Дев’ять поліцейських екіпажів

Дев’ять поліцейських екіпажів

Правоохоронці третьої роти батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області охороняли громадський порядок на вулицях Луцька, ще два екіпажі забезпечували дотримання правил дорожнього руху на дорогах в  напрямку Луцьк-Устилуг та Луцьк-Ковель.

Перші враження 

Про участь у патрулюванні Луцька домовилися з прессекретарем цього підрозділу Ольгою Бузулук, яка порекомендувала один із наявних на чергуванні екіпажів. Визначено час – десята година ранку. Несподівано для мене прибули завчасно. Знайомимося біля поліцейського автомобіля. Керманич машини високий, до метра вісімдесяти, атлетичної статури юнак у бездоганно підігнаному поліцейському однострої, з усією належною амуніцією, чемно усміхається подаючи руку для привітання: капрал поліції Артур Музичук. Чомусь відразу викликає симпатію його поведінка, щира приязнь та чітка вимова назви підрозділу. Голос співзвучний як до звання, котре вперше чую у поліцейських лавах, так і до посади з ознаками вимогливості і твердості у прийнятті відповідального рішення. Ловлю себе на думці, що занадто прискіпливо оцінюю поведінку  молодого працівника, таки дається взнаки професійна звичка старого працівника кадрів. До розмови охочий, підбирає слова, вміє викласти думку. Молодці нинішні кадровики, дотримуються виробленої роками традиції підбирати в органи правопорядку хороше поповнення.  Я вже зачислив його в резерв кандидатів на навчання у вищий поліцейський навчальний заклад.
Його колега у зрості ще вищий. Обличчя мужнє, обвітрене, обпечене сонцем та морозом. Акуратно підігнана амуніція, відчувається, що у військовому однострої не один рік. У подальшому спілкуванні це враження підтвердилося.
– Сергій Ковальчук, рядовий поліції, стаж служби один місяць сім днів, – з усмішкою потиснув руку. На долонях відчув мозолясті затвердіння. Мабуть чисто інтуїтивно відчув моє здивування і зауважив: «Це від лопати і зброї. Я учасник АТО. Ще, мабуть, і чорнобилець, бо народився у с. Корогод Чорнобильського р-ну, зону залишив з батьками у 1991 р. З  цього часу проживаю у Луцьку».
У кожного з них свій шлях у поліцейський підрозділ. В Артура Музичука навчання у Нововолинському вищому професійно-технічному училищі №1. Два роки праці підземним електрослюсарем на шахтах міста. Зізнається, що в поліцію скоріше покликало бажання продовжити справу батька, який працював у Нововолинському міському відділі внутрішніх справ. Вибір батьками підтриманий схвально. Початкову підготовку пройшов на курсах у Національній академії внутрішніх справ по курсу патрульна поліція.
Сергій Ковальчук випробовував себе спочатку на контрактній службі у Збройних Силах України з 2010 по 2015 рік. Потім за направленням Волинського обласного центру зайнятості набував професію водолаза у  навчально-курсовому комбінаті «Одесабуд». Працював водолазом у Волинській ДСНС. Малі зарібки та відсутність перспективи втретє покликали на контрактну службу. Після демобілізації звернувся у відділ кадрів Головного управління національної поліції України у Волинській області.
– І що, написав заяву і вже прийняли, – запитую, чим дивую співбесідника.
Як і колись, так і тепер планка відбору завжди була висока, запевняю себе.
– На службу в поліцію не так просто потрапити, – вступає до розмови Артур.
За його словами, необхідно пройти чотири етапи відбору: тестовий залік на знання законодавства, медслужбу, підтвердити рівень фізичної підготовки. Заключний етап – співбесіда з керівниками.
– Це, так би мовити, перший етап, – нагадує капрал поліції Артур Музичук. –Наступний – початкова підготовка на курсах Національної академії внутрішніх справ. Після успішного складання випускних іспитів відбувається зарахування на посаду  в національну поліцію.

Патрулювання 

Лучани вперше побачили на вулицях свого міста японські «Міцубісі» 19 грудня 2015 р. Саме святий Миколай став, так би мовити, покровителем  патрульної поліції, як і Луцька. Перші враження від побачених автомобілів із світлошумовими відблисками та поліцейських у новій формі давали надію, що ці свіжі сили внесуть і новий струмінь в організацію забезпечення правопорядку. Мобільний вид охорони громадського порядку застосовувався на вулицях Луцька вперше. Не одразу вдалося знайти оптимальний спосіб ефективного використання. Пробували застосовувати стаціонарні пости на найбільш людних місцях обласного центру та інші оперативні форми реагування. Досвід патрульної поліції довів перевагу безперервного маневрування та оперативного скерування екіпажів до найбільш необхідних точок для втручання у забезпеченні правопорядку. Кожен із семи екіпажів обласного центру має визначений маршрут, а також надійний радіозв’язок із черговою частиною.
Минуло двадцять хвилин мого спільного чергування з екіпажем патрульної поліції із позивним «105», як надійшло перше повідомлення із чергової частини. Заявниця просить захистити її від посягання невідомого чоловіка отримати за її паспортними даними та ідентифікаційним кодом у кредитній установі позику на пристойну суму. За навігатором поліцейські визначають адресу, маршрут доїзду. Однак у квартирі була лише дитина, яка не відкриваючи дверей, повідомила, що мама працює у дитячому садочку. Адреси не знає, але каже, що поруч із будинком. Розшукати вдалося за другим заїздом.
Розпочалася копітка і дуже відповідальна частина збору інформації про намір злочину та заповнення протоколу допиту заявника. Поліцейські заблокували банківський рахунок, встановили номер телефону та місце проживання підозрюваного. Діяли вони оперативно та своєчасно приймали рішення. Виконали марудну, але важливу роботу патрульного в оформленні пояснення та написання заяви. 
– Від того, як підготуємо документи, – зауважує капрал поліції Артур Музичук, – у великій мірі залежить кінцевий успіх. – І детально інструктує колегу на що звертати увагу, заповнюючи протокол опитування та заяву.
За словами поліцейських, подібні випадки  не поодинокі. Шахрайські схеми застосовують із телефонними дзвінками рідним про різноманітні халепи, які нібито трапилися із дітьми або внуками. Особливо полюбляють представлятися працівниками правоохоронних органів. У спеціальному підрозділі поліції добре знають, як з ними боротися. Тому, у таких випадках, поліція просить проявляти не поспішність, а саме пильність та увагу і телефонувати за номером 102.
Наступний радіозв’язок орієнтував наряди на пошук авто, що здійснило порушення правил дорожнього руху: під час обгону підрізав автомобіль. Інформаційне повідомлення про цю пригоду могло залишитися без реагування. Не завжди вдається вирахувати нахабного водія. Але марку та номерні знаки екіпаж занотував. Через кілька хвилин патрульні помічають поблизу басейна на проспекті Грушевського припаркований автомобіль, що був у розшуку. Стежу за діями поліції: все відповідно до інструкції в поводженні з громадянами. Тим більше, за кермом – жінка.
Зауваження, яке оголосив їй капрал поліції Артур Музичук, сприйняла із усмішкою, а ось за порушення правил паркування авто під дорожнім знаком, де це забороняється чинити, відразу вибачилася. Електронну квитанцію про штраф прийняла без заперечень.
– Як реагують порушники на ваші штрафні санкції? – цікавлюся.
Виявляється по-різному. Інколи сперечаються, намагаються виправдатися, а буває, сиплють такі погрози, що дуже важко вгамувати їхню агресію.
– Чи вмієте поступатися на вмовляння та агресію?
– Все залежить від того, який настрій виявляє порушник, – зауважує рядовий поліції Сергій Ковальчук. – Якщо бачимо, що людина переживає, вміє мотивувати порушення, вибачається, що так вчинила, обходимося попередженням. Дуже важко працювати із людьми «титулованими», які перебувають за кермом авто. Чуємо одні погрози, брутальні вимоги «справедливості». Словесний потік важко призупинити. Терпляче чекаємо, ніяк не реагуючи. Здебільшого мовчання приносить успіх. Тут вже спрацьовує психологія поведінки.
Був випадок коли довелося атопорушника переслідувати із застосуванням звукових сигналів сирени. Коли зупинили, почули різноманітні легенди його поведінки. Довелося витримати неприємний набір слів від сп’янілого водія.
Останній його козир – посвідчення учасника АТО.
– Довелося показати свій такий документ, – розповідає поліцейський. На цьому конфлікт було вирішено.
– Сергію, як поводяться колишні працівники міліції? – виявляю цікавість про своїх колишніх колег.
– На жаль, не всі однакові, – ділиться враженнями. – Колись були в авторитеті, тепер в «посаді» лише амбіції. Полюбляють тицяти свої посвідчення, надто емоційні. До таких настроєні рішуче. У нас єдине правило – немає своїх, колишніх, керівників чи друзів. Має діяти чітко Закон. У всьому варто поважати одне одного!

Горнило нинішнього поліцейського

Сергій Ковальчук лише розпочинає службу у поліції. Ще не звик до таких стресів, які залишають гіркий осад в душі та додають навантажень на серце. Добре, що вміє застосовувати психологічне розвантаження та «брати себе в руки». Цим прийомам навчився під час контрактної служби, яку проходив із невеликою перервою у 2010 – 2019 роках. Звісно, що боронив українські рубежі від російської агресії.
З першого часу знайомства подумалося, що Сергій Ковальчук за складом характеру – мовчун. Здебільшого мовчав, коли на мої запитання відгукувався Артур Музичук. Може не хотів втручатися, коли бесіду веде старший наряду.
Та все ж дістався і його душевних струн. Бо забриніли так, немов слухаю кобзарську пісню, старого козака, який побував у герці з ворогами. 2014 року потрапив у першу хвилю мобілізації військових порядків. Службу проходив у дев’ятій роті 51 бригади.
Саме у тому підрозділі, який стояв під Волновахою, де були розстріляні наші земляки. В цей час їхній взвод стояв під Богоявлівцями, за тридцять кілометрів від місця трагедії. Після розформування 51 бригади службу проходив у 8 окремому полку спецпризначення. Побував майже у всіх гарячих точках оборони кордону. Був у числі захисників Донецького аеропорту у 2014 р., потім Луганське летовище. У березні наступного року демобілізувався. Довго не відпочивав. Втретє підписав контракт із 80 окремою десантно-штурмовою бригадою. У шістнадцятому році дев’ять місяців стояв у Пісках, що поблизу Донецького летовища. З 2017 по 2018 роки захищав українські землі на Луганщині, а це Трьохізбенка, Айдар, Щастя. Потім був Чонгар, що на кордоні із Кримом, під Новий рік поблизу Маріуполя.
Ось такий він рядовий поліції Сергій Васильович Ковальчук. Тому не варто сперечатися з ним на вимогу дотримання правопорядку. Тим більше, що родом він із села Корогод Чорнобильського району і народжений у ті страшні роки Чорнобильської аварії. Вона і забрала батька Василя – ліквідатора цієї біди. У Луцьку проживає з 1991 р.
Радіозв’язок перериває нашу розмову повідомленням інформаційного характеру про порушення тиші біля під’їзду багатоповерхового будинку чоловіками, що організували пиятику. Зміна наближалася до завершення. Вказаний черговим номер будинку на проспекті Соборності віднайшли швидко. Гурт людей також. Поліцейський автомобіль припаркували за метрів 20 від них. Спостерігаємо за реакцією. Потрібно було не більше хвилини зорієнтуватися випивохам. Голосна розмова припинилася, по двоє-троє почали швидко розходитися. 
Доповіли по радіозв’язку, що порушення припинено і попросили дозволу про завершення чергування.

Підсумковий коментар прес-служби управління патрульної поліції:
31 січня опрацьовано 64 виклики, перевірено 71 транспортний засіб, складено 23 постанови про порушення правил дорожнього руху, видано 18 електронних постанов, відібрано 17 пояснень, розглянуто 19 звернень інформаційного характеру, складено 3 протоколи про затримання, сталося 9 дорожньо-транспортних пригод.
Середній час прибуття на виклик – 6 хв 17 сек.
Середній час опрацювання 38 хв 42 сек., найдовший – 2 год. 30 хв., а найменший – 8 хв 26 сек.
За словами прессекретаря Ольги Бузулук, цього дня рота також забезпечувала охорону громадської безпеки на Меморіалі та мітингу працівників ринку біля міськради. Показники вважаються невеликим результатом. Однак, він якісний. Бо у нас, дякувати Богові, немає гонитви і вказівок за кількістю.

Степан ШЕГДА. 
Фото Віктора РАЙОВА.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

«Боротьба влади з коронавірусом SARS CoV-2 – це…

«Боротьба влади з коронавірусом SARS CoV-2 – це…

Ефективна протидія смертоносній інфекції. (4) - 7.1%
Нездатність адекватно реагувати на загрози. (12) - 21.4%
Відволікання уваги від чогось важливішого. (31) - 55.4%
Мене це не стосується. (3) - 5.4%