«Ми вас витягнемо»…

«Ми вас витягнемо»… Епідемія коронавірусу SARS-CoV-2 залишила за межами України десятки тисяч наших співвітчизників.


Переважна більшість із них і не збирається повертатися на Батьківщину, бо постійно проживає та працює або вчиться за кордоном. Але величезна кількість людей опинилася в ролі заручників ситуації, вирішення якої від них абсолютно не залежить. Від США і до Шрі-Ланки, від Німеччини до Японії, на якому тільки континенті не опинилися в ці тривожні березневі дні громадяни нашої держави… І в кожного – своє персональне горе, та в усіх – спільна біда.

Першими поплатилися за бездіяльність у боротьбі з російським окупаційним режимом мешканці ОРДЛО. Лише імітуючи спротив маріонетковій «владі» т. зв. «ДНР» і «ЛНР», вони, в основному, 6 років намагалися «прошмигнути між крапельками», однією рукою отримуючи пенсії та інші блага в Укоаїні, а другою – погоджуючись на участь в банд формуваннях та паспорти громадян РФ. У результаті всі пункти пропуску з непідконтрольною територією наша держава закрила. І, що найтрагічніше для недореспублік, так само зробила й Росія, зробивши виключення лише для власників бордових книжечок із довоголовим орлом на палітурці. Враховуючи примітивний рівень мед забезпечення в ОРДЛО та суворі міжнародні санкції, розгул SARS-CoV-2 там може бути жахливим.

Але в не менш складній ситуації опинилися добропорядні співвітчизники, які з тих чи інших причин просто не встигли повернутися додому до блокування шляхів сполучення. Наприклад, наші заробітчани з Польщі скупчилися на польському МАПП «Дорохуск», і щоб їх доставити в любомльський «Ягодин», владі довелося використовувати автобуси спецпідрозділів.

Та до західного Бугу – рукою подати. Тоді як десятки тисяч людей через скасування залізничного, автобусного та авіаційного сполучення опинилися в ролі заручників по всій планеті. В Берліні, наприклад, українці марно намагалися достукатися до нашого посольства, закритого на карантин, щоб їм допомогли дістатися на Батьківщину. Місцева влада запровадила суворі штрафи за тиняння вулицями, готелі зачинилися, нічого в Україну не летить і не їде, а в дипустанові можуть розміститися хіба що 50 осіб із кількох тисяч…

Звичайно, попервах, багато в чому на публіку, влада організувала спецрейс із Китаю, який доставив на обсервацію в Нові Санжари кілька десятків людей (незважаючи на паніку, в жодного корона вірусу не виявили). А далі? Говорять про літаки в Італію та інші країни, які повернуть наших додому під лозунгом «Ми вас витягнемо!». Щоправда, виявилося, що польоти будуть не безплатними… Та й усіх забрати все одно не вдасться!

От і виникає запитання, чи правильну модель державної влади ми будуємо? Чи вірні пріоритети розвитку?  Чи не перемикаємо увагу на другорядне замість вирішення стратегічних завдань?

Бо коронавірус рано чи пізно відступить, а от ризик неадекватної реакції на наступні техногенні, природні чи інші катастрофи планетарного масштабу залишається високим. Пора починати роботу над помилками.

Володимир ДАНИЛЮК.

Карикатура Сергія ЙОЛКІНА («Німецька хвиля»).

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (603) - 86.1%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%