Ніхто не забутий?

Ніхто не забутий?

Є в Луцьку на Гнідавській гірці місце страшної трагедії, яке маловідоме мешканцям обласного центру. Тут покоїться прах не менш як 4 тис. радянських військовополонених, замордованих у луцькому «Шталазі-360» під час Другої світової війни (так називали німці концтабори для рядового та сержантського складу). Немає тут вказівників, величних монументів – лише скромний обеліск, який заховався за пишною кроною дерев.

Але історична пам'ять завдяки небайдужим потрохи повертається. Нещодавно з нагоди вшанування пам’яті жертв німецьких концтаборів на скульптурі встановили ще одну меморіальну табличку: «Тут поховані радянські військовополонені, які загинули в нацистському таборі «Шталаг-360» впродовж осені 1941 – весни 1942 років. Вічна їм пам'ять!». Відбувся жалобний мітинг та відслужено молебень. До участі запросили представників міської влади, обласної спілки в’язнів концтаборів, ветеранської організації, святих отців, студентів.


Ініціатор заходу – секретар правління громадської організації «Сумління» Геннадій Гулько – розповів, що діяв концтабір у р-ні Старого міста: на перших порах – у замку Любарта, а згодом – у колишній Луцькій тюрмі та прилеглих спорудах. Минулого року там встановили меморіальну плиту.


Як інформують архівні документи, впродовж 1941-1942 рр. у луцькому  «Шталазі-360» загинуло від голоду, холоду і розстріляно понад 10,5 тис. радянських військовополонених. Акт про звірства німецьких окупантів, що склала 16 лютого 1944 р. комісія з розслідування злочинів фашистів, свідчить: частину полонених було поховано біля північної та західної стіни колишньої луцької в’язниці, але значну кількість – біля с. Гнідава. Старожили, згадуючи ті страшні часи, кажуть, що бачили колону з наповнених доверху підвід, які везли голі тіла від Луцької тюрми до Гнідавської гірки, де їх просто скидали у величезну яму та загортали, як худобу (ці свідчення підняли із глибин моєї пам’яті з дитячих літ розповіді бабусі про те, як вона нишком носила «голодним солдатикам» біля замку окрайці хліба і кидала через колючий дріт).


Після війни на Гнідавській гірці стояла скромна дерев’яна пірамідка з невеликою зірочкою. Лише 1975-го, з нагоди 30-річчя Перемоги, нарешті встановили обеліск із написом «Жертвам фашизму від громадян Луцька» та обладнали сквер.

– Сталіністи військовополонених вважали якщо не зрадниками, то як мінімум підозрілими особами, – ділиться думками Геннадій Якович. – Тому замовчували правду про концтабір. Ми вирішили відновити справедливість, щоб люди знали, хто тут насправді похований. І не важливо, якої національності загиблі. Хай ця скромна табличка вкотре засвідчить: будь-яка війна – це кров, насилля, страждання.


Завдяки архівним та польовим дослідженням 2008-2009 рр. було знайдено 11 братських могил, що розмістилися в один ряд за декілька метрів від крутого схилу заплави р. Стир. Із них відкрили лише одну, в якій покоїлися останки 370 в’язнів. Їхні імена, на жаль, не відомі. Під час розкопок біля замку Любарта в 2009 р. виявили ще одне поховання радянських військовополонених (314 осіб) віком 18-30 років, прах яких теж було перенесено сюди і належним чином вшановано. Завдяки архівним джерелам знають лише 115 прізвищ, серед яких 21 українець.


Тепер на трьох братських могилах, де спочивають невинно убієнні, поблизу обеліска скромно височіють хрести. Але, як каже Геннадій Гулько, попри старання активістів «Сумління», місце потребує облаштування.

Наталія ГЛАВНІЧЕК.

Фото автора.






 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (70) - 13.3%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (232) - 44.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (160) - 30.5%