Панчуком. Компромісу не сталося. Тому сьогодні селяни свої паї віддають другій структурі. Думаю, тут порушення закону ніякого нема. Чи постраждали від того люди? Єдине, що втрачено, – це кілька робочих місць. Ще – розпродано худобу. Зрештою, ні я, ні ви тут ні в чому не допоможемо. Але люди підтримують Павловича. Їм – вирішувати».


Щойно ми повернулися із Городища-1, як на редакційну пошту отримали чергову порцію колоритних «новин» про те, як Луцьк живе «по воровськім понятіям». Тільки до чого тут Луцьк?.. А от до чого: насправді столичним працівникам колекторських контор, що найняті, аби систематично схиляти волинські ЗМІ на бік одного з учасників конфлікту, традиційно важко зрозуміти, чому Луцький район і Луцьк у нас на Волині – «дві великі різниці».

Поки в пошуках відповіді на питання, хто кого дурить у цій ситуації, зрозуміло одне: хтось упевнено хоче надурити як мінімум журналістів. А тим часом підприємство готується до посівної.

Олена ЛІВІЦЬКА.

На фото автора: колгоспні ферми – під прицілом столичних колекторів.

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (70) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (228) - 43.8%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (159) - 30.6%