Захисні маски пошили засуджені

Захисні маски пошили засуджені

«Волинська газета» підтримала клопотання Цуманської ОТГ про необхідність збереження специфічної установи, яка є і платником податків, і дає роботу людям. Наразі журналісти відвідали виправний заклад, зустрілися з начальником Цуманської державної колонії підполковником Миколою Пелехом. 

Розмова зайшла про співпрацю ОТГ і виправного закладу, режимні обмеження та умови утримування засуджених.

– Миколо Володимировичу, кожного разу, як буваємо у Цумані, не забуваємо поцікавитися у керівництва ОТГ, чи все гаразд у вашій установі. І кожного разу, коли їдемо до Вас на розмову, голова Анатолій Дорошук просить: «Подякуйте начальнику за його державницьку позицію та активність у житті нашої громади». Цього ж разу просив подякувати за протиковідні маски, які ваші підопічні пошили для громади. 
– Було таке… Проблема з пандемією достатньо велика. Вона світового масштабу. Торкнулася також і нашого селища. На державному рівні  було заплановано ряд заходів. Було звернення селищного голови безпосередньо до мене, чи є можливість допомогти хоч якось на перших порах, щоб попередити цю недугу. Можливості, хоч і невеликі, у нас є. Маємо стареньке обладнання. Були певні запаси матеріалу, щось докупили. Кошти виділила наша селищна рада. І змогли пошити захисні маски в ті перші дні, коли у них була найбільша необхідність. Зробили це доволі швидко, і в короткий термін перша партія пішла в хід. 

– Це дуже гуманний вчинок, адже на перших порах почалися паніка та ажіотаж, виник великий дефіцит захисних масок. То скільки їх пошили ваші підопічні?
– На той час масок в аптеці взагалі не було, – долучається до розмови заступник голови Цуманської ОТГ Павло Арендарчук. – ТОВ «Товфоран», що зараз будує багатоквартирний будинок, надав нам певні запаси марлі і гумок, щоб було чим закріпити маску за вуха. У нас були якісь запаси, щось надали спонсори, і ми звернулися за допомогою до виправної колонії. Нам в найкоротші терміни потрібно було забезпечити захистом бодай би наші ФАПи, бо не було жодної маски! Першу партію, як зараз пам’ятаю, через день-два після оголошення карантину нам привіз помічник начальника. 18 березня ми до них звернулися, а вже зранку 20-го Сергій привіз нам 150 захисних масок, а до кінця дня – ще 300. За кілька днів із того спонсорського матеріалу нам пошили 2000 масок.
– Ми військові, то ж довго не роздумували, одразу включилися у роботу, – каже на те підполковник. – Надійшло завдання і нам потрібно було в короткі термін його виконати.

– Ці маски навіть дійшли до редакції «Волинської газети», – пригадує заступник редактора Віктор Райов. – Їх передала нам новопризначена голова Ківерцівської райдержадміністрації Алла Гонтар. Досить професійно зроблені, мали багато шарів.
– Так, там було вісім шарів, – мовить начальник виправної установи. – При безпосередній участі місцевої влади та лікарів ми вивчили, які вимоги пред’являються до масок, і всі їх виконали.

– Миколо Володимировичу, вам же також довелося користуватися цими масками?
– Так. Ми забезпечили ними повністю і всіх засуджених, і своїх працівників. Звісно, згідно з нашими нормативними документами, у нас був їх запас. Це передбачено на випадок певних обставин. Ми їх використали, а відтак пошили і для власних потреб – для співробітників, і засуджених. 

– Завжди на контролі в ОТГ питання діяльності вашої установи. Щоб була вода, продукти харчування, потрібні фахівці. Наскільки суттєва ця підтримка з боку ОТГ?
– Для нас вона дуже важлива. У нас є ряд вимог і вказівок по нашій лінії, то ж ми часто звертаємося безпосередньо до селищного голови про вирішення якогось питання і завжди знаходимо розуміння і підтримку з його боку. Минулого року, зокрема, нам знадобилося екіпірування для групи швидкого реагування. Це питання було обговорено на сесії і нам виділили 25 тис. грн. Завдяки цьому група швидкого реагування має можливість проходити тренування і в нас, і на виїзді, відпрацьовуючи безпекові заходи взаємодії з іншими підрозділами. Якось виникли проблеми з водою. Наше звернення знайшло підтримку і завдяки спільним зусиллям керівництва ОТГ, громади, населення ми ліквідували загрозу руйнування водопровідної башти, на сьогодні вона діє. Тобто, є і взаємодія, і розуміння. Якщо виникає якась проблема, збираємося, вирішуємо, знаходимо оптимальне рішення, яке влаштовує всіх.

– Як керівник виправної установи, Ви маєте непрості обов’язки. Чи вдається Вам знаходити час для вирішення питань місцевої громади?
– Микола Володимирович – ще й депутат селищної ради, – знову долучається до розмови Павло Віталійович. – Ініціативний і дуже активний.
– Стараюся не пропускати жодного засідання чи сесії, – каже на те Микола Володимирович. – Якщо десь маю від’їхати у відрядження чи по службових справах, намагаюся зателефонувати і попередити про свою відсутність. Маю золотий вік. Мені майже 50 років. Є і сили, і бажання, і можливість брати участь у громадському житті, вирішувати різні питання, щоб вони йшли на користь людям, селищу, громаді і відповідно державі.

– Спільними зусиллями вдалося відстояти ваш колектив. Чи є у владній вертикалі ясність щодо функціонування вашої установи?
– Ми живемо у період реформ. Зрозуміло, що в державі відбуваються якісь процеси, проходить оптимізація не тільки в нашій сфері, але й інших установ.  На сьогодні завдяки підтримці колективу і селищного голови Анатолія Дорошука вдалося зберегти колонію, тому що виконали ряд моментів і по розбудові установи, виконуємо і вказівки, які нам дають західне міжрегіональне управління, яке знаходиться у Львові, і безпосередньо Міністерство юстиції. Ми намагаємось іти в ногу з часом, виконувати вказівки, доручення, які спрямовані, перш за все, на вдосконалення умов відбування покарання засуджених та роботи персоналу. Все спрямовується на те, щоб колонія функціонувала, щоб люди були забезпечені роботою у межах розміщення нашої селищної громади. Це корисно усім.

– Як ставиться до функціонування виправної колонії місцеве населення? Нема нарікань?
– Немає. Всі з розумінням відносяться до функціонування нашої установи. Є певна категорія осіб, які вже стали на шлях виправлення, знаходяться так само поза межами установи, мають своє приміщення, спілкуються з населенням. Люди – кругом люди, завжди можуть знайти спільну мову, адже, як кажуть, від тюрми і суми ніхто не застрахований. Ми, щонайперше у своїй роботі, коли до нас прибувають засуджені, так і орієнтуємо персонал, що це наші люди. Вони не з космосу, не з якогось там невідомого середовища. Це наші громадяни, які через різного роду проблеми потрапили сьогодні до нас, тому потрібно створити належні умови і їм, щоб вони сприяли їх виправленню і поверненню у сім’ю.



– Чи є підтримка і розуміння з боку місцевого лісового господарства?
– Основна продукція, яку ми випускаємо, пов’язана з деревиною. Звичайно, все залежить від тих замовлень, які нам надходять. До карантину, як для нашої установи, вони були досить таки високими. Щоб виконати такі обсяги робіт, звісно, потрібно багато сировини. То ж ми звертаємося безпосередньо у Цуманський лісгосп і нам дають потрібні обсяги деревини, з якої ми виробляємо продукцію. Бува, її не вистачає, але співпраця є. Також у цьому напрямку співпрацюємо з ДП «Ківерцівське ЛГ», також лісгоспами Рівненщини. Ми вдячні лісівникам за цю підтримку і розуміння. 

– Чи дозволяєте рідним у цей карантинний період відвідування засуджених?
– На жаль, на цей час призупинили і довготривалі, і короткотривалі відвідування. Цей сегмент дуже важливий для перевиховання засуджених. Якщо людина, потрапивши сюди, підтримує соціальні зв’язки з близькими і рідними, це стимулює її повернення додому. Розуміємо ситуацію з хворобою у державі, проводимо роз’яснювальні розмови, у межах розумного надаємо можливість отримувати передачі. З побаченнями на сьогодні ще складно. Щойно приїхав з наради. Це питання озвучував виконувач обов’язків голови нашого департаменту, зараз проводяться консультації з Міністерством охорони здоров’я. Воно рекомендує від побачень утриматись.

– Чи були у вас випадки захворювань?
– Наші працівники контактують зі світом, тому такі випадки у нас були. У трьох наших працівників тести були позитивними, але ми своєчасно відреагували на  це. Намагаємось надавати і відпустки, і лікарняні. Ми не допускаємо, щоб ця пошесть зайшла всередину. Дякувати Богу, з березня, – при цьому Микола Володимирович за звичаєм стукає пальцем об дерев’яний стіл, – у нас було одне захворювання з легкими симптомами. День-два відлежався чоловік. Проводиться обробіток дезенфікуючими засобами, усі, хто спілкується з засудженими, забезпечені масками і рукавичками. Ідуть обмеження режимних заходів, щоб люди менше заходили у режимне відділення і контактували із засудженими. 

– Який мікроклімат між адміністрацією і тими, хто відбуває покарання?
– Кожного дня мій робочий день починається з «зони». О 8 годині всі засуджені, у нас їх невелика кількість і, я вважаю, це нашою перевагою, кожен може безперешкодно звернутися з будь-яким проханням і в межах чинного законодавства ми можемо вирішити будь-які питання. Є звернення і в пенсійний фонд і особистого характеру, ми надаємо роз’яснення. Звичайно, виникають і робочі питання, бо не всі з тих, хто утримуються в нашій установі гладкі і пухнасті. Є  й такі, що злісно не бажають виконувати режимні вимоги, протидіють, але це робочі питання. Але ми себе позиціонуємо, що є Закон, режим, і ми мусимо їх дотримуватися. Не ми придумуємо якісь режимні вимоги, це передбачено чинним законодавством. Всі питання вирішуємо, все роз’яснюємо,  і дякувати Богу, до якихось складних ситуацій за період мого перебування на посаді, не було.  Були робочі моменти, як і скрізь.

– Скільки ви вже на цій посаді?
– Чотири роки. 

– Який у вас контингент? За що відбувають покарання засуджені у вашій колонії? Чи є ті, що вчинили важкі злочини?
– Є різні. Є такі, що відбувають покарання за вбивство, зґвалтування, грабіж,  розбій. Чоловіки засуджені за вперше здійснені складні злочини на терміни 12 і 13 років, є до 15-ти.

– Чи є служба психологів?
– Так, у нашому штатному розписі передбачена посада психолога, який працює із складними засудженими, які подекуди проявляють суїцидальні прояви, які без сім’ї, рідних, обмежені в контактах. Десь відбиток наклав скоєний злочин. У нас кожен працівник – психолог. Якщо підходить засуджений, спілкуєшся вивчаєш питання, на поведінку звертаєш увагу. Це все приходить з досвідом і роками. 

– Є такі випадки, що хтось відбув свій строк і продовжує з вами спілкуватися?
– Так, такі засуджені є.  Один із них звільнився ще у 2012 році, але досі телефонує, вітає зі святами. Був у відряджені в Києві, зустрілися, поспілкувалися. Це Олег Балан. Коли будували церкву, а він родом із Закарпття, цей чоловік робив іконостас, престол, його там заохотили. На той час керівником департаменту був Кошенець Василь Васильович, його  звільнили умовно достроково. І коли він приїхав до нас в установу, так сталося, що потрапив у поле зору до мене і ми спілкувалися, бо я ще не був на посаді начальника, працював на різних посадах. Коли  мене призначили начальником, він привітав мене з цією посадою. Кожного року вітає зі святами. Ділиться, як у нього складається життя, які події відбуваються. Контакт є.

– Дякуємо за відверту розмову. Бажаємо щоб все у вашій установі було нормально, усі були здорові. Дякуємо за службу.
– І вам спасибі.

Володимир ПРИХОДЬКО.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
Фото Віктора РАЙОВА.  



  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи справилася б центральна влада з епідемією коронавірусу без підтримки органів самоврядування Волині?

Чи справилася б центральна влада з епідемією коронавірусу без підтримки органів самоврядування Волині?

Звичайно, адже вона використала для боротьби з Covid-19 весь потрібний державний ресурс. (10) - 12.3%
У Києві тільки імітують бурхливу діяльність. Насправді під прикриттям коронавірусом вирішують інші справи. (40) - 49.4%
Якби не місцеві ради, то епідемія б стала масовою. (18) - 22.2%
Мене це не стосується. (10) - 12.3%