«Кіпрська тисяча»

«Кіпрська тисяча»

Під Журавичами понад 150 гектарів землі з… запахом криміналу.

Нині в країні активно дебатується питання щодо відкриття ринку землі, яку незабаром почнуть продавати та купувати. Люди найбільше переймаються одним: кому і за скільки? 
Тож коли минулого року, коли ми розмовляли з головою Журавичівської сільської ради Ківерцівського р-ну Аллою Гонтар, вона серед інших питань бідкалася і землею, яку 7 років тому в тутешніх людей за безцінь скупили кіпрська фірма.
– Це була найсправжнісінька афера, – емоційно заявляє Алла Анатоліїївна. – Приходили люди і пропонували пайовикам продавати належну їм землю, яку отримали як паї. Документи оформляли досить швидко – за одну-дві доби. У нотаріуса відразу переписували доручення на іншу людину. Той чоловік поїхав у м. Київ і все переоформив на кіпрську фірму. Нотаріус не повинна була б посвідчувати ці документи купівлі-продажу! Це була найкраща земля... Нині мав би бути мораторій на продаж сільгоспугідь, оскільки ми воююча країна, не маємо Земельного державного банку. Продавати її треба виключно своїм людям, даючи їм дешеві кредити, але не магнатам чи іноземцям. Банк землі має бути, більше 55% землі має належати державі.  
154 гектари людських паїв на території Журавичівської сільради сьогодні належать не громаді, а фірмі з іноземним капіталом. Чому виникла така ситуація? Зрозуміти цього люди не можуть і донині, адже їх запевняли, що землю вони віддають в оренду. Про  продаж ніякої мови не було! 
Витоко цієї історії з кримінальним ухилом почалися в грудні 2013 р. Саме тоді місцевим жителям запропонували за 1000 грн здати в оренду свій пай. Тоді охочих отримати тисячу було чимало, чутка про вигідну справу ходила від хати до хати. 
«У мене не було гострої потреби у цих коштах, – зізнається одна з колишніх власниць паю. – Оскільки землю я все одно не обробляла, то подумала, навіщо пусткою буде стояти, нехай люди користуються. Тоді навіть не уявляла, що віддаю свій пай назавжди. Зараз дуже шкодую і хочу змінити ситуацію». 
Вона не єдина людина, яка ставить питання руба. Бо одна з жіночок, як повідомляли деякі волинські сайти, за виручені кошти купила собі… нові чоботи:
«Нічого дивного в тому нема, що люди масово йшли за грошима.  У селі знайти роботу – майже неможливо. Молодь ще може поїхати на заробітки, а пенсіонеру з мізерною пенсією виживати важко. Тому й не дивно, що спокусилися на «кіпрську тисячу». У той час ніхто й гадки не мав, чим все обернеться. Цікавий і ще один момент. Ніхто нині не пам’ятає суті документа. Підписували один за одним й не засумнівалися, що словесні домовленості та написане на папері відрізняються».
– Мене також дивує, як можна було продавати  стратегічно важливі енергетичні об’єкти. Сьогодні їх власники диктують свою ціну за світло. Я проаналізувала, – роздумує наша співрозмовниця, – і дійшла висновку, що кожна людина зі свого доходу платить 25% власнику енергетичної компанії. Торік у нас ціна на 1 цент була вищою, ніж в Європі. Це все приводить до парадоксу. Ми відвели новий масив під індивідуальне будівництво. Але власник споруди не може підключитися до електромережі. Йому пропонують купити трансформатор і передати на баланс РЕМу. Це те саме, що я сказала б купить комбайн, віддайте мені, а я вам за гроші буду молотити. І людина поставлена в такі умови, що вона змушена погоджуватися на такі кабальні умови, оскільки держава стратегічні об’єкти, які наповнювали казну, продала в приватні руки. Тепер гроші осідають у кишенях олігархів. Добре, завищили вони нам тариф, ми платимо, хоча я не розумію, чому ми погоджуємося. Але питання в іншому. У кожному населеному пункті стоять електроопори. Чому тоді сільським громадам ніхто не платить за землю, на якій ті опори розташовані? Держава боїться, що оббере олігарха? Я вникла в цю систему. Це державні стовпи, а з держави ми ж плати не станемо вимагати. Ось і виходить замкнуте зачароване коло. То власники світла мали б ці лінії брати в оренду і платити за них гроші до державної скарбниці. Така чудасія може бути лише в нас. Боюся, аби чогось подібного не вийшло із землею. Тож поспішати з цим питанням не варто. Робити критичні зауваженн, щоправда, мені не випадає, оскільки за Зеленського я голосувала з першого разу. І знаєте чому? Цивілізована країна відрізняється тим, що люди, на відміну від нас, свій вибір роблять свідомо, а не за гроші
 Журавичівська сільська голова Алла Гонтар розповідає, що правда про землю почала випливати, коли людей позбавили субсидій. 
«Справа в тім, що наші жителі оформили довіреності розпоряджатися паями на одну особу, яка була посередником фірми, що вирішила заволодіти землями. Цим посередником став житель с. Дачне Володимир Коваль. Після того, як були оформлені довіреності, 15 квітня 2014 р. у м. Києві цей чоловік уклав договори купівлі-продажу на паї. Відповідно до того договору, який нам вдалося отримати з Києва, продаж кожної земельної ділянки був здійснений за 40 тис. 841 грн. Люди ж цих коштів не отримали, зате вони були зараховані у їхній дохід, а тому субсидії багатьом  відмінили», – розповіла очільниця сільради. 
За словами Алли Анатоліївни, довіреності на ім’я Володмира Коваля, виготовлені у грудні 2013 р. Посвідчила їх приватний нотаріус Ківерцівського районного нотаріального округу Надія Кузміч. Цією довіреністю люди надали право пану Ковалю розпоряджатися своїми земельними ділянками, кожна з яких мала площу два гектари. Вони  призначалися для ведення особистого селянського господарства. 
Договори купівлі-продажу на 72 земельні ділянки громадянин Коваль уклав із ТзОВ «Ленд Ліс Інновація». Це товариство є підприємством з іноземними інвестиціями, адже його бенефіціар – жителька Кіпру Ірина Хаджіван Гелі. Фірма ця, до слова, доволі непроста, належать до сфери впливу  ексголови Державного агентства з інвестиційних проєктів Владислава Каськіва. Як відомо, через його діяльність  Україна втратила 2 млрд грн. Частину прибутку «зливали» на фірму «Ленд Ліс Інновація» та фірму-засновника «Ленд Ліс». Володимир Коваль винним себе у земельній афері не вважає. 
У цій туманній та заплутаній історії віднайти правду не просто. Але дивує один суттєвий нюанс. Яким чином представники фірми «Ленд Ліс» вийшли на жителя с. Дачного? Звідки їм було знати про його спритність щодо пошуку  на Волині земельної ділянки великої площі, на якій планували посадити  енергетичну лозу (саме тоді впроваджувалася державна програма з її вирощування)? Питання далеко не риторичне. 
«Пошуковець», попри те, що тепер не може пригадати, хто запропонував йому зайнятися пошуком земель, стверджує: людей попереджав, що землю вони продають. Усім було виплачено 1000 грн. Тож усе в ажурі?!
Жителі с. Журавичі  упевнені, що першочергово афера задумувалася для того, аби «відмити» державні кошти. Колись у селі більшість людей працювали в місцевому колгоспІ, після його розвалу жоден селянин не залишився в образі – усі отримали наділи. А тут приїхали невідомо звідки й ошукали простих людей!  
У квітні 2017 р. до села завітали люди на автомобілях із рівненськими та київськими номерами. Із собою вони привезли бурильні установки, і з їх допомогою щось шукали на тих 154 гектарах. Алла Гонтар, щойно їй повідомили про новоприбулих «гостей», відразу поїхала на місце події. «Бурильні установки риють до 30 метрів. На цій ділянці на 87 гектарах є поклади торфу, які залягають на глибині 2,5 метра і більше. Тобто, це вже надра. Вони мали із собою документи, що «Ленд Ліс Інновація» доручила їм проводити різні роботи.
– Ми б не мали до них претензій, якби вони із плугами приїхали, адже це землі сільгосппризначення. На питання, чому вони тут риють, відповіли, що досліджують ґрунти. Потім у них з’явилася нова версія про пошук підземних вод. Коли приїхала поліція, вони швидко зібрали установки і поїхали геть, – розповіла сільська голова.
Сьогодні журавичани готові боротися, аби повернути землю. Алла Гонтар підтримує односельчан. Саме вона з допомогою юристів знайшла початок у цій справі та з’ясувала, як саме громадяни зможуть добитися справедливості:
– Договір купівлі-продажу був неправомірним, адже «Ленд Ліс Інновація» – підприємство з іноземними інвестиціями. Відповідно до Земельного кодексу та Закону «Про особисте селянське господарство», земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства не можуть бути у праві власності іноземних юридичних осіб. Тобто, люди можуть оскаржувати договір у суді і розраховувати на перемогу, – каже Алла Анатоліївна. – Ще одним варіантом може бути відшкодування людям по 40 тис. грн, які були прописані у договорі і які власники так і не отримали. Легко можна довести, що вони не були 15 квітня 2014 р. у м. Києві при підписанні договору. Проте повернення тих коштів може затягнутися на роки. Тому на зборах громади усі підтримали рішення подавати позовні заяви про скасування договорів купівлі-продажу. 
До слова, сільська рада вже підготувала позовні заяви, які 72 жителі Журавичів мають заповнити та подати до суду. Бояться тільки, щоби фірма «Ленд Ліс Інновація» не перепродала землю третім особам, які стануть «добросовісними правонабувачами». Тому Алла Гонтар звертається у різні правоохоронні органи, аби вони наклали арешт на землю, допоки не будуть проведені судові справи щодо договорів купівлі-продажу 154 га паїв. Питання щодо цієї заплутаної справи вже порушували також на сесії облради. Окремі її депутати обіцяють звертатися у правоохоронні органи, чи порушена кримінальна справа. З невідомих причин цю інформацію сільській голові не надають, незважаючи на той факт, що жителі Журавичівської сільради залишилися без землі, ще й постраждали фінансово, адже їх позбавили субсидій. Зрозуміло, що ці землі знаходяться за межами населеного пункту, тому ними розпоряджалося Головне управління Держгеокадастру у Волинській області. 
Для того, аби маленькі ділянки по 2 гектари, оформлені на селян, перетворилися на один великий шмат землі, якраз і необхідна допомога як правоохоронних органів, так і державних інститутів влади. Аби наша земля в майбутньому не стала ласим шматком для різношерстих аферистів, яких шукатимуть іноземні компанії.

Сергій ЦЮРИЦЬ. 
Володимир ПРИХОДЬКО.
Фото Віктора РАЙОВА.

 Від редакції. Оскільки тема, порушена в публікації, є вкрай важливою, «Волинська газета» надасть достатню площу для повного обґрунтування позицій усіх сторін, насамперед – уже згадуваному Володимирові  Ковалю та офіційним представникам фірм «Ленд Ліс» і «Ленд Ліс Інновація». Будемо також вдячні за увагу до цієї теми і з боку державних, правоохоронних та контролюючих органів, насамперед – облуправління Держгеокадастру, ГУНП у Волинській області та Прокуратури Волинської області.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (603) - 86.3%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (13) - 1.9%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%