Про чудодійне молоко і чудо-сепаратор

Про чудодійне молоко і чудо-сепаратор


Переможниця лотереї тепер буде ще й за мікрохвильовку змагатися.

У Світлани Дричик із с. Брідки Старовижівського р-ну ніколи не проявлялося азарту до «халяви». Ще як дитиною була, в мами-бухгалтерки навчилася: гроші – це те, що в зарплатній квитанції значиться.

– Хоча мене в професії бухгалтера не стільки гроші манили, скільки клацання на калькуляторі, – сміється Світлана Миколаївна. – І я мріяла: як виросту, теж навчуся так чітко дебет із кредитом зводити.

Подібні плани були цілком реальними. Адже школярка вигідно вирізнялася на фоні ровесників. Їй легко давалися приклади й задачки, а якщо котресь із завдань «не піддавалося», на допомогу приходила мама.

– Раніше я не задумувалася, але зараз бачу: математичне мислення в нашій родині в генах закладено, – каже пані Світлана. – Бо і старший мій син Назарчик гарні оцінки з точних наук має, і молодший, Павлик, математикою цікавиться.

А от їхня мама зуміла поєднати і прагматичну роботу у відділі бухгалтерії Старовижівської райдержадміністрації, і романтичний відпочинок на лоні природи.

– Сім’єю дозвілля проводити найбільше любимо в лісі. Діти ще манюсінькі – вже їх на природу: хай сосновим повітрям дихають, по мохові качаються, а ми з чоловіком за такими забавками ще й грибів назбираємо, – ділиться Світлана Дричик. І оскільки ліпше раз показати, ніж сто разів розказати, поруч із виграним сепаратором з’являється консервація із симпатичними боровичками.

Збирати гриби, зізнається наша переможниця, її ніколи не втомлює. Та й кілометрові дистанції долати – для Світлани Дричик не новина:

– Я все дитинство та юність щодня по п’ять кілометрів намотувала. Якщо тепло і сухо – велосипедом. Але більшість – економним транспортом, що називається «пішкарус», – знову сміється Світлана Миколаївна. Вона, виявляться, жила у Брідках, а навчалася у школі в райцентрі. От і виходило, що її разом із іншими дітлахами не лякав ні сніг, ні дощ, ні 20-градусний мороз.

– Навпаки – весело було! Обабіч траси болота, річка. Ми частенько собі ковзанку влаштовували й не раз ішли до школи вже з мокрими ногами, – пригадує співрозмовниця. – От тільки зараз, коли сама вже стала мамою, дорога із Брідок до Старої Вижівки не видається такою веселою, і я постійно хвилююся за 9-річного сина.

Та й за Павлика, на три роки меншого, ненька не раз тривожиться. Адже він довгий час хворів бронхітами і Світлана Дричик, навіть вийшовши з декретної відпустки на роботу, мусила дитину місяцями в селі лишати, на бабусю. Щастя, що хоч сьогодні – тільки спогади від хронічних недуг.

– Нам у цьому випадковість допомогла. Спершу я не вірила, що замість численних пігулок і хімічних сиропів зможу дитину вилікувати… козячим молоком. Але видно, так треба було, що знайомі запропонували кізочку, а вона нам – чудодійні ліки. Старший син таким натурпродуктом смакує залюбки. Менший часом кривиться. Але як тільки почую, бухиче – відразу переводжу на молокотерапію.

Що ж до виграного сепаратора, то на нього, каже Світлана Дричик, уже її мама око поклала. Тільки з випробуванням доведеться почекати. Бо корова ось-ось має розтелитися.

– Я-то, чесно кажучи, мікрохвильовку хотіла виграти. Бо майже всі мої колеги зі Старої Вижівки на обід додому ходять, а мені доводиться сухпайком обходитися, – хитренько усміхається Світлана Миколаївна. – Тому коли ми із трьох кабінетів передплатні квитанції зібрали, то на конверті так і написали: «Хочемо мікрохвильову». Але пошта такого жарту не зрозуміла, сказала: на конверті нічого зайвого писати не можна. І довелося нам «Волинській газеті» листа без підказки адресувати.

Пані Світлані дуже хотілося, щоби приніс він удачу. Так само – як і виграти помешкання в Києві.

– О! Це моя мрія! І мабуть, усіх, хто дивиться телерозіграш, – зізнається переможниця. – Щоразу, як переглядаю  шоу, думаю: от би й собі квартиру у столиці отримати. Не жити, ні! Мені й на Старовижівщині добре. А от квартирантам здавати – гарне б доповнення було до сімейного бюджету.

От тільки почати з основного – купити лотерею, руки так і не доходять.

– Просто по життю я – людина не азартна. Думаю, купувати лотерею – це тільки марна трата грошей, – вважає Світлана Дричик. – Скажімо, брат мій багато років поспіль перевіряє Фортуну, вже, мабуть, більше тисячі на лотерейні квиточки потратив, а взамін якийсь дріб’язок по п’ять-сім гривень отримує.

Але завдяки «Волинській газеті» Світлана Миколаївна всім носа втерла. І скоро, дивись, уже не свекруха внуків, а невістка свекруху буде частувати сепараторною сметанкою.

– Такий наїдок у нас дуже люблять. Особливо як із тої сметанки желейний торт зроблю. Пекти його не треба, просто крекер жовтий та коричневий залити сметаною, збитою з цукром і розведеною желатином, у холоді потримати і – смакуйте на здоров’я! – ділиться рецептом господиня.

Від Світлани Миколаївни отримавши запрошення «на тортик», ми теж запрошуємо: всіх читачів – до передплатної лотереї. Адже на прикладах наших переможців ви й самі переконалися: «Волинська газета» – це і свіжі новини з усього краю, і дивовижні історії про наших земляків, і водночас – реальний шанс отримати подарунок та «засвітитися» на сторінках обласного видання.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (72) - 13.5%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%