Розриті джерела

Розриті джерела


Був час, коли на форелеве господарство, що на унікальних Оконських джерелах Маневиччини, водили екскурсії і вносили цей об’єкт в гучно презентований у районі туристичний маршрут. Минулося… «Врятувати» форелеве господарство «Волиньрибгоспу» взялися «інвестори». І на багатствах гідрологічної пам’ятки природи розгорнули масштабне будівництво. Країні пообіцяли – відновлення рибного промислу, людям у с. Оконськ – 150 робочих місць. Із рибним промислом усе – нівроку, а от про робочі місця поки селяни мріють. Тим часом тривожаться за долю унікальних природних джерел. Чи не зашкодить їм таке масштабне втручання?..

Новостворене підприємство «Науково-виробничий центр «Форель», що у с. Оконськ Маневицького р-ну, пов’язують із бізнесом Григорія Смітюха. Уродженця с. Житнівка, одіозного регіонала (вже – колишнього), власника титанового бізнесу і конкурента Дмитра Фірташа. Григорій Євдокимович у останні місяці найбільше запам’ятався тим, що на Антимайдані в Києві кричав «Путін! Путін!». А потім відрікся і від російського монарха, і від його дезертира-диктатора. Окрім того, нині цей нардеп позиціонує себе як інвестор, що вкладає кошти в аграрний сектор, зокрема – проявляє цікавість до рибного господарства. І навіть відвідує збори форелеводів при Інституті рибного господарства НААНУ.


Власне, коли стало відомо, що старе форелеве господарство в селі під Маневичами втрапило в руки багатому інвесторові та ще й волинянину, першим чином народ сподівався, що нові господарі приведуть до ладу територію довкола Оконських джерел. Це було б логічно, адже нівелювало б чимало докорів. Однак навідавшись недавно на околиці Оконська, ми застали джерела у такому ж занедбаному стані, як і раніше. Якщо не більше. На фоні будмайданчика рибної ферми Григорія Смітюха – стара поржавіла сітка і табличка з написом «Гідрологічна пам’ятка природи «Оконські джерела». Охороняється законом!» виглядає саркастично. І якщо від дороги підприємство огородили сучасним парканом, то біля озера, де вічно струменять славнозвісні джерела – старий бетонний із колючим дротом угорі. Доступ до джерела позаду придорожнього закладу громадського харчування – вільний (інформація про те, що тепер в Оконську ніде набрати води, – не відповідає дійсності). Але довкола – старі бур’яни, сміття, занехаяні місця для відпочинку… Кого в цьому винити? Громаду? Власників придорожнього кафе? Чи, може, господарів новоствореного науково-виробничого центру, що якраз і хазяйнує на природних багатствах, розводячи форель та іншу цінну рибу в унікальній джерельній воді?


Форелеве господарство в Оконську існує з 1963 р., коли з Естонії та Чехословаччини завезли запліднену ікру райдужної форелі. Через деякий час на Волині почали самотужки вирощувати декілька її видів: камплоос, норвезьку райдужну і американську. Торгували не тільки товарною рибою, а й посадковим матеріалом. На території господарства було 12 ставків, вода до яких подавалася через труби і збагачувалася киснем. Неозброєним оком видно, що підприємство, створене на основі старого, розбудувалося не на жарт. За парканом – гори піску, екскаватори, далі вглиб – нова ферма, довкола – штучні водойми та канави. Однак на території – все ще безлад.


«Чи є директор підприємства?» – запитую у двох хлопців у робочому одязі, на яких натрапила у невеликому адмінприміщенні. – «Нема. А ви хто?» – запитують, оглядаючись на фотоапарат. – «Журналіст. А заступник чи будь-хто з керівних осіб є?» – «А вам нащо?» – «Хочу поспілкуватися. Запитати, як справи», – відповідаю. – «Нікого нема», – відрізають ті, ховаючи очі. «Розкажіть тоді ви, як працюється тут. Чи задоволені роботою?» – пробую розговорити працівників. Та дарма… Червоніючи, вони зазначають, що «не місцеві». Єдине, в чому запевняють: 150 обіцяних робочих місць для мешканців району тут нема. Хлопці йдуть, даючи зрозуміти, що і мені пора… «Не фотографуйте», – застерігають навздогін.



Жителі Оконська особливих претензій до бізнесменів, котрі розводять рибу на джерелах, не мають, запевнила у відповідь на прохання поспілкуватися про діяльність центру «Форель» Оконський сільський голова Олена Ковердюк. Мовляв, та й земля ця – за межами сільської ради, тому всі дозволи райдержадміністрація надавала… Відтак вирішили запитувати просто вулиці, які надії на господарство, що по сусідству із селянами, покладають люди. А ніяких і не покладають… Тут мало хто знає, кому належить підприємство. Мало хто сподівається, що власники будуть небайдужі до проблем громади. Навпаки, кажуть, підприємство перекрило доступ до одного з джерел у лісі (хоч у селі достатньо місць, де можна зачерпнути цілющої води і навіть таких, де «черпають» на продаж безперестанку). «Та води оконської всім вистачить! Головне, щоб вона не пропала…» – міркує зустрічна бабуся.


Не знаю, чи хтось готовий гарантувати жінці та її односельчанам, що так не станеться.

…Будівництво науково-виробничого центру – у розпалі. А поруч, між селами Оконськ та Софіянівка – піщаний кар’єр, незаконний видобуток піску з якого припинили тільки після втручання депутата облради з Маневиччини Миколи Давидюка. Озвучуючи ще торік із цього приводу депутатський запит на сесії облради, він припускав, що пісок знадобився саме для форельного господарства в Оконську, а не для потреб лісгоспів, як зазначено в офіційних паперах. Тоді ж обранець поцікавився, чи відповідає дійсності інформація про те, що власники рибного промислу пробурили додаткові свердловини, чим поставили під загрозу Оконські джерела як такі. У Державній екологічній інспекції у Волинській області відповіли: на території оконських джерел господарську діяльність здійснює науково-виробничий центр «Форель», який проводить роботи з розчищення дна та відкосів існуючого ставка. А факт будівництва нових свердловин не підтвердився (станом на жовтень 2013-го). Забір води здійснюється згідно з дозволом на спецкористування від 16.12.2011 р. №1-А до 31.12.2016 р.


А щодо піщаного кар’єру ситуація цікавіша: замість розробити його на 2 м, як зафіксовано у дозвільних документах, ДП «Маневицький лісгосп», на балансі якого перебуває кар’єр, вибрав пісок на глибину 7-10 м. Лише після розголосу, втручання прокуратури горе-видобувачів зобов’язали провести рекультивацію родовища. А чим громаді або державі компенсували збитки, нанесені в результаті несанкціонованого видобутку, невідомо. Але наразі на дні піщаного кар’єру підростають молоденькі сосонки. Правда, уздовж цього кар’єру прямує вглиб лісу піщана дорога, з глибокими та свіжими слідами. Можливо, до іншого…


Чи користувалося підприємство Григорія Смітюха природними щедротами, оминаючи законні для цього способи, не можна стверджувати без очевидних доказів. Але те, що не просто заможний, а багатий бізнесмен та народний депутат не цурається можливістю «вибивати» з Державного бюджету кошти на розвиток власного підприємства, – факт. Не знаю, чи сплатив науково-виробничий центр «Форель» 12 млн грн податків за час свого існування. А от те, що з державної казни нардеп та член комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики і земельних відносин залучив на розведення риби 12 млн коштів, – відомо. На форумі «Асоціації виробників цінних видів риб» в Україні натрапили на активне обговорення цієї теми. Виявляється, таку велику дотацію на розвиток рибного господарства того року в Україні отримало тільки оконське підприємство. За матеріалами «Вісника державних закупівель», ОВ «Науково-виробничий центр «Форель» у листопаді 2012-го уклало угоди з ТДВ «Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів» (до діяльності якої має безпосередній стосунок депутат Волинської облради, рідний брат Григорія – Іван Смітюх) на придбання ікри, комбікормів, устаткування для рибного господарства на 12,24 млн грн державних грошей за програмою Держагентства рибного господарства України.


Аби не відкинути сумніви у тому, що цінну рибу в Оконську розводити взявся саме народний депутат, запитання про те, чи дійсно науково-виробничий центр «Форель» належить Григорієві Смітюху, ми адресували його брату – Іванові Смітюху, депутатові облради, колись соціалісту, потім регіоналові, а тепер, схоже, позафракційному:

«Так, дійсно, мій брат цим займається, – відповів Іван Євдокимович, який до речі, є членом бюджетної комісії облради. – Це ж не секрет, що рибництво як галузь фактично в Україні не розвивається. І це добре, що є такі, як мій брат Григорій, який за цю справу взявся. Бо то унікальна ніша, «находка». Ми – не торгаші, ми – виробники. Це підтвердять усі, хто знає мене чи брата. І якщо сьогодні на хвилі революції хтось у чомусь звинувачує, пробує піддати тиску, то це невиправдано».


За словами старшого брата, підприємство працює легально, прозоро, а «всіх, хто бачив, у якому стані було форелеве господарство в попередні роки, розуміють, що з них необхідно було щось робити».



Сам же Григорій Євдокимович, судячи із повідомлень ЗМІ, справді останнім часом проявляє інтерес до рибного промислу. Зокрема відвідує збори форелеводів України при Інституті рибного господарства НААНУ, коментує проблеми галузі в інтерв’ю та лобіює зниження орендної плати для підприємств рибної галузі до 3%. Ось, для прикладу, торішня цитата з Інформаційно-аналітичного бюлетеня Кабінету міністрів України: «Я вважаю, що рішення (про зменшення орендної плати, – авт.) – дуже позитивне. Воно спрямоване на реалізацію державної програми, затвердженої 2011-го. …Адже наша держава має велику кількість водойм, які, на жаль, не використовує. Тому що закон – з одного боку, а висока плата – з іншого, не дозволяють ефективно використовувати наші водні ресурси (…)», – прокоментував нові ініціативи член парламентського Комітету Верховної ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Григорій Смітюх. Останні законодавчі ініціативи Кабінету Міністрів України дають широкі можливості бізнесменам та інвесторам для виробництва у водоймах України форелевих, осетрових і камбалових груп риб для забезпечення внутрішнього попиту та експорту. Як зазначають аналітики, найближчим часом настане ренесанс розведення рибної продукції у внутрішніх водоймах».



Як можна пересвідчитися, кошти на це в Оконську виділили, а сам «ренесанс», схоже, запізнюється. Його, правда, хотіли миттєво прискорити такі відомі посиленим інтересом до волинських водойм екс-чиновники, як Олександр Башкаленко та його заступник Віталій Карпюк. Перший чи не найпершим своїм розпорядженням спробував відірвати в облради право надання в оренду озер і ставків, розташованих поза межами населених пунктів. А другий – ковельский земляк родини Смітюхів – одразу ввійшов до керівного складу цієї комісії. Але чого? Відповідь очевидна. Хоча варто зазначити, що саме Віталій Володимирович, коментуючи якось скандальну тему щодо зловживань державними грішми структурами «Волиньрибгоспу», відверто натякав: дати раду проблемі непросто, бо всі шляхи ведуть «напряму в Київ».






До теми: на одній із останніх сесій обласної ради Іван Смітюх, обговорюючи проект бюджету області на 2014 р. та доцільність виплат премій почесним громадянам Волині, доводив, що «марнотратства в нашій державі більше, як казнокрадства». Мовляв, навіть інформаційний довідник управління статистики, який того дня роздали всім обранцям, – несусвітне марнотратство. Воно, може, й так… От тільки чому 12 млн на рибний промисел, що належить не самому скромному народному депутату України, в казні знайшлося, а от на латання ям на дорогах у таких селах, як Оконськ, чи на гідне облаштування гідрологічної пам’ятки природи – зайвої копійки нема й не буде?

Олена ЛІВІЦЬКА.

Фото автора.

 

Поруч

Не собі, а людям

Більшість тих, хто їде за оконською водою, нині бере її не краю траси, а в глибині села. Біля однієї з осель – невеличка водойма. Поруч виведено трубу, звідки струменіє джерельна вода. Люди набирають воду в тару, вантажать в автомобіль. Територію облаштували по-господарськи. Видно, що хтось дбає про те, аби біля джерела був порядок. Хоча дорога, яка веде до цього місця, розбита вщент. Бо потік автівок, кажуть селяни, не припиняється ні вдень, ні вночі.


Як виявилося, господар обійстя зовсім не заперечує, щоби біля його хати люди брали воду для власних потреб. Мало того, саме він – Володимир Хомич – і облаштував джерело. «Вода в цьому місці стала пробиватися нагору ще в 70-х роках. От і кинули трубу. Тут, біля нас, вода краща, ніж над трасою, бо чистіша. На поверхню вона фактично не виходить», – пояснює чоловік.

Побачивши, що люди йдуть по воду, він спочатку облаштував джерело ближче до оселі, а згодом вивів ще одну трубу – за парканом, над сільським трактом. Усе належно загороджено. Місце, де струменить вода, викладено камінням, поруч ставочок із альтанками. «Ще там на весну хочу більше окультурити, під’їзди замостити, бесідку поставити…» – розказує чоловік.

Чимало хто в Оконську вважає, що давати можливість брати воду безмежно без копійки якоїсь плати – неправильно. Мовляв, люди заробляють на ній великі гроші, а населеному пункту – збитки. Однак на це все Володимир Хомич, усміхаючись, тільки знизує плечима: «Не знаю… Можливо, й має щось перепадати у бюджет. Я ж вважаю, що вода – то спільне, то дароване природою».

«То гріх – не давати людям води!» – додає 85-річний Іван Сьомак, який прожив в Оконську все життя і каже: скільки себе пам"ятає, стільки цілющої води тут ніхто нікому не шкодував.

 

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (234) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (165) - 30.8%