Непорушні закони

Непорушні закони

Природа розвивається за своїми законами, порушувати які не дано нікому і під які мають підлаштовуватися й лісівники. Вони близькі до завершення жнивної пори зі збору березового соку.  

Враження таке, що кількагектарна площа березового гаю, дещо відбігши від с. Криничне, що в Маневицькому р-ні, піднялася на пагорб  та запишалася білокорими кронами. Біля кожної берези – поліетиленовий пакет, який вона наповнює своїми цілющими «сльозами». У багатьох місцях деревостани ростуть кучно. З одного кореня своє віття у небо відразу посилають  чотири-п’ять  стовбурів, мовби сестри зійшлися у відомому молдавському танку «джок». Цікаво, що іншої рослинності у цьому березняку, по суті, нема. Видно, не хоче впускати чужинців на облюбовану територію. Незалежності прагнуть усі. 
Сонце щедро розливає кругом  своє світло та обдаровує теплом майстра лісу Віктора Фурмана й одного з заготівельників сокової продукції Святослава Степанюка, які відпочивають у невеличкому, збитому з дошок, курені. Святослав Федорович небагатослівний, але чоловік, як мовиться, ціну собі знає. Напевно, певний відбиток наклала й АТО: «Якщо хтось думає, що війна виграється автоматами, то дуже помиляється, вона виграється в штабах», – зронює недвозначну фразу, яка багато про що говорить.
–  Уже сімнадцять років, відколи працюю у лісі, – каже майстер Колківського лісництва однойменного лісгоспу Віктор  Фурман. – Усього ж за плечима 45 літ трудового стажу, який оцінили… 2 тис. грн пенсії. Дружина отримувала на роботі в два рази менше, ніж я, а пенсія – однакова. Дивно, як воно так може бути?! Професію поміняв у 2003 р. Працював у міжгосподарському лісгоспі, потім у Поліському, а тепер у Колківському, але все в одному обході. Облюбованому (всміхається) лісові не зраджую. Це тільки він господарів міняв! У моєму володінні 500 гектарів.
Тішиться природолюб, що потрапив у рідну стихію. Мріяв про неї ще з шкільної парти. Аби задумане збулося, після восьмого класу повіз документи у Шацький лісовий технікум. Два екзамени здав на «четвірки», жив надією, що все складається добре. Та прийшло повідомлення: не пройшов за конкурсом. Боляче було? Безсумнівно. 
Аби далі не випробовувати долю, послухав батькової поради, який працював бригадиром тракторної бригади у місцевому колгоспі. Закінчив десятирічку, а тоді у Володимир-Волинському технікумі гідромеліорації та механізації сільського господарства здобув технічну спеціальність, яка дала можливість посісти посаду головного інженера в криничному господарстві, яке очолював Анатолій Калашніков, і працювати пліч-о-пліч з батьком. Трудився беззмінно на цьому посту 28 років, допоки колгосп не припинив своє існування.
Заготівлю почали 12 березня: прикріпили біля беріз 100 пакетів. Так рано сокорух не починався ніколи. Лісову продукцію відвозять на переробку у Колківський консервний цех, де їй надають відповідних смакових якостей і згодом відправляють споживачам. 
З березової плантації, яка розкинулася неподалік Криничного і яка займає 3,6 га, заготівельники під орудою майстра лісу Віктора Фурмана, заготовили 15 тонн цілющого напою. Він тут досить солодкий. За цими якостями майже вдвічі перевищує передбачені стандарти. За доведеним планом, а він становить 20 тонн, справляються легко. Цьому сприяє не тільки сумління заготівельників, а й щедра на тепло весняна пора. 
  – Заготівлею соку займається бригада з п’яти чоловік, – пояснює лісовий майстер. – Петро Гузюк, Святослав Степанюк, брати Олександр та Юрій Лищуки і Роман Ярмолюк. Працюють за договором. Робота, скажу вам, не з легких. Не так просто позливати сік від беріз. Коли приїжджає машина, його доводиться зливати в цистерну. Тож треба комусь підніматися на верх, а іншим подавати. Наповнити п’ятитонну ємність відрами не легко. Та хлопці молодці! 
Віктор Ульянович – корінний житель Криничного. Кращого та ріднішого куточка для нього не існує. Разом із дружиною, Ганною Володимирівною, яка працювала завідуючою дитячим садочком, дали путівку в самостійне життя дочці Тетяні та синові Віталію, які й самі обзавелися сім’ями та обдарували батьків п’ятьма внуками: Вітою, Софією, Артемом, Владиславом і Дмитром. «Віталій воював в АТО, був на заробітках у Чехії, там і лишився, не встиг приїхати, – поділився природолюб. – Якби не така ситуація, то на Великдень усі зібралися б у батьківській оселі».
Коли наш вояж наближався до фінішу, на березову лісосіку завітав лісничий Колківського лісництва Віталій Миронюк.
  – Сік ми заготовляємо щороку,  – каже Віталій Трохимович. – Залежно від погодніх умов беремо його 20-30 тонн. Таку кількість беремо з однієї площі, на якій і знаходимося. Ще пару днів, і сезон збору соку закриємо.
З вуст керівника дізнаємося, що лісництво ще до пандемії зуміло зорганізуватися і провести весняну посадку дерев. Площі, які торік звільнили від деревостанів, заліснили. Тож тепер тільки переймаються здоров’ям своїх працівників. 

Володимир ПРИХОДЬКО.

На фото Віктора РАЙОВА: лісничий Колківського лісництва Віталій Миронюк; майстер лісу Віктор Фурман; заготівельник цілющого напою Святослав Степанюк; березова лісосіка. 


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи справилася б центральна влада з епідемією коронавірусу без підтримки органів самоврядування Волині?

Чи справилася б центральна влада з епідемією коронавірусу без підтримки органів самоврядування Волині?

Звичайно, адже вона використала для боротьби з Covid-19 весь потрібний державний ресурс. (3) - 9.1%
У Києві тільки імітують бурхливу діяльність. Насправді під прикриттям коронавірусом вирішують інші справи. (21) - 63.6%
Якби не місцеві ради, то епідемія б стала масовою. (5) - 15.2%
Мене це не стосується. (2) - 6.1%