На два фронти

На два фронти

Між білими молочними ріками і Чорним морем

Уранці 6 березня їдучи у Четвертню, ми мали на меті написати про унікальний випадок: село вже другий день мужньо воює на «молочному фронті». 23 лютого на зборах люди прийняли безпрецедентне рішення: не здавати молока всім чотирьом переробникам, що діють на території Четвертні. До бунту закликали інші села. Згодом охочі діяти за таким же сценарієм знайшлися в Годомичах, Боровичах, Лишнівці… На кону ж сокровенне чи не для кожного сільського господаря – ціна на молоко.

…А з’ясувалося: воювати у Четвертні вміють на різних фронтах. І поки хтось пускає революційну хвилю молочними ріками, є й такі, що цими буремними для країни днями душею рвуться у Чорне море. Тож репортаж наш вийшов не зовсім таким, як планували. Та байдуже… Суть від того не змінилася. Просто ми вирішили вголос сказати про те, що насправді не така вже й Україна беззбройна, а треба буде – знайдуться у наших селах люди, які підуть у бій за правду: чи то з повним бідончиком молока, чи з пилкою, якою щойно дрова різав, чи з молитвою за «тих, хто в морі»!


Силою опору

23 лютого під час сільських зборів, куди зійшлися обговорити ситуацію в країні, районі, селі, мова зайшла і про наболіле. Про те, що при жодній владі молочні магнати не чують і чути не хочуть голос селянина – того, хто це молоко виробляє. Революції минають, а ціни на людські мозолі – вічно мізерні. «Ми країну змінили, а тут будемо мовчати?!» – затялися господарі. От і постановили для початку заявити про своє небажання миритися із принизливо низькими цінами на молоко і кілька днів поспіль не здавати ні краплини усім чотирьом переробникам. 5, 6, 7 березня обіцянку виконали 90% мешканців Четвертні.

Йдемо на подвір’я Петра й Ганни Махновців. Сім’я тримає чотири корови. Наробитися, кажуть, є біля чого, і ніби й продукції здається багато, а толку все одно мало. При найкращих цінах на молоко цій сім’ї не вдається заробити на проживання:

«Я вже років п’ять-шість тримаю ті корови. Думали, якось виживемо, коли ні роботи не стало, нічого… А бачте: кінці з кінцями звести не можемо! Восени заробляла 700 гривень. Узимку, коли ціна вища, корови не дояться. Телята весняні – теж недорогі, на двох можна тисячу заробити. Тому вирішила підтримати людей і не здавати його ці три дні. Он сиру відтопила, і так маю кому молока дати…».


Ганна Махновець молоко задарма віддавати не хоче


Тут варто знати, що бунт затіяли у селі, яке справедливо називають молочною столицею Волині. Лише у Четвертні майже шість сотень молочних корів. Із початку року на території сільської ради нарахували 80 із лишком молоденьких ідентифікованих телят. Люди надіються, що ціна на молоко буде, що програми, які діяли, працюватимуть…

Тим часом, якщо у грудні переробники платили ще по 3 грн за літру молока першого сорту, то в січні вже по 2,50. Обурює господарів те, що ніхто з них, здаючи молоко в грудні,  насправді не знає, яка його ціна цього місяця. Всліпу торгувати селяни більше не хочуть, і це провокує їх до бунту. Звичайно, власникам «заводів-пароходів» так працювати вигідно.  Саме з Четвертні (і таких населених пунктів, як цей) витікають молочні ріки, на яких потім роблять великі гроші. Станом на 1 лютого на території сільської  ради ТзОВ «ІНТЕР ФУД» продано 7686 кг молока, «Ковельмолоко» – 6876 кг, «Дубномолоко» – 3100 кг, підприємцеві Янковому 19715 кг. До слова, щоби останній міг купувати продукцію у селян Четвертні, людям у 2006-му довелося поборотися. Позаяк підприємець не зовсім влаштовував районне начальство, селяни «завели» його на свою територію через спеціальне рішення сесії сільської ради. Але той, кажуть, уже забув, як виробники його підтримали, і Четвертні цурається… Хоча молоко купує.

Чи вдалося через бунт добитися конкретних змін? Сьогодні, запевняють, говорити про це рано. Хоча… Усі переробники дружно проігнорували заяви селян. Не було жодної реакції! І жодного бажання приїхати, поговорити віч-на-віч і домовитися!


Петро Махновець: краще працювати, ніж воювати


Досягнути 100-відсоткової підтримки молочного страйку в селі все-таки не змогли. Попри все, знайшлися люди, які зайняли позицію «що це дасть». Але образи на них в селі не тримають. Ніхто до революції не силував.

«Я казала: «Хлопці, дівчата, 300 студентів вийшло на Майдан – і дивіться, що ми маємо на даний момент! А як ми згуртуємося, то й тут зможемо щось доказати», – пояснює Четвертнянський сільський голова Стефанія Підвальна. Так, як цей керівник, підтримує свою громаду, роблять на рівні області – одиниці.



«Люди не знають справжньої вартості молока. Нам кажуть: «А-а-а, та в Польщі молоко ще дешевше, як у нас. Мало не гривня вісімдесят. Ми вам і так по 2,50 даємо». Чекайте, в Польщі йдуть дотації виробникам! – переконує Стефанія Михайлівна. – Прийшла нова влада. Декларує прозорість і чесність. Значить, треба оці відносини між підприємцями та сільськими радами переглянути. Необхідна якась взаємовигідна робота, контакт. Ми нічого не хочемо, не просимо. Тому влада має до цього підштовхнути підприємців. Зараз, до речі, завелася нова практика. Купують молоко через посередників. Нащо нам на Ковель здавати його через посередника? Нащо ви втрачаєте частину коштів на того підприємця? Ми ж прекрасно розуміємо, що якщо він заготовляє у нас по 2 гривні чи 2,50, то вам він так не здає! По 4 чи 4,50! То розділіть ті гроші: дайте нам 50 копійок, а решту собі заберіть: і вам, і нам так буде краще».

Як бачимо молочну арифметику селяни (принаймні у Четвертні) «розкусили» давно. Дивно: через посередників молочні фірми працюють, а через кооперативи, створені людьми, не хочуть… Наприклад, четвертнянський кооператив «Благовіст», який восени почав торгувати молоком на вулицях Луцька, цього так і не добився. Чому? Бо прозоро працювати ой як не хочеться! Тут, бачте, довелося б кошти перераховувати на банківський рахунок. А навіщо, коли їх можна в кишені привезти заготівельникам…

Серцем із моряками

24-річного Юрія Махновця із с. Четвертня Маневицького р-ну ми застали на подвір’ї за типовою «зимовою» селянською роботою: разом із батьком різав дрова. Чесно кажучи, до родини Махновців прийшли говорити про молоко і селянський бунт, але, як це сьогодні відбувається, про що б не розмовляв, тема зводиться до одного – загрози війни, що нависла над Україною.

«Що я вже того телевізора й не дивлюся ніколи, а тепер біжу новини включати і все Бога молю, щоби не було біди, – бідкається господиня обійстя Ганна Махновець. – Там же ж такі хлопці, як мій Юра… Він теж служив на корветі «Луцьк». Отак і з’ясували, що четвертнянські селяни, виявляється, вміють воювати на різних фронтах…


Юрій Махновець

Сьогодні розпізнати в Юрієві вчорашнього моряка важко. Юнак вправно орудує пилкою, відтинаючи від колони рівненькі шматки… Але думками, зізнається, усі ці дні – в морі. Хвилюється й дуже гордиться, коли чує про те, що бойового духу його колишні однокашники не втрачають.

Те, що хлопчина відразу після закінчення сільської школи, втрапив у моряки – випадковість… Звичайнісінький сільський парубок із хорошої родини, яка весь вік – біля землі та в одвічних селянських турботах, до армії ніколи в житті моря не бачив. Пішов служити після школи, бо вступити до вузу, каже, «можливостей не було».

«У військкоматі сказали: «Вибирай що хочеш. Хоч – у космонавти можеш іти. От мене й переконали, що краще – на флот. Там, мовляв, добре. Я й, зрештою, не шкодую, що прийняв тоді саме таке рішення».

Уперше море хлопець побачив, коли прибув у Севастополь. Таких, як він, тоді на корветі було багато: «З Волині служило зі мною чимало. Всі – такі… хлопці із села», – усміхається юнак.

Корвет «Луцьк», на борту якого випало нести службу, пам’ятає до дрібниць. У дембельському альбомі має чимало фотографій того періоду. «Ось цю візьміть – із ракетами. Хай бачать росіяни, що навіть такі кораблі у нас не беззубі!» – подає мені світлину.


На борту протичовнового корабля, що носить ім’я обласного центру Волині, Юрій служив старшим електриком, а ще – був одним із тих службовців українських Військово-морських сил, які у 2007-2008 рр. брали участь у антитерористичній операції НАТО «Активні зусилля».

«Ми тоді діяли спільно з італійцями, американцями, турками… Пам’ятаєте, коли сомалійські пірати розгулялися? Тоді ми американський спецназ прикривали. Якщо на них нападуть, то ми збоку, умовно кажучи, стояли й були готові стріляти. Але, на щастя, не довелося…»


Сьогодні Юрій ретельно відстежує новини, які стосуються Севастополя, особливо хвилюється за долю рідного йому корвета «Луцьк», на борту якого провів майже два роки. Зрадів, коли почув, що священики з Волині поїхали молитвою підтримати моряків. «Вони й тоді, коли я служив, до нас часто приїжджали. Тому їхня підтримка для хлопців важлива, – наголошує. – Там лишилося служити чимало з моїх хлопців. Контракт підписали. Я й телефони маю, але зв’язатися не можу. Тому не знаю, чи досі вони там чи вже десь інакше».


Бравий матрос корвета "Луцьк"


Про Юрія у селі – тільки найкращі відгуки. Люди розповідають, що хлопець – особливий. Має прекрасний голос, співає у церковному хорі. Дуже працелюбний, спокійний, доброзичливий і… поки не одружений.

«А якби довелося захищати Україну в бою, пішов би?» – запитую. «Мабуть. А як інакше?» – відповідає.

«Не мабуть, а – точно! – додає ненька. – Хто-то, а я, повірте, знаю!»

Олена ЛІВІЦЬКА.

Фото автора та з сімейного альбому Юрія Махновця.

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (68) - 14.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (212) - 46.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (124) - 27%