Троянівські «сепаратисти»

Троянівські «сепаратисти»

Станція «Троянівка», що за 6 км від с. Троянівка Маневицького р-ну, – така собі автономна республіка у нетрях Полісся. Давним-давно тут мешкають люди, вмирають, одружуються, народжуються, а узаконити шматок землі, на якій живуть, не можуть.

У народі невеличке поселення на понад 20 хат називають станцією «Троянівка», офіційно це – вул. Залізнична с. Троянівка Маневицького р-ну. То нічого, правда, що вулиця від села розташована …за 6 кілометрів! Свого часу на рівні району була спроба ініціювати створення на базі станції окремого населеного пункту. Але план цей накрився «мідним тазом». Як і будь-які намагання місцевих жителів узаконити землю під своїми оселями. Усе, що довкола залізничної станції, – територія лісового фонду, де господарює Державне лісове агентство України. Тому троянівцям, аби добитися визнання їхньої, умовно кажучи, автономії, треба  «благословення» уряду. Поки не знайшлося таких, кому б ця проблема була під силу.

Із інфраструктури на станції – тільки нижній склад Городоцького лісгоспу, цех, магазин у колишній лісгоспівській їдальні та ФАП, де хазяйнує фельдшер Марія Оніщук. Ну, і трохи більше 20 хат, серед яких уже є навіть пустки. Чимало на Залізничній дітей, котрих до школи та в садочок у сусідню Троянівку возить щодня шкільний автобус. Як тут розбудувалося таке чималеньке поселення? Частину осель лісгосп звів для працівників, ще в кількох живуть залізничники, кілька люди самі поставили. Але тепер будуватися на станції не дозволяють.


«Хату приватизувати можна. А землю – ні. Як і побудуватися тут. А як далі буде – хтозна. Раптом хтось прийде і скаже: «Забирайтеся звідси зі своїми хатами, земля тут – наша». Поки є, як є. Навіть за світло платимо лісгоспу. Бо інакше треба нову лінію ставити, а це дуже дорого», – розповідає мешканка станції Галина Дуда.


Троянівський сільський голова Микола Ясюк каже, що добитися передачі земель лісового фонду – надзвичайно складно: «Зараз ми готуємо проект щодо зміни меж села Троянівка. Але навіть це не гарантує нам передачі в користування цих площ, що вважаються лісовими масивами. Тому справді маємо величезну проблему, яка унеможливлює виготовлення людям державних актів права власності на землю. Можливо, після зміни уряду, керівництва Держлісагентства справа зрушить із місця. Дуже цього б хотілося. Свого часу ми пробували, аби цю територію визнали окремим населеним пунктом. Це теж нереально. Треба референдум  і таке інше…»


І хоча на станції зараз усе спокійно, «троянівські сепаратисти» готуються до ягідно-грибного сезону, що в літню пору відволікає їх від усіх клопотів, все ж проблема жменьки людей серед маневицьких лісів варта уваги.


«Хочемо чи ні, а нас тут свій Крим. Живемо «на пташиних правах», і нікому там, нагорі, до нас діла нема», – жартують у відповідь люди, що живуть на станції.

Але в кожному жарті  є часточка істини.

Олена ЛІВІЦЬКА.

Фото автора. 









  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Хто в раді головний: депутати чи голова?

Хто в раді головний: депутати чи голова?

Голова, бо обраний всенародно. (1) - 33.3%
Депутати, адже можуть його звільнити. (0) - 0%
Виборці, бо вони носії влади. (1) - 33.3%
Мені байдуже. (1) - 33.3%