Пішки, вплав і на колесах

Пішки, вплав і на колесах

Про листонош та їхню найзаповітнішу мрію.

Це необізнаний може подумати, що листоноша тільки конверти розносить. Насправді ж – це універсальний солдат: і продукти розвозить, і госптоварами забезпечує, і комунальні платежі збирає. А за доставку оперативної інформації годі й казати! Причому йдеться не лише про радіо «ББС» (баба бабі сказала). В окремих регіонах саме листоноші збирають останню інформацію про зимові замети чи весняні підтоплення.

У с. Заріччя Ковельського р-ну місію «голубів щастя» виконують троє місцевих жіночок: Валентина Богданович, Наталія Саварин, Галина Карасюк. А верховодить цим квартетом начальник відділення поштового зв’язку Ганна Попіка.

Ганна Василівна, між іншим, у свою роботу закохалася ще тоді, коли під стіл пішки ходила. А сам стіл, за котрим вона дошкільнятком працювала, досі у кабінеті ВПЗ «Заріччя» стоїть.


Наталія Саварин


– Просто в нас ціла поштарська династія сформувалася: мама листоношею, рідний дядько. Тож я ще читати не вміла, а вже допомагала їм періодику сортувати, по хатах газети-журнали розносити. І цукерки за свіжу пресу стали моєю першою поштарською зарплатою, – розповідає Ганна Попіка. – А вже коли школу закінчила та відповідну освіту здобула, сама у відділення влаштувалася і чверть віку у ньому працюю.

Молодші колєжанки Ганни Василівни теж можуть поштарськими династіями похвалитися. Бо й вони із мамами листи розносили. От тільки сьогоднішня молодь не надто спішить професійну династію продовжувати. Адже робота і фізично тяжка, і фінансово відповідальна, а подяка за те – 800 гривень зарплати.

Щоб довго не розказувати, листоноші демонструють усе те, що сьогодні повезуть п’ятьма навколишніми селами.

– В одній сумці – свіжа преса, у двох інших – олія, крупи, макарони, мило, порошок, – перелічує Галина Карасюк, закріплюючи сумки до велосипеда.

– Але сьогодні вже не тяжко, – додає друга з листонош, Валентина Богданович. – Ви би в четвер приїхали, коли свіжі газети приходять! 20 кіль періодики, стільки само – товару під реалізацію, та ще нашої ваги – 0,8 центнера. Це все ми на ровери вмощуємо і вперед! Як у тій пісні «Лісапєд мій, лісапєд…»

– І це ще дівчатам добре, в них транспорт службовий, – долучається Наталія Саварин. – А в мене особистий! Не дай Боже, зламається – що робитиму?


Валентина Богданович


– То хто ж винен, що тільки нам «амуніцію» роздають – ти в декрет утікаєш? – сміються колєжанки.

І ту «амуніцію» Валентина Богданович демонструє, як справжня модель. Тільки замість подіуму – трава коло приміщення ВПЗ.

– Ось такі нам видали чоботи, – закладає ногу за ногу, – небесно-сині куртки із золотистим написом «Укрпошта», двоколісних коней подарували. Шкода тільки, санок нема. Бо як снігу навалило, мусили в руках усі ті сумки сунути. А це – до десяти кілометрів щодня.


– Що поробиш: план. І виконати його мусиш, незалежно від погоди, – пояснює начальниця відділення.

Позаяк бесіда наша відверта, то розказали жіночки, як щомісяця мусять вони на 2 тис. грн товару реалізувати, більше 4 тис. газет рознести, близько сотні журналів. А ще серед їхніх обов’язків – численні платежі від населення приймати: світло, земельний податок, поповнення мобільних, плата за стаціонарний телефон і навіть дитсадок. Окрім того, пенсію розвозять. Тож аби все встигнути, чотири дні в тиждень листоноші працюють і щодня по кілометрів 15 намотують.

– Відповідальність дуже велика, – погоджується Ганна Попіка. – Тому мої дівчата по кілька разів мусять гроші перелічити, щоб не помилитися.

– А як розносили допомогу матерям-героїням, просили, аби міліція з нами ходила: суми ж то не маленькі, кожній героїні по десять тисяч! Дільничного нам не прислали, то ми своїх чоловіків замість охоронців брали, – зізнаються листоноші.

В такій напруженій ситуації жінкам доводиться щомісяця перебувати, коли пенсія надходить.

– Про напади на поштарів ми чули. Задля оборони газові балончики маємо. Гроші тільки у світлу пору доби розвозимо. Бо хоча місцевим жителям довіряємо, але ж по селах багато пилорам працює: там «наїжджих» повно і хтозна, чи вони без кримінального минулого, – діляться співрозмовниці своїми побоюваннями.


Галина Карасюк, Валентина Богданович, Ганна Попіка, Наталія Саварин


Втім у роботі поштарів – чимало приємних моментів.

– Сьогодні вже не так, а колись іде листоноша селом – і з кожної хати до неї: а чи нема вісточки від рідних. Старші люди від дітей новин чекали, дівчата – з армії конверта, – пригадує Галина Карасюк.

– А ще, доки мобільних не було, на пошту постійно зверталися переговори замовляти, – додає Ганна Попіка. – Тож допитливий поштар міг триматися в курсі навіть амурних історій.

Так само серед перших дізнавався він і за трагічні моменти: загибель, похорон, тяжка недуга.

– Тільки, бувало, прийдеш із роботи, станеш на городі щось робити – і приходить людина: «Ходи, Ганю, телеграму дамо». Здавалося б, і не мусиш цього робити, але йдеш. Бо в поштаря, як у лікаря, робочий день не нормований, – кажуть співрозмовниці.

– Ми, до речі, й ліки на замовлення розносимо, – зауважує Валентина Богданович. – Орієнтуємося на найбільш затребувані: медикаменти від тиску, серця, застуди. Щоб виконати план, нерідко і собі купляємо. Але нічого, працювати можна.

– Це навіть для здоров’я корисно. І не тільки через препарати. Адже ми аж трьома видами спорту займаємося. Як сухо – велосипедним. Узимку – спортивною ходьбою. А як дощ або відлига – то ще й плаванням, –– сміється Галина Карасюк.

Та коли чують запитання, що би хотіли в роботі змінити, може – на скутери пересісти, жінки зауважують:

– Мотоцикли заправляти треба. Тому це – надто дороге задоволення. А от про що ми дійсно мріємо, так це про легші сумки.

І ще раз перевіривши поклажу на велосипедах, листоноші роз’їжджаються. Бо ще до вечора мусять рознести людям найсвіжіші новини…

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (234) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (167) - 31%