Як Януковича на Світязі шукали

Як Януковича на Світязі шукали

Золоті унітази, срібні ручки, зброя з діамантами – цього в урочищі Гряда я не побачила. А от що було на світязькій дачі, так це вертолітний майданчик по одну сторону дороги і п’ять шикарних особняків із банькою та басейном – по іншу. Все – за кількаметровою загорожею і з цілодобовим відеонаглядом.

Утім людська натура така: чим більше щось ховають, тим більше кортить це розгледіти. Закортіло й мені. Тільки височенні ковані ворота навряд чи піддалися б на чарівне «сім-сім-відчинися».


Але не біда! Замість чарівників у мене – Леонід Богдан і Олександр Положевець. Перший керує шацькою «Свободою», другий – районною самообороною. Хлопці кремезні, молоді. З такими й у розвідку не страшно.


Тож коли редакційне авто зупиняється біля колись засекреченого об’єкта (сюди навіть районне начальство носа боялося сунути), мої провідники впевнено гупають у вікно КПП й вимагають відчинити.

Начальник контрольно-пропускного пункту, а по-простому дядя Вася, невдовзі виходить до непроханих гостей, тобто до нас. Але ворожості жодної: він із Олександром та Леонідом іще кілька тижнів тому познайомилися.

«Заходьте. Дивіться. До нас тепер частіше, ніж до музею, приходять», – жартує Василь Олександрович.


Невдовзі до компанії долучається Алла Володимирівна. Жіночка вона місцева, за 12 км од Гряди живе. А сюди щодня на роботу їздить.

– Уже 13 років тут. Раніше, як Львівське АТП будиночки мало, кастеляншею працювала. Потім нові господарі прийшли, запропонували озелененням займатися. Я й погодилася, – розповідає пані Алла.


І що в жінки непогано виходить, красномовно розповідають сотні вічнозелених кущів і дерев, підкошені газончики, підметена бруківка, від пилюки витерті ліхтарики, на які не поскупилися на будинках і газонах.

Територія, яку щодня метуть, грабають, чистять і цілодобово охороняють, займає чималий шмат прибережної території. Але – до честі власників – прохід до озера не обгороджено. Можливо, це явище тимчасове. Адже об’єкт іще не повністю готовий. Тим не менше, берег уже підсипано піском, а прибережна смуга зеленіє травою. Дядя Вася навіть контролює, аби засіяною травою не їздили машини.


Земля, котру нині ховає багатометрова загорожа, декілька разів перепродувалася й урешті опинилася в руках п’яти власників: жителів Києва, Донецька, Херсона, Одеської та Донецької обл.

Спорудження цього «куточка для релаксу» стартувало 2010-го. Саме тоді, до речі, коли Янукович-молодший узявся проводити щорічне, ніби як просто туристичне, поліським бездоріжжям.


Місцеві жителі підтверджують: так, милувався Віктор Вікторович краєвидами Світязю, його хлопці тут найкращі турбази для ночівлі вибирали, а місцевим жителям такий могорич виставляли, що хоч квартою черпай. От тільки охоронець дядя Вася досі слинку ковтає. «Як я приїхав – уже всю випили!» – сміється.



Через рік після початку будівництва коло дачі походжав і світязькою водою освіжався не менш поважний чоловік – Микола Азаров. Офіційною причиною візиту стало тоді відкриття дороги «Вільшанка-Кошари-Залісся», одразу після урочистостей із нагоди відкриття модернізованого МАПП «Ягодин». Але якщо врахувати, що протяжність дороги всього 2 км, то увага до неї самого Прем’єр-міністра видається як мінімум дивною. От тільки шлях цей (на який із Держбюджету не пошкодували 4 млн та пообіцяли ще втричі більше) веде... Правильно – на Гряду. А пірс, із якого, аби освіжитися, зістрибнув (у дорогому костюмі) Микола Янович, теж – біля цієї самої дачі на Гряді.


На будівництві, завершити яке завадили цьогорічні події, ще в лютому працювали чотири бригади по п’ять осіб. Матеріали завозилися з Фінляндії. Фахівці протягом трьох років змінювалися залежно від спеціалізації та доставлялися з різних куточків України. Що були вони висококласними, свідчать і каміни у вітальні кожного будинку, і підлога: на кухнях, скажімо, із дрібненької плитки вистелено цілі картини!


Над дизайном як двору, так і приміщень досі працюють спеціальні фірми, особисто контролюють виконання інструкцій.

Про ціну меблів, посуду, килимів – годі й говорити. Навіть піч, яка стоїть у величезній альтанці посеред двору, потягнула не на одну тисячу доларів. Тут – окремі духовки для шашлику, стейків, сушіння грибів і ягід. Аби не згоріли – регулятор температури.

Хоча сторож Вася і його колєжанка Алла в один голос кажуть: ніхто тут іще не відпочивав, однак ємності для висушування чорниць – уже з плямами ягідного соку, і працівники їх вимазати, звісно, не посміли б.


«У мене така робота, що треба якісно обов’язки виконувати і язик за зубами тримати, – зізнається «не для преси» жінка. – Тим паче, робота цілорічна, а зарплата вчасна».

Втім хто її нараховує – співрозмовники, звісно, не кажуть.

– А нашо мені знати? – дивується Василь Олександрович. – Поїхав, щомісяця з карточки тисячу зняв – і на тому дякую.

Що зарплатами господарі не балують, свідчить два велосипеди біля сторожки. Одним, що новіший, Алла Володимирівна щодня приїздить. А другий, котрий поржавілий, – дяді Васі.


Побачивши, що фотографую, сторож спішить сокиру шапкою накрити.

– Це ми сік березовий збираємо, – пояснює завбачливо. Бо раптом хто подумає: бандьоровець із сокирою шацькими лісами бродить.

Хоча й вона, судячи з розповіді сторожа, на цьому об’єкті не завадить. Принаймні непроханих гостей відлякає.


– Та було недавно… – чухає потилицю чоловік. – Я тої ночі не чергував. А напарнік, чия зміна була, через пару днів уволився.

Бо кому ж охота за одну тисячу зарплати життям ризикувати?

– Серед ночі двоє через забор перескочили! Давай двері бити. Один із монтіровкою, другий – із пісталєтом. На мого напарніка дуло наставили! – пригадує дядя Вася нічний наліт. – Але ж у нас відеокамери, все по комп’ютеру бачимо. Сторож одразу в міліцію подзвонив. Бобік через хвилин вісім приїхав. Одного грабітєля ми тут, на дачі, зловили. А другий через забор перескочив, але все одно попався. Органи в нальотчиків питали, то хлопці казали: мовляв, Януковича шукали.


Словом, переполоху стільки, що тепер світязьку дачу по декілька охоронців стереже. Вдень численні відвідувачі приїздять. А в Луцьку почалася розділ ще поки приватного майна.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора. 

 








  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (73) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (234) - 43.4%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (167) - 31%