Пост-терористичний синдром

Пост-терористичний синдром


Доки Максим Кривош на прізвисько «Плахой» «гріє нари» в Луцькому ІТТ в очікуванні на суд, саме час поговорити на важливу тему: як навчитися адекватно реагувати на подібні ексцеси.


Наразі не так важливо, справді двічі судимий рецидивіст наважився з власної ініціативи захопити рейсовий пасажирський автобус із 13 цивільними громадянами, а чи це стало результатом блискучої театральної постановки деяких столичних небожителів, які аж пнуться, щоб довести свою потрібність новій владі.

Проблема в іншому: виявилося, що «луцький терорист» зумів провести ефективну піар-акцію, максимально використавши можливість донести свої вимоги величезній кількості аудиторії і тим самим знайти собі потенційних «правонаступників». Власне, захоплення заручником цілого начальника ГУ Нацполіції Полтавської області буквально наступного дня ще одним рецидивістом із гранатою в руках, який безслідно зник, це підтверджує.

І ось тут суспільство знову стикнулося з темою публічної реакції на подібні надзвичайні ситуації. «Плахой» зовсім не випадково однією з найперших вимог висунув необхідність озвучування своїх вимог з допомогою працівників ЗМІ. Оскільки більшість із них ніколи не вчилася роботі журналістах у подібних обставинах, а завдання збільшення кількості переглядів (рейтингів) власники медіа не відміняли, то і на стандартних сайтах, і в ефірах телеканалів, і навіть у соцмережах почали тиражуватися не лише дії Максима Кривоша, але і його заяви: часом абсурдні, часом провокаційні, часом – як запрограмований для інших алгоритм дій.

Власне, колег-журналістів у цій ситуації у чомусь звинувачувати також не доводиться: працювали, як вміють і як можуть, а в умовах або відсутності, або різновекторності інформації з боку органів державної влади та силових структур саме вони й виявилися єдиними, хто розповідав суспільству, що насправді відбувається.

Власне, була й друга сторона цієї «терористичної медалі». Бо виявилося, що в м. Луцьк терміново прибув не лише Перший заступник Голови СБУ, укерівник Антитерористичного центру Руслан Баранецький, і Міністр МВС Арсен Аваков, але й Заступник глави Офісу Президента Кирило Тимошенко. І якщо представник спецслужби та високопоставлений держслужбовець із президентської канцелярії просто відмовчувалися під час операції зі знешкодження «терориста», то Арсен Борисович із допомогою придворних медіа сповна використав можливість популяризації своєї персони.

А мало бути інакше. В подібних випадках повинен негайно розгортатися інформаційний центр, де журналісти могли б отримати оперативні та кваліфіковані дані від першоджерел. Якщо це було м. Луцьк, то в ньому повинні були б цілодобово працювати представники прес-служб Луцької міськради, облради, облдержадміністрації, СБУ, МВС, ГПУ і навіть ДСНС. І саме звідти повинні надходити оперативні та достовірні новини про те, що відбувається. І саме там журналісти мають отримувати відповіді на свої запитання.

Але такого Громадського медіа-центру на Волині немає і, судячи з усього, найближчим часом не буде. У центрі про це не думають узагалі, на місцях – не можуть реалізувати ініціативи, давним-давно озвучену НСЖУ. І лише коли після виборів у нас зміниться місцева влада, можна розраховувати на якісь зрушення. В іншому випадку роль першої скрипки знову буде виконувати або «терорист», або повінь чи пожежа…

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото Петра КРИВОШЕЯ: під час спецоперації зі знешкодження Максима Кривоша волинські журналісти працювали в екстремальних умовах, максимально наближених до бойових.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (603) - 86.3%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (13) - 1.9%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%